Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Спеціальні пошукові групи Центрального управління Цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України, які займаються пошуком зниклих безвісти українських військовослужбовців та представників інших складових Сил оборони, щоденно обстежують місця запеклих боїв, аби повернути додому кожного українського захисника, який віддав життя у війні із загарбником.
Офіцер відділу пошукової роботи Центрального управління Цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних сил України майор Андрій Чернявський є керівником однієї з таких спеціальних груп, до складу яких входять досвідчені пошуковці, сапери та кінологи.
— Ми працювали у Донецькій, Луганській, Харківській, Сумській, Чернігівській, Київській областях — шукаємо наших зниклих військовослужбовців. Військові частини нам надають відомості про те, де зник їхній військовослужбовець. У цій місцевості ми проводимо пошукові заходи, щоб знайти всіх загиблих, евакуювати, віддати їм шану та поховати з почестями вдома, — говорить офіцер.
Андрій Чернявський до великої війни працював інженером у нафтогазовій сфері, був начальником служби автоматизації газоперекачувальної станції. 24 лютого зрозумів, що має на кого залишити відповідальну роботу і пішов туди, де вважав себе більш корисним.
— Я пошуковець зі стажем — шукав загиблих у Другій світовій війні, захоплювався історичною реконструкцією. Знайшов рештки понад 60 загиблих військовослужбовців Червоної армії та Вермахту. Цей досвід мені знадобився під час служби у батальйоні ТрО та у Центральному управлінні ЦВС, куди мене згодом запросили на службу.
Знаходив німців, в яких не були переламані натільні жетони — тобто тих, які досі вважаються зниклими безвісти. Передавав інформацію до верифікованих німецькою стороною організацій, що мають право ексгумувати ці тіла — вони мені надавали офіційні доручення на право ексгумації, я діставав ці тіла і разом з жетонами передавав їм для подальших дій, — говорить пошуковець.
Офіцер розповідає, що з початку року знайшов понад сто тіл загиблих у сучасній війні — це українські військовослужбовці, знищені загарбники, закатовані цивільні українці.
З початку року знайшов понад сто тіл загиблих у сучасній війні — це українські військовослужбовці, знищені загарбники, закатовані цивільні українці
Говорить, що найважче у цій роботі — не знаходити тих, кого шукає група.
— Коли нам у бригаді надають інформацію про місце зникнення військовослужбовця і ми його не можемо знайти — це дуже важко. Так було з капітаном Карповим — ми ледь знайшли його лише з третьої спроби. Також це десантники 80-ї бригади — Заріцького і Вишинського — також знайшли з другої спроби, — розповідає чоловік.
За його словами, завжди, коли група не знаходить кого шукає, то це місце помічається, аби знову повернутися ще раз.
Як правило, робота пошуковців розпочинається одразу після того, як відбувається деокупація територій — одними з перших туди заходять спеціальні пошукові групи.
— Ми знаємо кого шукати і в якій місцевості. Якщо ми натрапляємо на тіла цивільних — повідомляємо колегам з МВС. Знаходив вбитих цивільних. У Богородичному я знайшов чоловіка у басейні, в нього були зв’язані ноги, на голові був чорний пакет, а до руки була прив’язана батарея, — згадує офіцер.
Працювати пошуковцям доводиться у надзвичайно складних умовах — часто на щільно замінованій території, під обстрілами, у так званій сірій зоні. Евакуйовують всі знайдені рештки та фрагменти тіл. Зокрема й загарбників.
— У випадках, коли йдеться про загиблих військовослужбовців російської федерації, то ми керуємось вимогами гуманітарного права. У разі виявлення тіл військовослужбовців країни-агресора ми збираємо їхні рештки та передаємо до спеціальних місць зберігання. Далі цим займаються фахівці інших відділів управління Цивільно-військового співробітництва. Наскільки мені відомо, проводиться повернення тіл, для цього ми їх і збираємо, — говорить Андрій Чернявський.
Велику допомогу пошуковцям надають кінологи-волонтери. Це члени Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарєс», роботі якого незабаром буде присвячено окремий матеріал.
Андрій Чернявський говорить, що після того, як до роботи долучилися спеціально навчені для пошуку людських решток собаки, робота груп стала набагато ефективнішою.
Навіть за низьких температур собака працює і команда може проводити пошукові роботи взимку. Також, коли тіла знаходяться під землею, або у завалах зруйнованих будівель, собака показує їхнє місцезнаходження.
— На превеликий жаль, знайдені не всі. Навіть коли ми маємо інформацію про місце загибелі чи зникнення військовослужбовця — це не означає, що він має у цьому місці бути. Він міг відходити, росіяни могли зібрати тіла і сховати їх в іншому місці.
Не всіх ми ще знайшли, нам ще працювати й працювати. Ми не хочемо повторити гіркий досвід Другої світової війни, коли знаходимо безвісти зниклих через десятки років. Тому, поки живі свідки, які можуть підказати, де востаннє бачили цього військовослужбовця, завдяки цим свідченням ми дуже багато хлопців знаходимо. Ми напряму виходимо на військові частини і просимо дати нам контакти людини, яка востаннє бачила того, кого ми шукаємо. На жаль, так не завжди виходить, адже війна триває і не всі свідки на цей час живі. Але кожен повинен повернутися додому — це наші Герої, і вони мають бути поховані з почестями, — наголошує Андрій Чернявський.
