З першого дня війни українці шукають відповіді на запитання, над якими ніколи не замислювалися раніше. Що робити? Як захиститися? Як…
Павлу Думанському зі Львова було всього 19. Він лиш закінчив навчання в Автомобільно-дорожньому коледжі Національного університету «Львівська політехніка» і мав попереду все життя. Його захоплення — спорт і подорожі. Був вихованцем спортивного клубу кіокушинкай карате «Канку» та багаторазовим призером різних змагань. Встиг побувати в 15 країнах і мріяв об’їхати весь світ, проте широкомасштабне вторгнення росії все змінило. Павло, попри відсутність будь-якого військового досвіду, добровольцем пішов у військо, приєднавшись до 125-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗС України.
Восени 2022 року батальйон Павла Думанського перекинули на Лиманський напрямок. Тоді, після успіху Харківського контрнаступу, росіяни з усіх сил намагалися взяти реванш, не шкодуючи, традиційно, ані своїх людей, ані техніки. 20 листопада підрозділ Павла зайняв позиції неподалік села Ямполівка — це самий адмінкордон Луганщини та Донеччини. Опівдні того дня ворог активізувався. Після аеророзвідки вперед пішла піхота під прикриттям артилерії та бронетехніки. Вогонь був настільки щільним, що ніхто не наважувався навіть голову підняти — не те щоб спостерігати за полем бою. Тим часом ворожі солдати підходили все ближче і будь-якої миті могли опинитися в українських окопах і тоді увесь підрозділ міг би загинути.
Павло Думанський це розумів і, попри інтенсивний вогонь росіян, зайняв вогневу позицію і прицільним вогнем зі стрілецької зброї притиснув окупантів до землі, деякі з яких одразу відправилися на концерт кобзона. Та найголовніше, що після того штурмувати українські позиції російські солдати більше жодного бажання не мали. Тоді все і сталося… З укриття раптово виїхав російський танк, готуючись прямою наводкою бити по українських позиціях. Часу на роздуми не було і тоді солдат Павло Думанський ухвалив останнє в своєму житті рішення, закривши побратимів своєю спиною. В цей момент поруч розірвався танковий снаряд — осколки прошили тіло солдата, але товариші Павла лишилися живими. Сам же він від поранень, що зазнав, загинув.
У той день наступ ворога вдалося зупинити з великими для нього втратами. І не в останню чергу завдяки хоробрим і своєчасним діям Павла Думанського. Для побратимів він ще тоді став героєм, а нещодавно його подвиг оцінила і держава. 29 вересня 2023 року указом Президента солдату Павлу Думанському посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Павло Думанський похований на Личаківському кладовищі у Львові. У нього лишилися батько, мати, двоє сестер і брат.
Фото автора
Павло Шамшин
