Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
За час широкомасштабного вторгнення рф в Україну різноманітна зброя іноземного виробництва вже стала звичним знаряддям для українських військових у районах бойових дій. Особливо це стосується артилерії й різноманітних РПГ та стрілецької зброї. Завдяки підтримці партнерів вдалося не тільки зупинити ворога, а й здійснити блискавичні наступальні операції. Окремі зразки західної зброї наводять жах і нищать росіян не тільки на лінії фронту, а й у глибокому тилу.
Щоб розповісти про сучасні будні українських артилеристів напередодні Дня ракетних військ і артилерії ЗСУ, кореспондент АрміяInform завітав до одного з артилерійських підрозділів окремої десантно-штурмової бригади, що виконує свої завдання на Мар’їнському напрямку.
Певний час ми намагалися дочекатися низької хмарності, щоб по можливості не потрапити на «очі» ворожим БПЛА, яких зараз безліч в українському небі неподалік лінії зіткнення, але як на замовлення кілька діб в небі не було жодної хмаринки та й температура близько 20 °C зовсім не нагадувала похмуру осінь. Порадившись із пресофіцером бригади підполковником Ярославом Чепурним, все ж вирішили їхати на одну з добре замаскованих позицій, де за розрахунками ймовірність бути виявленими й атакованими була невелика. Вже на місці хлопці показали нам інверсійні сліди в небі над тимчасово окупованою територією Донеччини, які залишали по собі ворожі літаки, що, не заходячи в зону роботи нашої ППО, відпрацьовують по передньому краю та прифронтових населених пунктах, за інформацією переданою розвідувальними БПЛА. Нам таки пощастило непомітно заїхати та виїхати з позицій.
— Зараз ви перебуваєте на позиції, з якої ми вдень та вночі нищимо ворога з гармати L-119. Британські й американські військові так само використовують аналогічні L-119 для вогневої підтримки легкопіхотних або аеромобільних підрозділів. Враховуючи те, що ми служимо в аеромобільному підрозділі, можу стверджувати, що мій розрахунок по факту перейшов на стандарти НАТО, — жартує командир гармати L-119 молодший сержант Олександр. — За 10 місяців майже щоденного використання ця гармата на практиці довела свою надійність та влучність.
Олександр прийшов у військо за власним бажанням після початку широкомасштабного вторгнення рф в Україну, яке зустрів за кордоном. Хлопець офіційно працював на підприємстві, що виготовляло комплектуючі для автомобілів, тож пішов до свого керівництва з проханням достроково перервати контракт і за кілька днів вирушив в Україну.
— Діставшись домівки 8 березня 2022 року та відправивши родину в безпечне місце, я 9 березня вже був у військкоматі, наступного дня прибув до бригади, а зранку 14-го нас відправили займати оборону на рідній Миколаївщині. Спочатку мене розподілили у піхотний підрозділ, тож, прибувши у визначене місце, ми всі розпочали окопуватися, — розповідає хлопець. — За кілька годин із сусідньої лісопосадки по нас почав стріляти ворог. Під час бою кілька наших машин було знищено, а водій вцілілої вантажівки поранений. Нам пощастило, що один із трьох танків залишився цілим. У нього заклинило башту, але він відкрив вогонь по лісопосадці й це дозволило нам завантажити у вантажівку поранених і наскільки вистачило місця — вцілілих. Потім він так і рухався поруч із нами аж до самого блокпосту й підбирав по дорозі на броню тих, хто йшов пішки. Під час руху ворог кілька разів відкривав по нас вогонь зі стрілецької зброї та РПГ, але, на щастя, обійшлося без додаткових втрат.
Згодом хлопця перевели до мінометної батареї та відправили на Донеччину, де воювала основна частина бригади. За кілька діб, опанувавши ази мінометної справи, хлопець розпочав нищити ворога вже як артилерист.
— Того часу ворожа артилерія працювала дуже багато. Обстріли тривали годинами, а в день, коли ми отримали наказ залишити позиції, російські гармати не замовкали з 5-ї ранку й десь до 14-ї години. Наприкінці стрілецький бій тривав від нас на відстані кількасот метрів, — пригадує ті події військовий. — Ми розстріляли весь боєкомплект нашого 82-мм міномета та з ним на плечах ішли кілька кілометрів до точки евакуації.
Потім ще було багато боїв, й Олександр поступово став командиром мінометного розрахунку. Десь у середині грудня 2022 року хлопця разом з іншими побратимами відправили до одного з навчальних центрів — у тил. Там за допомогою українських інструкторів вони пройшли курс підготовки до застосування гармати L-119 і 31 грудня повернулися на лінію фронту. Новорічні «подарунки» 1 січня 2023 року рашисти отримували вже з британських гармат!
— Опанувати цю гармату нескладно. Треба розумітися на географії та математиці, а ще мати відповідний досвід використання артилерії, й тоді ви дуже швидко зможете її вправно використовувати, — наголошує хлопець. — Під час пострілу ви майже не побачите полум’я зі ствола, а її невеликий розмір і вага дозволяють силами розрахунку швидко забрати гармату з вогневої позиції, закотити під дерева або в укриття та легко замаскувати. L-119 точніша за подібні російські (радянські) аналоги завдяки більш сучасній системі наведення, але й більш вибаглива до технічного обслуговування. Зрештою — це дуже чудова зброя, яку, судячи з перехоплень перемовин, росіянам дуже важко знайти за допомогою наявних у них засобів артилерійської розвідки.
Під час нещодавніх масованих штурмів росіян на Мар’їнському напрямку розрахунок цієї гармати встановив особистий рекорд — 503 постріли по ворогу за 3 доби (попередній був 323. — Авт.).
— Я сам колись був піхотинцем, тож знаю, наскільки потрібна артилерійська підтримка піхоті. Нам колись казали, що 105-й калібр не спроможний знищити ворожий танк, але вже на власному досвіді ми впевнилися, що це не так, — акцентує військовий. — Кілька місяців тому близько другої години ночі ми отримали координати для відкриття вогню. Виконавши бойове завдання, ми замаскували гармату й повернулися в укриття. За кілька хвилин на нас вийшов командир і сказав, що ми можемо намалювати на стволі гармати танк. Це був перший знищений ворожий танк у нашій батареї. Зі слів командира, «святковий феєрверк» було добре видно вночі.
Під час нашої неспішної розмови зненацька оживає радіостанція. Хлопці, що намагалися отримати задоволення від несподівано теплого осіннього сонця, відразу змінюються в обличчях і займають свої місця за бойовим розрахунком. Кілька хвилин — і замаскована гармата робить перший постріл. Корегування й постріл за пострілом, як і казав командир гармати, «ми бачимо лише клуби диму й ніякого спалаху».
Розрахунок блискавично виконав своє вогневе завдання й мерщій попрямував до укриття, ми ж своєю чергою сіли в автомобіль та швидко поїхали в тил, якомога далі від небезпечної позиції.
Фото автора
