Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Вже не за горами осінній призов молоді на строкову військову службу. І вчергове прокремлівські або просто непорядні борзописці почали підіймати на цю тему брудну інформаційну хвилю. Цікаво, що вони досить професійно використовують у цій своїй «творчості» знані технології інформаційних війн. Наприклад, на один-єдиний негативний справжній факт нанизується купа відвертої брехні. І довірливий читач приймає все сказане за чисту монету. Ну, геть як у Путіна та Гітлера – чим віртуозніше ти брешеш, тим більше тобі віри…
Несподіване відкриття
Розпочну із цитати автора публікації досить відомого у нас Інтернет-видання: «Скандальна практика полювання військових на призовників у останні роки стала звичним явищем в Україні. Облави проводяться на людних вулицях і площах, на зупинках транспорту, у місцях торгівлі та розваг, навіть у студентських гуртожитках і нічних клубах. Кожен молодий українець чоловічої статі віком від 20 до 27 років, а таких більше мільйона, щоденно ризикує бути схопленим на роботі, на концерті або дорогою додому, силою засунутий до автівки та відвезений до військкомату, а потім до розподільчого пункту, де жертву армійського молоха насильно записують у солдати, а нерідко голять та змушують кілька діб чекати в нелюдських умовах відправлення до військової частини… Із цього приводу суспільство вимагає негайної заборони примусу до служби у армії…»
Де статистика? Де приклади? Де показання очевидців або працівників військкоматів, прокуратури, поліції? А головне – де свідчення самих «заголених в солдатчину»?
Офіцер-артилерист запасу, побачивши повістку, сховався в хаті. А його жінка-депутат спустила з ланцюгів на військкоматівця двох здоровенних собак
Із першого дня 1-ї хвилі мобілізації я на три місяці «застряг» у районному військкоматі на посаді начальника відділу офіцерів і кадрів. Тоді доля нашої країни буквально трималася на волосині. Тому ми з воєнкомом мого невеличкого райцентру вирішили вручити повістки офіцерам і сержантам запасу, яких вважали надійними патріотами. Але в першій же садибі старих знайомих на мене очікувала несподіванка. Офіцер-артилерист, який під час якогось свята ридма ридав та клявся, що будь-якої миті поляже за нашу неньку… сховався в хаті! А його жінка-депутат спустила з ланцюгів дві здоровенні собацюри. На іншій вулиці довелося з хвилину дивом ухилятись від каміння, яким у мене жбурляла ціла родина… Надалі ми працювали виключно заразом із дільничними.
Тож, побувавши у ролі військкоматівців та готуючи цей матеріал, поспілкувався з багатьма військовими комісарами різних рангів і з різних регіонів країни. Маю об`єктивну статистику, свідчення і невтішну власну думку про громадянську свідомість більшості призовників.
Може, хтось забув, що у країні триває війна?
Запитаєте, якого біса нам потрібні строковики, коли вже маємо професійне військо? Відповім: у більшості країн невід`ємною частиною війська є національний військовий резерв, який подекуди, як у Прибалтиці й Польщі, формується, зокрема, зі строковиків. Недарма ж Литва після російської агресії в Україну знову відновила обов`язкову строкову службу! Втім, про іноземний досвід – пізніше.
Повернемось до «примусової солдатчини». По-перше, захист країни – конституційний обов`язок її громадян. По-друге, згідно із Законом «Про військовий обов’язок і військову службу», кожен українець призовного віку, який іще не служив в армії, упродовж десяти днів після оголошення про черговий призов має добровільно прийти до військкомату.
Так було і раніше, і є тепер. Але, як свідчить нинішня практика, зазвичай зі ста військовозобов`язаних самостійно без повістки в комісаріати прибуває у найліпшому разі десяток. Переважно – у сільській місцевості, у великих містах відсоткова статистика гірша. Решта ж або чекає повісток, або робить усе можливе і неможливе, аби таких повісток взагалі не отримати. І це при тому, що наразі маємо не менше 400 тисяч загального мобілізаційного резерву призовної молоді!
Упродовж 2014-2018 років за ухилення від військової служби покарано 16 806 осіб, зокрема 2 744 з них – ув’язнені
А тепер, із задоволенням, – капосний, юридично і фактично обґрунтований аргумент саме для прокремлівських брехунців-борзописців. Згідно із Законом України «Про чисельність Збройних Сил України», чисельність ЗСУ не повинна перевищувати 250 тисяч, з яких 204 тисячі – військовослужбовці.
Виходячи з цього, щороку військкомати останнім часом призивають на строкову службу не більше 20-ти тисяч молоді. Мета – щоби частина з них згодом перейшла на службу за контрактом чи поповнила згодом військовий (мобілізаційний) резерв війська, який уже перевищує 100 тисяч людей.
Однак, це не означає, що не ведеться робота з тими, хто уникає призову. Конституційний обов`язок ніхто не скасував. Окрім адміністративної відповідальності за злісне ухилення від військової служби, передбачене суворіше покарання: позбавлення волі терміном до 3 років.
Щороку в Україні порушують півтори тисячі кримінальних проваджень за ухилення від проходження військової служби. За офіційними даними судової статистики, протягом 2014–2018 років за ухилення від військової служби покарано 16 806 осіб, зокрема 2 744 з них – ув’язнені.
Як деякі наші комісаріати переймають іноземний рекрутинговий досвід
Мушу визнати, що в роботі військкоматів у тому юридичному, матеріальному і організаційному становищі, в якому вони нині перебувають, серйозні проблеми й недоліки таки є. Як, на жаль, насправді мають місце і окремі випадки незаконних дій ініціативних довбнів при погонах щодо призовників. Для борзописців: саме окремі випадки, а не повальне явище, як би вам не кортіло почути протилежне.
Наші найбільш «просунуті» комісари не ниють і не байдикують, а на гідному рівні шукають і знаходять вихід із уявної безвиході. Коротко оповім для прикладу про досвід кількох військкомів на Миколаївщині – цього разу з певних мотивів без назв та імен.
Наше військо не має для впливу на населення, як у США, більше тисячі газет і журналів військової спрямованості та понад 150 військових телерадіостудій. А комісаріати фінансово неспроможні вести власні сайти і сторінки в соцмережах. А це ж надпотужний ресурс. Приміром, відео ігрового турніру, в якому військовий вербувальник виступив коментатором, за добу набрав два мільйони переглядів, половина з яких – від людей віком 17-24 роки! Ще факт: ми, на відміну від литовців, не маємо юридичного права розміщувати в ЗМІ поіменні списки призовників сезону.
Найліпший для селян аргумент при сміхотворних зарплатнях та безробітті – «У сучасному війську ваші сини будуть, як у Аладіна із його джином за пазухою»
Так, іще існує у них вимушена пострадянська практика походів по адресах військовозобов`язаних із повістками в руках. Але її ефективність майже нульова. Відтак, вдаються до аналогічних американським чи литовським заходів, але, так би мовити, українського розливу. У період призову роблять три речі. Перше – за сприяння місцевої влади розміщують у районних і міських газетах серії відповідних агітаційних та роз`яснювальних публікацій. Друге: за власний або спонсорський кошт друкують оголошення і, рідше, агітаційні плакати й власноруч розклеюють у громадських місцях. І третє: у селищах і селах із місцевими депутатами й правоохоронцями проводяться збори із населенням на територіях виборчих дільниць. За висловом одного з офіцерів, найліпші для селян аргументи при тутешніх сміхотворних зарплатнях та безробітті – «У сучасному війську ваші сини будуть, як у Аладіна із його джином за пазухою. Та й на війну строковиків ніхто послати права не має». І це діє!
У Польщі цьогоріч пройшли кваліфікаційну комісію 285 тисяч потенційних військовиків
У Польщі 285 тисяч юнаків цієї весни пройшли так звані кваліфікаційні комісії й медогляди на придатність до служби в армії, хоч у цій країні четвертий рік немає загального військового обов’язку. Відрадно – польська молодь «страшних» комісій не злякалася. Адже для того, щоб потрапити до професійного польського війська, потрібна взаємна згода – призовника і армії. І охочих підписати контракт достатньо, бо, окрім високої зарплатні, польський військовий має ще й змогу вийти на пенсію після 15 років служби!
Нині професійне польське військо налічує понад 100 тисяч солдатів та офіцерів. Проте, як наголошують польські військові, годі уявити, що в разі загрози державу б захищало тільки 100 тисяч осіб. Тож потрібен резерв. А щоб він був підготовлений, його треба вчити. Саме тому польське Міноборони повернулося до сезонних військових навчань для солдатів запасу, від якої Польща колись відмовилася.
Передусім на навчальні військові курси викликатимуть випускників технічних факультетів, лікарів, ветеринарів, психологів, причому як чоловіків, так і військовозобов’язаних жінок. Така організація армії та її резерву, вважають польські військові, зміцнює обороноздатність країни та буде відповіддю на зовнішні виклики нашого спільного сусіда.
Через агресію Росії в Україні Литва поновила строкову службу
Міністерству оборони краю Литви, зважаючи на дії Росії, вдалося довести керівництву держави, що комплектація литовської армії явно недостатня, а професійними військовими «залатати діри» просто неможливо. Тому 2015-го Сейм Литви відновив загальнообов’язковий військовий призов.
У Литві щопонеділка повні списки призовників публікують на національному сайті
Цікаво, що Литва в цій царині зіштовхнулася із аналогічними нашим проблемами. Зокрема, тільки за першу половину 2019-го уникнути призову в Литві вже спробували близько 7000 людей. Понад 60% осіб, що нехтують військовим обов’язком і є «ухилянтами», чкурнули жити за кордон.
Литовці вдалися до жорстких заходів. Щопонеділка повні списки осіб, які підлягають призову на службу, публікують на сайті sauktiniai.karys.lt. Поруч із кожним прізвищем вказано дату, коли призовнику слід прибути у визначений військкомат. У розрахунку на публічну реакцію громад та знайомих, сусідів призовників, повістки їм не розсилають.
За несвоєчасну явку у військкомат призовник сплачує штраф – 300 євро. За злісне ухилення від призову загрожує кримінальна відповідальність у вигляді штрафу, арешту або позбавлення волі строком до 3 років. Навіть прикордонники набули права затримувати громадян, які не з’явилися до військкоматів та оголошені в розшук.
Із 2016-го правоохоронці в розшук загалом подали 3600 призовників. У адміністративному порядку покарано майже 20 тисяч «ухилянтів»…
Р.S. Усі командири, які пройшли крізь бої, не лише на власному досвіді знають, яким злом на війні є немотивовані бійці. Хотілося б з цього приводу трішки помріяти. Не хоче деякий народець послужити – і не треба. Хай поповнює оборонний бюджет. Технологія й арифметика тут нехитрі. Формуємо єдину електронну базу призовників і тимчасово забороняємо їм виїзд за кордон. Рахуємо, в яку суму державі обходиться утримання та навчання солдата за 18 місяців, в судовому порядку стягуємо з «ухилянтів» визначені кошти. Скільки бойових бригад, по-вашому, можна оснастити на безумовні мільярди?
