Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Харків’янин Максим Вакуленко вже рік на посаді старшого бойового медика евакуаційного відділення. Перед тим, як піти служити в морську піхоту, він три роки пропрацював фельдшером на швидкій. Про це повідомляє АрміяInform.
− Інсульти, інфаркти та багато чого іншого… я думав, що після досвіду роботи в швидкій мене вже ні чим не здивувати, але помилявся. Підписати контракт із морською піхотою було для мене викликом, новим досвідом. Таким собі поєднанням медичної практики й адреналіну, − розповідає Максим. – В армії, особливо на передовій, потрібно заслужити як повагу, так і довіру, щоб побратими були впевнені в тобі, що в потрібний момент ти зможеш зробити все, й навіть більше, для їхнього порятунку, витягнути з того світу.
Під час ротації на Схід держави Максим Вакуленко був прикомандированим до розвідувальної роти. Того дня, біля села Павлопіль, ворог вчергове відкрив вогонь з кулемета. Якась мить, й командир взводу зазнав важкого поранення, дві кулі влучили в живіт.
− Я зрозумів, що ситуація критична. Одразу була надана перша необхідна допомога, по рації викликали медичний «Хамер». Хлопці поруч чітко виконували усі мої команди. Тоді я й ще один боєць почали евакуювати пораненого, − згадує Максим.
Два кілометри по відкритій балці на півзігнутих пронесли вони «взводника» до точки, де чекала медична машина. Там, вже на місці, стабілізували пораненого, після чого довезли до шпиталю. Максим розмовляв із ним усю дорогу, слідкував за станом. Як потім розповіли лікарі, це було диво, що кулі не зачепили важливі органи. Сьогодні поранений вже пройшов реабілітацію й продовжує службу.
− Фахівець із тактичної медицини повинен бути професіоналом у своїй справі, адже, на мою думку, як буде діяти медик у критичній ситуації, так за ним будуть діяти й бійці, − додає Максим Вакуленко. – На опорних пунктах неможливо тримати медичну бригаду, тому в тій ситуації важливу роль відіграли й дії інших бійців. Вони не панікували, чітко виконували мої вказівки.
