Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Це місто Борова в Харківській області. росіяни розбили тутешній будинок дитячої та юнацької творчості на 540 місць, щойно після ремонту.
Після деокупації тут встановили нові вікна та придбали нові крісла.
Олександр — директор будинку культури.
Розповідає, що перший приліт «шахедів» був 4 грудня 2023 року.
— Все було знищено, сцену зруйновано, декорації, кольоромузику, всю апаратуру, динаміки усе знищено. Залишився лише рояль… Дронами було знищено кабінет голови адміністрації та сцену. Другий приліт був 13 квітня — пошкоджено адмінбудівлі, кабінети територіального центру, селищної ради. І третій приліт — бомба. Саме вона спричинила пожежу, після якої майже все згоріло. Зараз у цій будівлі працює технічний персонал — люди прибирають, наводять порядки. Працівники БК працюють в іншій будівлі та онлайн.
— Все це дуже важко пережити. Та найважче — дітям, які тут навчались та працювали, виступали на цій сцені. Концерти офлайн ми не робили. Діти виступали, робили записи та викладали в групу у фейсбуці.
Будинок культури був побудований у 1982 році. Тепер спеціальна комісія вирішить, що з ним робити далі.
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
А це завхоз Сергій. Йому 59 років. Він родом з Борової, виріс та все життя працював у місті.
Рідний населений пункт довелося покинути, коли Борова була під окупацією близько 6 місяців.
— Зараз ми хочемо зберегти декілька кімнат, які не згоріли. Прибираємо сміття, забиваємо вікна та двері. По будинку стріляли тричі. Спочатку атакували «шахеди», а пізніше скинули термобаричну бомбу, яка пробила стелю та стіну в зал. Пожежа знищила 90% будинку. Залишились приміщення для персоналу та костюмерна кімната, — розповідає Сергій.
Олі — 17 років. Вона захоплюється танцями, грою на фортепіано, співами. До війни грала у волейбол.
— З чотирьох років я танцювала на цій сцені. Навчалася в музичній школі, жодний концерт у цьому БК не відбувався без моєї участі. У мене збереглося дуже багато фото та відео, вся фотогалерея пов’язана із цим будинком. Танці, репетиції, ціле життя… Розумію, що зараз я є носієм інформації про це місце, історії цього місця. Буду зберігати та розповідати про нього в майбутньому, — розповідає дівчина.
— Коли це сталося, тиждень плакала. Відходила від цього… Не могла повірити, що немає цього місця. Бо ж БК — найрідніший з усього. Кожного дня після школи ми проводили тут час. У період війни — особливо. Це був наш прихисток, місце, де було завжди цікаво, — каже Оля.
Дівчина вірить у перемогу України. Бо після перемоги відбудуємо її рідний БК.
