Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
У цій клініці на Вінниччині поранених воїнів наново вчать ходити, спускатись і підійматись сходами, вдягатись, тримати ложку та виделку й ще безлічі базових навичок, які доросла здорова людина виконує, навіть не задумуючись. Десятки годин фізичних вправ, нескінченні заняття на тренажерах, маленькі кроки від ліжка до дверей, від дверей до коридора, із будівлі на вулицю і — миті відчаю, коли здається, що вже ніколи не повернешся до минулого життя… Проте, щораз повертаючись до тренажерної зали, українські захисники доводять собі та суспільству, що вони — справжні бійці, які готові боротись за себе та своїх рідних не тільки на полі бою, а й із власними страхами та болем.
— Сьогодні вже багато хто розуміє, що медична реабілітація — це не масаж, грязьові та фізіотерапевтичні процедури й кілька психологічних консультацій, — розповів кореспондентам АрміяInform начальник клініки медичної реабілітації та відновлювального лікування Сергій Ч. — Це набагато ширше поняття, яке визначається, як спосіб відновлення функціонування пацієнта із використанням наявних умов. Тобто, застосовується біопсихосоціальний підхід до лікування пацієнта — відновлення фізичних структур, психічних процесів та соціально важливих навичок на всіх етапах лікування, починаючи з реанімаційного відділення. Вже після цього фахівці з реабілітації, застосовуючи медичні, соціальні, освітні та професійні заходи, вчать пацієнта не просто жити з тими можливостями і в тих умовах, які він має, а повертатись до активного життя навіть після важких поранень. І багато наших пацієнтів докладають неймовірних зусиль заради того, аби повернутись до строю та продовжувати захищати Україну.
Реабілітація поранених воїнів — важкий і тривалий шлях. Нині в клініці відновлюються пацієнти зі всіма видами поранень, травм і захворювань.
— Зрозуміло, що багато наших захисників зазнають поранень різного ступеня важкості під час виконання бойових і спеціальних завдань. Тому більшість наших пацієнтів — це поранені з наслідками вогнепальних поранень, мінно-вибуховими травмами, ампутаціями різних ступенів, наслідками ЧМТ, а також із травмами спинного мозку чи постінсультні хворі, з психіатричними порушеннями невротичного рівня. Найважчі з них — це спінальні поранені та хлопці з ампутаціями, — веде далі Сергій Ч.
Андрій
Вирушаємо поспілкуватись із пацієнтами. Зараз, поки у великому залі та басейні робиться сучасний ремонт, для хлопців обладнали кімнату із тренажерами. Знайомимось із Андрієм. Хоч він і усміхається, проте видно, що вправи даються йому поки що не легко. Розповідає, що реабілітацію проходить вже другий місяць і за цей час досягнув гарних результатів. Дуже хоче якнайшвидше прийти в форму та повернутись до побратимів.
— У відділення реабілітації та відновлення мене перевели із хірургії після операції. На той час я лише лежав на спині, не міг ні піднятись, ні зігнутись, ні одягнутись. Зараз, як бачите, вже самостійно ходжу. Дуже вдячний всім лікарям та медсестрам, які швидко поставили мене на ноги. Роблю все, що від мене вимагають, розумію, що всі вправи потрібні. Дуже хочу швидше повернутись в свій підрозділ та нищити ворога, — розповідає Андрій.
До розмови долучається лікар фізичної та реабілітаційної медицини Ольга Свист. Саме вона очолює мультидисциплінарну команду фахівців із реабілітації, в яку входять ерготерапевт, фізичний терапевт, фахівець із лікувальної фізкультури, психолог та лікар з мови і мовлення. Ольга зазначає, що кожного пацієнта вони починають супроводжувати, коли той перебуває в гострому стані в нереабілітаційному відділенні, та продовжують супровід на всіх етапах перебування пораненого в закладі.
Для кожного пацієнта реабілітаційна команда розробляє індивідуальну програму, оцінює його реабілітаційний потенціал та встановлює цілі відновлення залежно від характеру поранення чи травми. Коли цілі досягаються чи не досягаються або ж в пацієнта з’являються нові запити, фахівці втручаються в програму відновлення та, за потреби, корегують її.
— Чим раніше починається реабілітація, тим швидше пацієнт стає на ноги. Так, з Андрієм ми познайомились в хірургічному відділенні. У нього — складна травма хребта шийного, грудного та поперекового відділів, яку він дістав під час виконання завдання в районі бойових дій. Нейрохірурги виконали ювелірну роботу та зробили металеву конструкцію, яку зафіксували гвинтами для того, щоб Андрій мав можливість повернутись до повноцінного життя. На щастя, його травма не дала пошкодження спинного мозку, тож сьогодні маємо гарний результат. За кілька днів після проведеного хірургічного лікування пацієнт був переведений в реабілітаційне відділення. Тут вже активно долучилась вся команда, водночас Андрія консультує невролог і супроводжує нейрохірург. Наразі, після 2,5 місяців від того часу, коли він дістав травму, пацієнт може ходити без будь-яких допоміжних засобів. Водночас він мусить носити шийний комірець та грудо-поперековий корсет, адже етап реабілітації триває, і для безпечної вертикалізації потрібні ці засоби.
Лікарка зауважує, що Андрій дуже хоче повернутись на службу. Проте ще пройшло недостатньо часу, аби робити далекосяжні прогнози.
— Ми робимо все для того, аби його життя було повноцінним та здоровим. Основна мета Андрія і нас як команди було відновити ходьбу, самостійне обслуговування і переміщення без додаткових засобів, як-от милиці, ходунки чи колісні крісла. Нам вдалось виконати це завдання завдяки чудовій роботі хірургів та реабілітаційної команди, яка була вчасно залучена одразу після оперативного лікування на етапі інтенсивної терапії.
Артем
Знайомимось із іншим пацієнтом. Це — морський піхотинець Артем. Наразі чоловік пересувається на милицях, розповідає, що це для нього — досягнення. Важке поранення воїн дістав майже рік тому — 5 вересня — під час звільнення Херсонщини.
— До широкомасштабного вторгнення я працював менеджером із продажів у великій компанії, — розказує захисник. — У перші дні великої війни волонтерив. Чесно, на початку трохи вагався, чи йти до війська, думав, що не зможу, не готовий, стану тягарем в підрозділі. Але коли побачив, що російські нелюди роблять на нашій землі, всі сумніви зникли. Вирішив, що обов’язково маю йти захищати рідних і близьких. У березні 2022-го вже був в 35-й ОБрМП, за якийсь час обійняв посаду командира кулеметного відділення. Наприкінці літа звільняв рідну Херсонщину. Поранення зазнав у районі Снігурівки. Там тривали важкі бої. Ми мали штурмувати населений пункт, проте зустріли жорсткий опір ворога. По нас працювали з трьох танків, артилерії, стрілецької зброї. У наш бронетранспортер Kirpi росіяни влучили двічі, врятувало лише те, що машина — іноземного виробництва. Довелось відходити під щільним вогнем. Зміг евакуюватись лише завдяки побратимам, які витягнули. У мене нога була майже відірвана, рука «бовталась», втратив багато крові. Самостійно я б не вийшов.
Артем лікується майже рік. Мав протезування — чоловікові поставили титанові кістку та суглоб. Руку вже майже розробив, вона хоч і не так, як раніше, але працює.
— Сподіваюсь, що відновлюсь, бо хочу продовжити службу. Розумію, що повністю не відновлюсь і повернутись в морську піхоту не зможу. Але Збройні Сили залишати не планую. Усе залежить від стану здоров’я, бо бажання є величезне, хочу приносити користь, — додає захисник.
Як зауважує начальник клініки медичної реабілітації та відновлювального лікування, ступінь відновлення пораненого чи травмованого залежить від багатьох чинників, насамперед від ступеня ураження та налаштованості самого пацієнта.
— Визначити одразу, на скільки і як швидко відновиться поранений, неможливо. Безпосередньо наше завдання — це не просто вилікувати пацієнта та загоїти його психологічні рани. Ми маємо навчити його жити із втраченими функціями так, щоб він скрізь почувався комфортно та міг віднайти себе або в армії, або в цивільному житті. Для цього керівництво закладу та волонтери постійно переобладнують клініку, намагаючись створити безпечні та ефективні умови для перебування та відновлення хворих з обмеженими фізичними можливостями. Звісно, маємо і наочні дуже позитивні результати — це коли пацієнт заїжджає до нашого відділення на ношах, а виходить власними ногами. Це можуть бути воїни як спінальні, так і з ампутаціями. Останнім ми допомагаємо отримати протези, зокрема і біонічні.
Реабілітацію в клініці проходять і пацієнти із захворюваннями опорно-рухового апарату, центральної та периферичної нервової системи, після оперативних втручань, зокрема ендопротезування. Також лікарі клініки працюють в напрямку медико-психологічної реабілітації, тобто охоплюють пацієнтів із різною глибиною стресових розладів.
Фото та відео авторів
