Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
У гості до АрміяInform завітала найтитулованіша метальниця молота в Україні старший солдат Ірина Климець.
Утікаючи з уроків на тренування з метання молота, майбутня призерка чемпіонату Європи й не очікувала, що колись здобуватиме перемоги у цьому виді спорту. Про те, чому запальний танок у її виконанні підірвав мережу, як підтримує себе у формі, а також як потрапила до армії, розповіла в інтерв’ю АрміяInform.
Із прогульниці – у чемпіонки
– Ти – найсильніша метальниця молота в Україні. Чому обрала саме цей вид спорту?
– У кожного власний шлях у спорт. Одного разу, прогулюючи урок, пішла просто на стадіон, де викладач відбирав команду – збірну школи, щоб представляти на районних змаганнях. Так трапилося, що тренер запропонував узяти участь. Звісно, я погодилась – прогуляти ще кілька днів школи, кому не захочеться (сміється). На той час я навчалась у 5 класі й про штовхання ядра або молота навіть і не знала. Я обіграла своїх суперниць, які навчались у 11 класі. Так тривало два роки поспіль. Згодом представляла район і школу на обласних змаганнях. У 8 класі вступила до Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні. Ми жили в казармах по 35 дівчат. Тому, що таке армія, я знаю – наряди, підйоми, шикування, стройова підготовка.
Нині представляю Навчально-спортивну базу літніх видів спорту в м. Львові. Коли тренер запропонував виступати за цей клуб цивільною, чи стати військовою, не роздумуючи підписала контракт. Наразі моє звання – старший солдат.
– Ірино, вітаємо з «бронзою» командного чемпіонату Європи. Для тебе ці змагання – щось нове. Розкажи про свої враження й емоції?
– Це перший мій командний чемпіонат Європи. Незвично було те, що на нагрудних номерах не пишуть прізвищ й ми представляємо не себе, а Україну. Тут важливо здобути бали для команди, тим більше шансів у збірної залишитися у суперлізі. Комфортніше й зручніше змагатися у особистих змаганнях, бо, якщо є помилки, то підставляєш тільки себе, а на таких турнірах відповідаєш за всю збірну.
Легкоатлети, що вправляються… зі штангою
– Після виступу ти сказала, що не дуже задоволена результатом, чому? У порівнянні з іншими спортсменами, маєш непоганий результат.
-Була трошки засмучена через те, що тренування проходили значно краще і розраховувала на ліпший результат. А з іншого боку, там був дуже поганий сектор. Коли я прийшла туди на розминку, то одразу зрозуміла: результатів таких, як на тренуванні, напевно не буде… Знаю, що перебуваю в гарній формі і могла виграти, але «бронза» теж непогано.
– Це досить жорсткий вид спорту. Які відчуття, коли програєш? Як вдається підтримувати хороший настрій?
– Я постійно посміхаюся, мені так легше. Завжди налаштовуюсь на позитив, навіть коли невдалі змагання, нічого страшного. Це ж не перші й не останні змагання, – так себе і заспокоюю.
– Від гарного настрою ти ще й танцюєш. На міжнародних змаганнях в Німеччині твій танок підірвав мережу.
– Це був мій перший чемпіонат Європи, де я потрапила у фінал. Радість – безмежна… І я станцювала. Навіть не думала, що це відео набере півмільйона переглядів. Тепер мене Європа знає (сміється). Дітки навіть приходили з фото, де я танцюю, й просили автограф.
– У соцмережах можна побачити багато відео, де ти активну увагу приділяєш тренуванням. Як вдається підтримувати себе у гарній фізичній формі?
– Це не складно. У нас дуже сильні фізичні навантаження – щодня по два тренування. У моєму виді спорту потрібно мати м’язову масу. Щоранку метаємо, потім комплекс бігових вправ, увечері переважно силові вправи зі штангою. Деякі спортсмени, які приходять і ще не знають, що ми легкоатлети, думають, що ми штангісти.
– Іро, про що мрієш?
– Звісно, стояти на сходинці п’єдесталу пошани Олімпійських ігор. Не говорю про найвищу з них. Гадаю, що немає значення, якого ґатунку олімпійська медаль. Головне, щоб вона була.
Попереду головний старт для армійців – Всесвітні ігри серед військовослужбовців, у яких я вперше братиму участь. Для мене ці змагання – одні з найважливіших та хвилюючих у житті.
«Дуже приємно, що Збройні Сили України підтримують. Хочеться подякувати за моральну підтримку, за слова, які надихають і мотивують на перемоги»
Титулована легкоатлетка Ірина Климець передає вітання нашим бійцям.
Катерина Климченко
