Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Олександр Чендеков займається темою БПЛА вже 10 років. Його називають «хрещеним батьком» українських безпілотників PD-1 та PD-2.
В інтерв’ю Армія TV Олександр поділився міркуваннями про національне виробництво дронів, залежність від китайських складників, потребу у перевинаході авіації та про цивільні технології в армії майбутнього.
Під час оборони Києва скидання «вогів» з «мавіків» стало повною несподіванкою для росіян
«Батьком українських безпілотників» Олександра Чендекова назвали журналісти. Сам він до такого титулу ставиться скептично. Каже, створити безпілотник самому, без команди та з нуля, неможливо. Тоді, майже 10 років тому, згадує Чендеков, навіть потенціал БПЛА розуміло не так багато людей. FPV-дрони, наприклад, навіть експерти вважали такою собі «хобійною» темою. Штукою, якою не можна працювати на фронті. Але практика довела зворотне.
— На сьогодні це маст-хев на полі бою. І це одна з речей, яку так звані експерти не передбачали. Тому що вважали, що має бути щось дорожче — як джавелін, якісь гранатомети та протитанкові ракети. А виявилося, що ось такий не дуже складний і абсолютно цивільний засіб зайняв своє важливе місце на полі бою. А перед ним це зробили «діджіаї», «мавіки». Під час оборони Києва і під час перших тижнів місяця вторгнення скидання «вогів» з «мавіків» стало повною несподіванкою для росіян. І навіть я був скептичний до цього, — зазначає Чендеков.
Тепер Олександр досить амбітно переконує — тоді, 10 років тому, вони фактично перевинаходили авіацію заново. І це попри те, що існувала «стара школа» — конструкторські бюро і тощо:
— Стара школа — вона не така погана, хоча ми її в той момент недолюблювали. Через що? Вони вимагали укладення дослідно-конструкторських робіт, фінансування досліджень на великі мільйони, з розгортанням складних інфраструктур, написання тонн документацій, проведення мільйона випробувань. Натомість ми брали китайський планер, якісь запчастини, автопілот, мотори, складали все це, їхали, запускали, воно літало. Потім китайські планери замінили на українські, якісь комплектуючі стали краще, ми розібралися, що як. І, по суті, далі воно вже поїхало.
Так виник легендарний вже безпілотник PD-1. Були волонтерські гроші на комплектуючі, приватні підприємці найняли людей, щоб з комплектуючих зробити перші безпілотники.
У 2016 році вони отримали перший контракт і набули купу досвіду.
Західні партнери ніколи не планували брати участь у такій війні, як у нас
Є думка, що наші західні партнери не уявляють, як воювати в сучасній українсько-російській війні. Надто «слабкі» в них дрони. Все просто, впевнений Чендеков, на Заході ніколи і не збиралися брати участь у подібному. Дрони завжди відігравали в західних військових стратегіях виключно допоміжну роль:
— Дуже багато звернень було — а чого ці дорогі американські дрони такі погані? І мені дійсно стало цікаво, чому? Чому дальність така маленька? Чому тепловізор такої малої роздільної здатності? Так от, вони ніколи не збирались воювати у таких умовах. Ті дрони, які нам постачали США і західні країни, це маленькі дрони здебільшого, дешеві. Вони застосовуються для підтримки армії сухопутних операцій, наземних операцій. А в них сухопутна, наземна операція починається після того, як отримана перевага у повітрі, перевага в радіоефірі… І треба там тільки, як то кажуть, з кущів повиганяти терористів.
Якщо ми хочемо запускати дрони сотнями одночасно, треба міняти радикально систему зв’язку
Що буде далі? Все залежить від того, переконує Чендеков, як ми хочемо воювати. Аби зрозуміти, що потрібно на полі бою, військові та інженери повинні постійно спілкуватися. Індустрія має розказувати військовим, які технології з’явилися та що можливо взяти на озброєння. Так само і військові мають висувати вимоги — що потрібно їм, які технології треба створювати.
— Одночасно багато дронів FPV запустити неможливо на одній ділянці фронту. Вони один одного почнуть глушити. І якщо ми хочемо запускати їх, наприклад, не десятками, а сотнями одночасно, треба міняти радикальну систему зв’язку. По-перше, виникає питання, чи можемо ми працювати на одній частоті багато дронів. Чи треба нам взагалі мати відео з усіх дронів? Чи нам треба мати вибірково? Мені дуже подобається така ідея, що сучасне поле бою матиме вигляд карти в Старкрафті. Ти обвів рамочкою якісь там «ефпівішки» на карті і відправив їх кудись полетіти в бік можливої цілі, — розповідає Чендеков.
Чи є сенс вкладати в захищені ще більш канали зв’язку, а не, наприклад, в автопілот аби він вражав без зв’язку потрібні цілі? Що обирати? Олександр категорично впевнений — потрібно все:
— Я думаю, це не «або», це «та». Треба і покращувати канали зв’язку, тому що завдання може змінюватись. Прийшла нова інформація, що, наприклад, та ціль, яку планували вразити, не є такою пріоритетною, є більш пріоритетна… Вразити танк ліворуч, а з’явився танк праворуч, його треба уразити насамперед. Тому завдання цифрового надійного зв’язку не зникне. Але дійсно має бути певна автономія. Під час втрати зв’язку і навігації, і супутникової навігації, дрон не повинен падати чи кудись відлітати. Він має далі виконувати щось, що запрограмовано.
Чим більш інтелектуальною стає зброя, тим більше спокуси і бажання перехопити керування нею
Безпілотно-літальна тема постійно змінюється й оновлюється. З твердженням «все винайдено, і буде робота тільки над покращенням характеристик» Олександр не погоджується. Так, зараз найбільш актуальними є дрони, які знаходять і знищують РЕБи. Так, є HARM — протирадарна ракета, але вона коштує недешево. Крім того, для її запуску потрібен літак. Зі свого боку дрон — це швидко і не за всі гроші світу.
— Ми це називаємо «Харм на мінімалках». Це дрончик, який знищує РЕБи. Інша річ, про яку зараз мало кажуть, але вона важлива, це кібер на полі бою. Ми звикли до кібера в інфраструктурі. Так, ми звикли чути, що «зламали мережу банку, зламали мережу установи, злили оригінальні документи на технології виробництва „шахеда“». Але кібер прийде на поле бою. Оці дрончики їх стануть перехоплювати. Ідея перехопити керування «шахеда» і спрямувати його назад — дуже цікава ідея. Так само може бути з багато чим. Чим більш інтелектуальною стає зброя, тим більше спокуси і бажання перехопити керування нею, — говорить Чендеков.
Нові «штуки» точно будуть. Щось інноваційне вигадують щодня. У перші дні вторгнення він бачив коригування артилерії відеодзвінком Whatsapp. Щось з такого працює, а щось ні. І вгадати тут неможливо:
— Я був скептиком скидання «вогів» з «мавіків», а вони працювали. Я не вважаю, що я якийсь там футуролог, який точно знає, що буде. Інколи я вгадував, але точно інколи не вгадував. Тому я думаю, мікрохвильовий зв’язок на діапазонах 20 ГГц, можливо, знайде своє застосування. По суті, зараз гарно працюють прості рішення. Той самий FPV з аналоговим відео, здається, це найпростіше, що є. Але він ефективний тому, що він простий.
Треба вчитися кожен день…
Навчання — одна з головних тем, яку треба порушувати завжди. Зараз недостатньо просто ходити на радіогурток, мати купу ентузіазму і впевненості у своїх силах. Вчитися треба постійно. Буквально щогодини:
— У ХХІ сторіччі, якщо ти перестав вчитися, то це 3–5 років — і ти на звалищі історії. Технології рухаються постійно. Постійно щось нове. Я постійно щодня читаю новини місцеві, глобальні, про якісь там нові технології. І то бачу, що я щоразу знаходжу щось, що я пропустив. Щотижня мені треба подивитися якісь технологічні штуки. Навіть нині я там якісь онлайн-курси проходжу, MIT-шні. Вчитися треба постійно. Це не варіант, що ми навчилися і вміємо. Ні. То, мабуть, для ХХ, ХІХ сторіччя точно. Зараз ні. Треба вчитися кожен день.
Перший крок — якісна англійська, каже Чендеков. Адже світ глобальний, технології глобальні. Чекати, поки хтось перекладе, не варіант. Тож мова — це ключ, що відмикає всі двері. Далі ти просто йдеш. Знаходиш у мережі, що тебе цікавить. Інновації, які змінюють світ, з’являються щодня, і треба просто вміти їх помічати…
Повне інтерв’ю можна подивитися тут 👉 https://youtu.be/KzjDXMupAGA?si=w7zYrMhh-SPUL4qL
