Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Підводники традиційно вважаються елітою російського флоту, це найскладніша і найпочесніша військово-морська професія. Особливо давніми є традиції російського підводного флоту на Чорному морі, де базується найстаріший російський військово-морський флот. Судячи з усього, за підсумками російсько-української війни, російський чорноморський флот стане лише підводним.
Народження славетної традиції, або
«Молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця»
“Славетні” традиції російського чорноморського військового підводного флоту сягають середини ХІХ століття, часів Східної (Кримської) війни 1853–1856 років, коли жодна країна світу ще не мала на озброєнні підводних човнів. Щоправда, не мала тоді власних субмарин і російська імперія — непереможним вона вважала свій надводний флот.
Тоді командувачу російського чорноморського флоту адміралу Павлу Нахімову справді вдалося потопити в Синопській бухті османську ескадру, у складі якої були переважно застарілі кораблі. Однак невдовзі у війну вступили Велика Британія та Франція, і російський флот виявився абсолютно безсилим проти їхніх новітніх бойових лінкорів та фрегатів.
читайте також:
Бойові російські кораблі поступалися британським та французьким абсолютно в усьому. Парусні судна не могли рухатися так швидко і маневрувати так вдало, як кораблі з паровими двигунами. Вогнева потужність і далекобійність гармат російських кораблів значно поступались вогневій міці ворога. А захисні спроможності переважно дерев’яних російських суден не йшли в жодне порівняння з бронею плавучих батарей союзників.
Отже, російському флоту не лишилось нічого іншого, як сховатися в Севастопольській бухті. Ба більше, росіяни почали власноруч топити свої ж судна для того, щоб не допустити входу до бухти ворожих кораблів. Спочатку, 11 вересня 1854 року, поперек фарватеру між Костянтинівською та Олександрівською батареями затопили сім застарілих кораблів. У лютому 1855 року потопили ще вісім суден і, зрештою, 27 серпня 1855 року, затопили й усі рештки флоту.
Так зародилась славетна традиція російського чорноморського флоту героїчно самозатоплюватися у будь-якій загрозливій ситуації, а в російської імперії з’явився підводний флот на Чорному морі. На його честь 1905 року в Севастополі спорудили помпезний Пам’ятник затопленим кораблям: «У пам’ять кораблів, затоплених у 1854–1855 роках для загородження входу на рейд».
Наслідувачі колишньої слави, або
«Як п’ян, то копитан, а як проспався, то й свині злякався»
Вдруге російський чорноморський флот героїчно самовтопився під час Першої світової війни 1914–1918 років. Цього разу це відбулося вже не в Севастополі, а поблизу Новоросійська, куди частина кораблів флоту перебазувалась після того, як більшовики втратили контроль над Кримським півостровом внаслідок успішного німецького й українського наступу у квітні 1918 року.
Німці висунули більшовицькій росії вимогу повернути кораблі в Севастополь і здати їх німецькому командуванню. Над Новоросійськом почали з’являтись німецькі розвідувальні літаки, до новоросійського рейду наближались німецькі субмарини. Відмова виконати висунутий ультиматум означала продовження бойових дій, до яких більшовики явно не були готові. З другого боку, здавати німцям боєздатний чорноморський флот також не хотілося.
З огляду на це голова раднаркому владімір ульянов-лєнін підписав розпорядження «через безвихідь становища, доведену вищими військовими авторитетами, флот знищити негайно». Виконувач обов’язків командувача чорноморського флоту капітан 1 рангу Алєксандр Тіхмєнєв отримав офіційний наказ перевести кораблі з бухти Новоросійська до Севастополя, де передати їх німецьким військам. Одночасно він отримав також секретний наказ затопити кораблі в бухті Новоросійська.
Після тривалих вагань Тіхмєнєв вирішив іти в Севастополь, однак команди частини кораблів відмовились виконувати його наказ і 18 червня 1918 року затопили кораблі в Цемеській бухті. Всього тоді було затоплено 12 кораблів, які максимально урочисто пішли під воду з піднятим сигналом «Погибаю, но не сдаюсь».
Важливо зазначити, що більшовики топили кораблі не просто відкриваючи кінгстони, а розстрілюючи їх торпедами і підриваючи машинні відділення та ключові механізми. Робилось це з огляду на досвід російсько-японської війни 1904–1905 років, коли японці змогли порівняно легко підняти затоплені тоді російські кораблі. Щоб німці не могли вчинити так само, більшовики вирішити підірвати і розстріляти власний чорноморський флот.
Щоправда, частина кораблів на чолі з лінкором «Воля» все ж рушила в Севастополь, де здалася німцям. Їх затаврували як зрадників росії, натомість тим, хто знищив власний флот, поблизу Новоросійська відкрили пам’ятник зі словами подяки за затоплення кораблів. Так більшовики, які зазіхали вчинити революцію в усьому світі, власноруч знищили власний флот, продовживши славетну традицію творення підводного чорноморського флоту, започатковану царською росією за часів Східної (Кримської) війни 1853–1856 років.
Досягнення російських підводників, або
«Завзяте, як перець, покіль не вийде на герць»
Тепер російські окупанти заповзято відроджують підзабуті за століття славетні традиції творення російського чорноморського підводного флоту. На початку широкомасштабного вторгнення російський чорноморський флот здавався тим видом збройних сил рф, якому Україні майже немає чого протиставити. Однак це хибне враження вдалося переконливо спростувати вже в середині квітня 2022 року, коли Збройні Сили України потопили флагман російського чорноморського флоту ракетний крейсер «москва».
Продовживши удари по кораблях і базах російського флоту в Севастополі та Новоросійську, Сили оборони України зрештою змусили ворожі кораблі покинути північну та західну частину Чорного моря й ховатися за рогом повороту Криму в його південно-східній частині. На цьому акцентував увагу начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Кирило Буданов в ексклюзивному інтерв’ю «Крим. Реалії» на Радіо Свобода.
Надводний флот агресора почали поступово переводити в підводне положення, і хоча це все ще робили українці, а не власноруч росіяни, вектор руху було задано баззаперечно й переконливо. Зрештою, з огляду на столітні традиції чорноморського російського флоту, ні в кого не викликала здивування новина про те, що росіяни почали встановлювати бонові загородження і навіть затоплювати пороми та баржі для того, щоб захистити Керченський міст від українських морських ударних безпілотників.
Судячи з усього, пройшовши шлях від знищеного флагманського крейсера до власноруч затоплених барж, росіяни доволі швидко просунуться від затоплених барж до затоплених бойових кораблів. До цього їм точно не звикати. Найближчими кандидатами на тихе притоплення поблизу берега є наразі рештки уражених у сухих доках севастопольського морського заводу імені орджонікідзе підводного човна «ростов-на-дону» і великого десантного корабля «мінськ», відновити які, судячи з усього, практично неможливо.
Лишається лише побажати російському чорноморському флоту неухильно дотримуватись славетних столітніх традицій, героїчно самозатопитися і стати нарешті лише підводним. Зрештою, нам вже добре відома відповідь російського диктатора владіміра путіна на питання про те, що сталось з росією після нападу на Україну. «Она утонула».
