Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Сили оборони України поступово просуваються на кількох напрямках та руйнують міф про непереможність колишньої «другої армії світу». Своєю чергою «руцкій мир» усіма можливими способами намагається цьому завадити. Один з таких способів — це повне нищення цивільної інфраструктури та житлових будинків. Кореспонденту АрміяInform вдалося побувати в нещодавно звільненому нашими захисниками селищі Благодатне на Донеччині.
Свого часу Благодатне (на Маріупольському напрямку. — Ред.) було невеличким квітучим селищем, яке складалося здебільшого з приватного сектору. Зараз цей приватний сектор повністю знищений. Вулиці населеного пункту та подвір’я поросли густою травою, адже більшість місцевих залишили селище ще минулого року.
На одній з вулиць наша мобільна пресгрупа почула якесь нявкання та, трохи наблизившись, виявила на подвір’ї будинку маленьке кошеня. Яким чудом воно тут опинилося, досі незрозуміло, але ми забрали його з небезпечного місця з собою. Ймовірно його, як й собаку, яку ми знайшли в іншому будинку, покинули під час відступу росіяни. До речі, таких очей у собаки я ще не бачив жодного разу у житті. Знаходячись у зруйнованому будинку, у повній темряві вона абсолютно байдуже відреагувала спочатку на світло мого ліхтаря, а потім й на спалах фотокамери. Не ворухнулася вона зі свого місця й тоді, коли ми почали оглядати підземне укриття, яке росіяни обладнали собі прямо у будинку, заваливши для цього одну з кімнат сміттям та викопавши до неї підземний лаз із іншої.
Зовсім незрозумілим рішенням нам здалася повна ізоляція однієї з кімнат, яка своїм єдиним вікном виходила у бік наших військ. Вхід до кімнати ми так і не побачили, але спромоглися заглянути у неї через бійницю, створену у цьому вікні, та нічого цікавого там не було. Можливо вхід зробили через горище, бо у будинку було вибито частину стелі та стояла драбина.
Інші будинки виглядали менш закинутими та зберігали у собі залишки «руцького міру» у вигляді контейнерів від протипіхотних мін ПОМ-2, боєприпасів та сміття. Також у одному з підвалів ми виявили залишки колишнього продовольчого складу росіян, щоправда, смерділо там, як у морзі.
Окремо хочеться зупинитися на колишньому будинку для людей похилого віку. За мирних часів тут у комфортних умовах мешкало до двохсот осіб. Наразі це цілковита руїна, у якій свого часу перебували російські мінометники та інші підрозділи ворога. «Духовні скрепи» не завадили росіянам знищити та розграбувати невеличкий храм, який також був обладнаний у цьому будинку.
Останнім місцем нашого візиту став розбитий вщент колишній місцевий будинок культури. У його вікні майорить єдиний в селищі Український прапор, що був піднятий у день звільнення. Навколо нього й досі можна побачити залишки пошкоджених боєприпасів. А в середині будинку наші захисники знайшли напіврозкладені тіла росіян, про яких повідомили відповідним посадовим особам, які займаються питаннями збору та передачі тіл загиблих ворогів.
Фото автора
