Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Уже десятий рік поспіль Україна веде відчайдушну визвольну збройну боротьбу з російськими загарбниками. І лише з початком широкомасштабного російського вторгнення у лютому минулому року підступний ворог наважився широкомасштабно атакувати нашу країну з Чорного моря, перетворивши його південно-західну частину на справжній та небачений з часів Другої світової війни театр бойових дій.
Як вдалося вистояти Україні, залишитися морською державою та дати гідну відсіч потужному ворогу у той надзвичайно важкий для нас час взимку-навесні 2022 року? Про це кореспонденту АрміяInform розповів колишній заступник начальника штабу Військово-Морських Сил ЗС України, стратегічний експерт компанії «Соната» капітан 1 рангу запасу Андрій Олексійович Риженко.
Як росіяни напередодні війни у «навчання» гралися
— Андрію Олексійовичу, ще задовго до фатального 24 лютого 2022 року росіяни не приховували свого зневажливого ставлення до бойових спроможностей і потенціалу нашого вітчизняного флоту, вустами всіляких «експертів» називаючи його на своїх пропагандистських шоу «іржавим коритом» та прогнозуючи на випадок широкомасштабної війни досить швидке захоплення портів і пунктів базування Чорного моря. Але навіть попри велике на той час домінування агресора в морі, цього не сталося. Завдяки чому нам вдалося вистояти?
— Так, станом на 24 лютого 2022 року домінування рф над Україною у силах і засобах було, дійсно, дуже суттєвим та дорівнювало 12:1. Уявляєте собі різницю. Самі же росіяни завчасно почали готуватися до початку широкомасштабної агресії проти України у Чорному морі. В який спосіб вони це робили? Тут мушу констатувати, що ще за кілька років до свого нападу вони добре усвідомили, що для здійснення повноцінної наступальної морської операції та реалізації своїх амбітних планів щодо захоплення українських портів, сил одного чорноморського флоту рф не вистачає. Тоді під виглядом навчань вони почали відпрацьовувати варіанти міжфлотських переходів до Чорного моря кораблів інших флотів, які б мали в час «Ч» підсилити чорноморський флот. До Чорного моря з регулярною періодичністю заходили десантні кораблі та крейсери північного та балтійського флотів. Противник нас привчав до того, що це нібито такий собі новий вид їхньої діяльності, спрямований на покращення взаємодії між кораблями різних флотів рф. Ми усвідомлювали всі ризики і у принципі були готові до того, що у разі широкомасштабного російського нападу чф може бути підсилений кораблями з інших флотів.
У такий спосіб вони перекинули з північного та балтійського флотів шість десантних кораблів, завдяки чому на ранок 24 лютого 2022 року кількість таких ворожих військових суден, призначених для перевезення військової техніки та особового складу, налічувала 13 одиниць, що достатньо для підсилення бригади морської піхоти. Не зрозуміло чому, але водночас на момент свого широкомасштабного вторгнення росіяни залишили у Середземному морі свій фрегат «адмірал григорович». Напевно сподівалися, що у потрібний час він все-таки зможе приєднатися до корабельного угруповання. Але, на щастя, цього не сталося, й у зв’язку з початком бойових дій Туреччина, реалізуючи основні положення конвенції Монтре, закрила протоки Босфор і Дарданелли для росії, як держави, що воює. Але навіть і без «адмірала григоровича» російське корабельне угруповання в Чорному морі уявляло тоді дуже потужний ударний кулак. Адже, крім десантних кораблів, до його складу також входило два багатоцільових фрегати проєкту 11356 з керованим ракетним озброєнням, три малих ракетних корвети «каракурт» і чотири багатоцільових підводних човни проєкту 636.3.
Але амбітні загарбницькі плани щодо захоплення всього чорноморського узбережжя зазнали краху
— На вашу думку, як експерта, яку основну мету на початку свого широкомасштабного вторгнення переслідували росіяни, розпочавши морську бойову операцію?
— По-перше, вони мали на меті заблокувати наші порти і пункти базування. А іншими словами, взагалі повністю заблокувати судноплавство та завдати великої шкоди економіці нашої держави, яка напряму залежить від можливостей здійснення вантажоперевезень морським шляхом. А по-друге, створити умови для того, щоб надалі з морського напрямку висадити морський десант з метою захоплення всього узбережжя Чорного та Азовського морів.
— Але, як кажуть, не так сталося, як гадалося… Й амбітні, загарбницькі плани росіян зазнали краху…
— Абсолютно вірно. Хоча, мушу констатувати, що агресору все-таки вдалося дуже швидко заблокувати наше судноплавство та захопити у стратегічному сенсі важливий острів Зміїний. Загроза щодо висадки ворожого морського десанту в Одесі та захоплення всього узбережжя Чорного й Азовського морів буда дуже високою. росіяни неодноразово намагалися реалізувати цей намір. Але, завдяки щільному розставленню українськими військовослужбовцями мінних загороджень, противник побоювався це робити та постійно відкладав цей намір. А після того, як стало зрозуміло, що Миколаїв захопити не вдалося, а відтак й пробити сухопутний коридор на Одесу — теж, ворог взагалі вимушений був відмовитися від такого досить небезпечного для себе задуму.
— А що ще, крім мінних загороджень, у той важкий час початку широкомасштабної війни могли поставити на противагу потужному агресору ми, маючи такий невтішний баланс щодо сил і засобів на користь ворога?
— З урахуванням застосування агресором військової сили з Криму на південно-західну частину Чорного та північну частину Азовського морів, а також захоплення острова Зміїний, частини півдня України, узбережжя Азовського моря та блокади судноплавства з наших портів станом на березень 2022 року ситуація склалася таким чином, що через суттєве домінування противника, з моря він мав можливість наближатися до наших позицій, розташованих вздовж чорноморського узбережжя, на відстань близько 25 км. Звісно, що на їхній ракетний і артилерійський вогонь наші батареї берегової артилерії теж давали гідну відповідь.
Варто зазначити, що з початком своєї широкомасштабної агресії проти України ворог з перших хвилин почав активно й масово застосовувати протикорабельні крилаті ракети «калібр». Вже 24 лютого озброєнням цього типу були обстріляні Одеса та Очаків, унаслідок чого було знищено штаб дивізіону Центру морських операцій. Він являв собою невеличкий будинок — приблизно 10×30 метрів, який нам допомогли побудувати американські моряки, бо після окупації росіянами Криму та передислокації наших підрозділів на материкову Україну фактично ніякої берегової інфраструктури у Військово-Морських Сил не було й переважно моряки розташовувалися безпосередньо на кораблях.
Тобто наприкінці лютого, у березні 2022 року ситуація і для Одеси, і для всього чорноморського узбережжя України буда дуже загрозливою та небезпечною. Окрім того, ворог досить швидко просувався суходолом Херсонською та Запорізькою областей та фактично за тиждень захопив усі наші порти на Азовському морі. І лише захисники Маріуполя у складі морських піхотинців та полку Національної гвардії України «Азов» ще тривалий час чинили гідний спротив окупантам, відчайдушно обороняючи це місто-герой.
— Але вже невдовзі, влітку того ж 2022 року, нам вдалося і звільнити острів Зміїний, і відтиснути росіян на більш небезпечну для нас відстань. Завдяки чому ми спромоглися це зробити?
— Як кажуть, ми не сиділи склавши руки. Як приклад, вже на початку війни наші Сили оборони почали активно використовувати ударні оперативно-тактичні безпілотні літальні апарати «Байрактар». Передусім вони дуже ефективно застосовувалися для боротьби зі швидкохідними ворожими патрульними катерами типу «раптор», які здійснювали диверсійні дії біля нашого узбережжя, острова Зміїний та Дельти Дунаю. Кілька з них нам вдалося знищити. Додамо до цього й наші ефективні й влучні дії, внаслідок чого вже у березні 2022-го у тимчасово окупованому Бердянську був потоплений великий десантний корабель противника «саратов». Й досі існує кілька версій з приводу того, яким озброєнням — ракетою «Точка-У» або розвідувально-ударним БПЛА, був знищений цей ВДК проєкту 1171. Але факт залишається фактом, українські військові влучили точно в ціль, і він зі всім своїм великим вантажем пішов на дно прямо біля пірса. Окрім того, полум’я від влучного й потужного нашого удару розповсюдилося й на два інших великих десантні кораблі «новочеркаськ» і «цезар куніков». Там також виникли пожежі, від займання є втрати серед особового складу, але все-таки цим кораблям вдалося втекти з Бердянська, після чого вони тривалий час перебували на ремонті у Севастополі. Так починалася війна у морі, на початку якої сили й засоби противника значно переважали наші. Але, завдяки наданій з боку наших закордонних партнерів допомозі та застосуванню протикорабельних ракет «Нептун» і «Гарпун», нам вдалося трохи виправити ситуацію, звільнити острів Зміїний, потопити флагман чорноморського флоту рф «москва» та станом на сьогодні витіснити російські кораблі з південно-західної частини Чорного моря на рубіж до 250 кілометрів.
— Дякую за розмову.
