Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Озброєння, яке передають нам союзники, ні дня не простоює в тилах, і серед безкрайніх донецьких полів можна зустріти весь спектр західних самохідних артилерійських установок: від польських AHS Krab і німецьких Panzerhaubitze 2000 до французьких CAESAR і британських AS-90.
Днями кореспондент АрміяInform побував на вогневій позиції легендарної американської самохідної гаубиці M109. Ці гаубиці часто називають Paladin, проте командир гармати Ігор одразу виправляє: таке ім’я носять лише модифікації A6/A7, а на озброєнні їхньої батареї — M109A4.
За словами командира, екіпажі самохідних артустановок працюють на вогневій позиції, як правило, по два дні, а ще два — відпочивають. За час «чергування» гармата може вистрілити до 100 і більше снарядів. За словами Ігоря, кількість пострілів залежить від різних чинників — від визначених цілей до погоди.
Наразі цілями САУ M109 під Бахмутом можуть бути і бронетехніка, і артилерія, і піхота, і укриття противника. У будь-якому разі користь від роботи на фронті потужної 155-мм гармати завжди є. Буквально напередодні нашої зустрічі екіпаж Ігоря «накрив» російський 82-мм міномет 2Б9 «Васильок» разом із розрахунком і боєкомплектом, який ще кілька хвилин яскраво вибухав у нічному небі Донеччини.
— Працюємо по різних цілях — які дають, — розповідає Ігор. — Можемо й танчик «розбути», і в БК влучити, і піхоту зупинити. Снаряди ж різні бувають. Тиждень тому, коли вони пішли в атаку, і ми їх відсікали, то зробили буквально три постріли — все, піхоти немає, захлинулася атака їхня.
Запитуємо, чи часто влучають артилеристи з першого пострілу.
— Навіть якщо ми вже відпрацьовували цю точку, все одно йде корегувальний постріл… — задумується Ігор, але потім впевнено продовжує: — Щоб із першого пострілу зразу — навряд чи, хоча б тому, що елементарно ствол не прогрітий, особливо якщо це осінь-зима.
Щодо ствола, то Ігор називає його головною частиною артилерійської установки та підкреслює якість західної техніки в цьому питанні, якщо порівнювати з радянським озброєнням, яке ще залишається в нашій армії.

— Хоча ця машина 1985 року, але її навіть не можна порівнювати з радянським «минулим століттям», — говорить командир гармати. — Тут гідравліка — швидко наводишся, зручно і просто, тут генератор є, хімзахист, радіаційний захист… Багато чого.
До речі, під час розмови ми з’ясували, що весь екіпаж M109 становлять мобілізовані військовослужбовці. І унікальний факт: з усього екіпажу — лише один із воїнів раніше служив в артилерії! Цей «унікум» — заряджаючий Олександр — у 2015–2016 роках воював у складі братньої 30-ї бригади на протитанковій гарматі.
— Служив на 100-мм «Рапірі», — розповідає Олександр із Кривого Рогу. — Досвід, дійсно, знадобився на M109: так само заряджати, досилати, все те саме, вага майже та сама…
Але товариші Олександра, які раніше не служили в артилерії, теж пройшли серйозну підготовку за кордоном та в Україні, тож, у підсумку, свій досвід об’єднали.
— Місяць спілкування і одне одного зрозуміли, — говорить заряджаючий.
Командир гармати Ігор строкову службу теж проходив у піхоті, був командиром відділення БТР, але коли розпочалася велика війна і він 24 лютого 2022 року прийшов добровольцем до військкомату в Кривому Розі, то потрапив у місцеву окрему танкову Криворізьку бригаду імені Костянтина Пестушка — спочатку на посаду номера обслуги в самохідний артилерійський дивізіон.
— Спочатку готувалися до оборони в Кривому Розі, будували бліндажі, чергували на позиціях, — згадує Ігор. — А потім я у складі групи добровольців поїхав на підсилення піхотного підрозділу. Потрапили в Новотошківку, там бої були жахливі, надивилися всякого. Потім у Харківській області несли службу разом із прикордонниками, а на початку літа 2022-го нас повернули до дивізіону, розпочалися заняття з артилерійської підготовки, проходили злагодження. На початку серпня отримали M109, ми на них потренувалися і виїхали в Херсонську область. Перший наш бій був 29 серпня під Зеленодольськом, перше бойове хрещення на цих машинах. Тоді ми трохи інакше воювали — як навчали на полігоні: виїжджали в поле і з відкритих позицій стріляли одразу всі гармати. Тепер, з набуттям досвіду, воюємо по-іншому.
Фото автора
@armyinformcomua
За 2025 рік пілоти «Фенікса» уразили більш як 20 тисяч ворожих цілей на загальну суму понад 2 мільярди доларів, а також ліквідували 6320 окупантів.
Міністерство оборони надало статус резидента Defence City першій компанії. Ним став один з найбільших виробників безпілотників в Україні, відомий, зокрема, виробництвом дронів «Вампір», «Шрайків» та перехоплювачів шахедів.
Командирка взводу БПЛА 91-го окремого протитанкового батальйону Світлана «Фенікс» Гоцик виконує бойові завдання на Олександрівському напрямку.
За минулу добу авіація, ракетні війська та артилерія Сил оборони уразили чотири райони зосередження та два пункти управління ворога.
Згідно з указом Президента України Володимира Зеленського № 143/2022, хвилина мовчання проводиться щодня о 9:00, її оголошують у всіх засобах масової інформації.
У ніч на 2 січня противник атакував 116 ударними БПЛА типу Shahed, «Гербера» і безпілотниками інших типів, близько 70 із них — «Шахеди».
Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…