Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Щорічно, 22 вересня, відзначається День Єдності країн Балтії (Литва, Латвія та Естонія). Цей день пов’язаний з відзначенням річниць перемоги загонів балтських племен жемайтів та земгалів над військом хрестоносців у Битві при Саулє в 1236 році.
АрміяInform звернулася до кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту історії та археології Балтійського регіону Клайпедського університету Артема Петрика, який розповів про передумови виникнення свята, його історію, значущість та традиції святкування.
— Розкажіть про передісторію цього дня
— Починаючи з ХІІ століття, під приводом розповсюдження християнства німецькими лицарями (а також Данією та Швецією на території сучасної Естонії), здійснювалося вторгнення на землі, на яких проживали ести (пращури естонців) фіно-угорського походження, споріднені з ними ліви (від назви яких походить Лівонія, як пізніше позначали європейці, завойовані рицарським мечем, землі центральної і північної Балтії), численні балтські летські (протолатиські), литовські, пруські та близькі їм західно-балтські племена.
Ці походи тривали декілька століть і увійшли в історію як Північні хрестові походи. В процесі завоювання балтійських земель було утворено католицьку релігійно-військову організацію Братства воїнів Христа, більш відому, як Орден Мечоносців. Ось якраз Мечоносцям і протистояли балти у легендарній Битві при Саулє. Завойовники у 1236 році вторглися до литовських володінь плануючи підкорити або хоча б послабити потенціал литовських племен, які могли похвалитися серйозною військовою потужністю, і були вельми небезпечним супротивником для хрестоносців. Власне, спроба розправитися з литовцями закінчилася для них катастрофічно.
Що характерно, вже при поверненні лицарів з походу — хрестоносці потрапили у засідку. Тоді агресор зазнав великих втрат, загинув і магістр Ордена Мечоносців Фольквін фон Наумбург. Литва є феноменом для Балтії, адже решті так не пощастило. Деякі племена, подібно пруським, були з часом повністю винищені або асимільовані загарбниками. Для нащадків Битва при Саулє стала символом єднання проти спільного ворога. На місцевому рівні вшанування пращурів — героїв тієї середньовічної битви, бере початок у 1980 роках. Тоді це відбувалося в рамках комунікацій між литовським містом Шяуляй та латвійською Єлгавою. У 1986 році відзначили 750-річчя битви.
Вже у 1990 роках, за часів відновлення незалежності балтійських держав, до святкувань поступово почали долучатися інші регіони. Географія швидко розширялася, заходи ставали регулярними, аж поки у 2000 р. парламенти Литви та Латвії затвердили 22 вересня як свято єдності балтів. Насправді від початку йшлося про святкування єднання саме народів балтської групи — литовців і латишів. Зараз же, в умовах спроби реваншу російського імперіалізму, коли Балтійські держави однозначно стали на бік України у її справедливій оборонній війні проти московського агресора, сенси набувають ще більшої символічності. День єднання не просто спільний для всіх у Балтії, нині він близький і для народу з берегів Дніпра.
— Наскільки нам відомо, ця дата не єдина символічна, пов’язана з єднанням народів Балтії?
— Саме так. Наступні нерозривні вже з буремним XX cтоліттям. До цього часу від Битви при Саулє, балтійські народи пройшли чимало випробувань і мали дуже різні долі. Литовські племена зуміли консолідуватися і утворили єдину державу, яка з часом включала і значну частину сьогоднішніх українських земель. А потім, утворивши союзну Річ Посполиту з Польським королівством, переживала і нові злети до висот одного з найпотужніших європейських гравців, і глибокі піке до повного занепаду та зникнення з політичної карти. Попри відчайдушний спротив і неодноразові повстання поразкою закінчилася боротьба проти хрестоносців — предків сьогоднішніх естонців та латишів. Володарі й претенденти на володіння їхніми землями неодноразово змінювалися протягом століть, аж поки під час Північної війни (1700–1721 рр.) петро І (московський цар, майбутній імператор, а для нас — душитель Української держави) завоював регіон у Швеції.
Наступні майже двісті років жити довелося під владою імперії Романових. Хоча насправді на цих землях ще дуже довго зберігався особливий устрій. Влада незмінно перебувала у руках німецьких феодалів, «остзейських баронів», нащадків завойовників. Вони мали значну автономію у багатьох сферах. Водночас естонці та латиші продовжували перебувати у пригнобленому стані. Попри те, що царський уряд в другій половині ХІХ ст. повів наступ на німецькі привілеї (аж ніяк не з благих цілей підтримки естонців та латишів, метою було посилення централізації та русифікація). Однак німецька аристократія загалом не втрачала домінування у краю, високим залишався градус напруження з корінним населенням, що вилилося у вибух насилля в 1905–1907 рр.
— Як події розвивалися далі?
— На момент початку Першої світової війни всі три балтійські народи знаходилися у однаковому стані бездержавності. Землі сучасних Естонії та Латвії продовжували перебувати у складі російської імперії. Як і більшість литовських земель, окрім Пруської Литви з містом Мемелем (більш знайомим сучасному українцю під литовською назвою Клайпеда), що належали тоді Німецькій імперії. А от за декілька років по тому ситуація була докорінно іншою. Під час воєнних подій землі регіону були практично повністю взяті під контроль германською армією. росію було витіснено з Балтії, імперія Романових розліталася на друзки у віхолі лютневої революції 1917, за нею тим же шляхом пішла наступниця — буржуазна російська республіка, яку фактично ліквідував більшовицький переворот у листопаді того ж року. росія програла війну. За декілька місяців нова комуністична влада визнала це, підписавши мирну угоду у Брест-Литовську (лютий 1918 р.).
16 лютого 1918 р. Акт незалежності було ухвалено у Литві. За тиждень у Ревелі (Таллінні) оголошено Декларацію незалежності Естонії /Маніфест до всіх народів Естонії. Латвія проголосила незалежність вже після завершення Світової війни, 18 листопада 1918 р.
Проте в умовах окупації реалізувати задеклароване являлося неможливим завданням. Лише поразка Німеччини та її союзників у Першій світовій війні у листопаді 1918 р. відкрила для литовців, латвійців та естонців дорогу до реальної незалежності.
Втім, вона пролягла через роки визвольних війн. Три молоді держави витримали екзамен на життєздатність у протистоянні імперським проєктам, що не бажали визнавати права балтійських народів на самостійність. Для латишів та естонців епохальне значення мала боротьба проти німецьких шовіністів. Попри поразку у Першій світовій німецький генералітет і частина еліт бажали за будь-яку ціну утримати контроль над Балтією. Значні германські сили, що включали як військовослужбовців німецької армії, так і підрозділи з місцевих балтійських німців, зіграли ключову роль у звільненні більшої частини Латвії від більшовиків, втім, скориставшись ситуацією, «відкрили карти» — здійснили переворот, встановивши у країні пронімецький уряд. Відбивши у червоних Ригу, німецькі сили рушили на північ з метою встановити владу над всією Латвією і загрожуючи Південній Естонії. У червні 1919 р. в боях біля міста Цесіс естонські війська за участю латвійських частин завдали німцям поразки. Після чого естонсько-латвійські війська повели успішний наступ на столицю Латвії. Ригу було звільнено. Перемога у Цесіській битві (Битві під Винну у естонському варіанті), мала величезне значення, вона сприймалася як тріумф над нащадками завойовників, свято справедливості, реванш за століття поневолення. З 1934 р. у Естонії відзначається як День перемоги (23 червня). У Латвії святкується як День пам’яті героїв.
— Але і це не фінал. Розкажіть будь-ласка про події більш близькі до нас.
— У 1989 році, ще за часів перебування під радянською окупацією, мільйони литовців, латишів та естонців вишикувалися у гігантський живий ланцюг довжиною у майже 670 км. 23 серпня у 50-ту річницю Пакту Молотова-Ріббентропа народи Балтії під національними прапорами демонстрували, що пам’ятають про свою незалежність, колись відібрану змовою двох тоталітарних диктаторів у 1939 р. І не просто пам’ятають, а ладні боротися за неї. Та акція, яка залишилася в історії як «Балтійський шлях», стала ще одним символом єдності, незламності. Одночасно вона явилася поштовхом до нової фази визвольної боротьби. Литва та дві інші поневолені балтійські країни першими кинули виклик радянській імперії. Пройшли крізь кров Ризьких подій, Січневого протистояння у Вільнюсі в 1991 р. Перемогли. Стали дороговказом для інших. Для України зокрема.
Якщо говорити про сучасність, то на пропозицію Товариства литовсько-латвійської єдності було досягнуто домовленостей про запалення Вогню єдності 22 вересня між 20.00-21.00 (за литовським часом). Учасникам пропонується належним чином підготувати вогнище, розпалити вогонь, підняти прапори, заспівати національних пісень, згадати про балтійські племена, історію, мови та звичаї. Якщо поблизу є інші пагорби, на яких можна зібратися, пропонується підняти палиці, що палають, запустити феєрверки або запалити фаєри, щоб бачити знаки одне одного.
