«Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла ініціятива, бистрий…
На початку лютого фотокореспондент Антон Шевельов провів чотири дні на стабілізаційному пункті окремої механізованої бригади на одному з найважчих напрямків на лінії фронту у Донецькій області.
Тут медики рятують поранених військовослужбовців. Деталі — у репортажі Інформаційного агентства АрміяInform.
1. Роботи в медиків багато. Працюють інтенсивно, без відпочинку, майже кожного дня до них надходять важкі поранені, зокрема з відривом кінцівок. Опіки тіла інколи становлять 50–70 відсотків.
2. — У нас майже щодня є тяжкі поранені, яких ми витягуємо практично з того світу, — говорить боєць із позивним «Вітер». Він — керівник стабпункту. У цивільному житті чоловік працював дитячим ортопедом-травматологом в Сумській обласній клінічній лікарні. А опинившись в ТЦК, сказав лаконічно: «Відправляйте туди, де буду найбільш потрібним».
3. Завдання медиків зі «стабіка» — зупинити кров, відмити від бруду, стабілізувати кінцівки, зігріти пораненого військового.
4. Інколи, кажуть, треба розгребти «місиво» з бруду та крові, щоб знайти рану.
— На кожній нозі, буває, по 10 кілограмів болота. Інколи обличчя просто не видно. Це — наші титани, без перебільшення, — говорить «Вітер».
5. Характер поранень у військових різний. «Вітер» перераховує, що це і проникаючі вогнепальні осколкові та кульові поранення голови, і поранення грудної клітки з гемопневмотораксом, і поранення живота з внутрішньочеревною кровотечею, і поранення з вогнепальним травматичним відчленуванням кінцівок, з тяжкими ступенями обморожень та опіків.
6. «Вітер» із гордістю каже, що вся команда стабілізаційного пункту працює як мурашник.
— Адже треба відновити і зберегти життєво важливі функції організму пораненого військового: зупинити кровотечу, відновити дихальні шляхи, за необхідності роздренувати плевральну порожнину грудної клітки, запустити серцеву діяльність, наповнити кров’яне русло теплими розчинами та препаратами крові, знеболити кінцівки шляхом провідникової анестезії, промити, обробити рани та, за наявності часу, провести ПХО (первинна хірургічна обробка. — Ред.) ран, зафіксувати вогнепальні переломи кісток, розсікти опіковий струп при тяжких опіках грудної клітки, щоб відновити екскурсію дихальних рухів останньої, зігріти, загорнути в термоковдру і відправити на наступний етап евакуації. Все це і називається стабілізація стану пораненого.
Якщо цього не провести на етапі стабпункту, то поранений може загинути на наступному етапі евакуації або просто не доїхати до нього. Кожен випадок індивідуальний і важливий, — наголошує медик.
7. Медик пригадує випадок, коли у військового зупинилося дихання та серцебиття просто на операційному столі. То було вогнепальне осколкове поранення шиї з вогнепальним переломом шийного відділу хребта, частковим пошкодженням трахеї діафрагмального та блукаючого нервів.
— Хоча доставили його при тямі, він з нами говорив. Ми негайно приступили до серцево-легеневої реанімації, яка успішно запустила серцеву діяльність через 10 хвилин непрямого масажу серця. Ми цього пораненого заінтубували та перевели на штучну вентиляцію легень, провели санітарну обробку рани, зафіксували шийний відділ хребта комірцем Шанца типу «Філадельфія» та відправили на наступний етап евакуації живим та стабільним. Це великий успіх — повернути його до життя, — говорить медик.
8. Інший випадок був кілька днів тому. «Вітер» у деталях (нішевих і фахових!) пригадує того пораненого і його перші слова, коли він опритомнів.
— По рації — двоє важких. Всі напоготові, у тріажній зоні тиша. Прислухаємось до гулу авто з двору. Під’їхали, з екіпажу чути, що один військовий «на щиті», другий — важкий. Оцінюємо стан — блідий, холодний, порушена свідомість, агональне дихання, мідріаз, вогнепальні осколкові поранення шиї, обох нижніх кінцівок з вогнепальними переломами кісток обох гомілок, дефектом м’яких тканин та ушкодженням судинно-нервового пучка стегна, геморагічний шок. І час працює проти нас.
Стабілізаційні заходи: ревізія турнікетів, центральний венозний доступ, цільна кров/плазма, теплі розчини, обігрів, провідникова анестезія, ревізія ран, зупинка кровотечі, FAST, фіксація переломів. Час: минуло 25 хв від початку надання допомоги. Поранений приходить до тями, і перші його слова: «Я живий? А думав, що загину!».
9. Надають медичну допомогу і полоненим російським військовослужбовцям — наші захисники дотримуються Женевських конвенцій. Один із випадків — полонений зі «шторм z», з міста Курган. Він був поранений в ногу, тож його привезли на стабпункт затампонувати рану на нозі.
10. — Командна робота — це єдиний механізм, який 24/7 чітко й без вагань готовий працювати попри все. Адже кожен знає, за що він відповідальний. Бо немає нічого кращого, ніж бути пліч-о-пліч з однодумцями та робити важливу роботу, — наголошує керівник стабпункту.
11. Всі медики з цього стабілізаційного пункту — колишні цивільні. Як-от «Кориця», лікарка-анестезіолог. До того, як потрапити до лав Сил оборони, працювала в Києві — в Охматдиті та Інституті серця дитячим анестезіологом.
12. «Фея» тримає на руках чотирилапого помічника. Хтось називає його Оскаром, хтось — Антоном, хтось — Толіком, а інші називають просто Котом. Хвостатий з’явився у наших військових недавно — привезли з передової, з точки евакуації. «Він був заляканий і млявий, вивели глистів та бліх, адже у нас є професійні ветеринари», — розповідають військові.
13. — Дякуючи Богу, в нас є сили, бажання і мотивація, щоб зберегти життя та здоров’я кожного бійця, який захищає нашу Україну й кожного з нас ціною власного життя та здоров’я. Для нас це честь, — безапеляційно каже «Вітер».
14. А дитячі малюнки додають медикам сил і натхнення.
15. Їхня мотивація та фаховість — це теж про нашу перемогу і наше майбутнє.
Фото — військовий кореспондент Антон Шевельов
