Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
«Урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим…», «Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!» — від самого ранку у стінах Вінницького національного технічного університету (ВНТУ) лунали урочисті слова Військової присяги. Понад сотня схвильованих хлопців і дівчат уважно вчитувались у рядки, які стануть для багатьох із них вирішальними на подальшому життєвому шляху.
До цієї важливої миті студенти, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» та пройшли навчання на військовій кафедрі ВНТУ, готувались упродовж двох років. Сотні годин лекційних і практичних занять, тренування у військових частинах, навчальний збір та державний випускний іспит — шлях до омріяних погонів молодших лейтенантів запасу був непростим. Проте всі слухачі кафедри впорались із поставленими викликами та дійшли до заповітної цілі.
Як розповів журналістці АрміяІnform завідувач кафедри, заслужений діяч науки й техніки України, доктор технічних наук, професор полковник запасу Андрій Поляков, військова кафедра ВНТУ готує фахівців за шістьма спеціальностями. Це — військові автомобілісти, зв’язківці, фахівці з радіотехнічного забезпечення авіації та інші спеціалісти. Варто зазначити, що цього року вперше відбувся випуск офіцерів запасу за спеціальністю «Бойове застосування військових частин і підрозділів безпілотних авіаційних комплексів оперативно-тактичного, стратегічного класів».
— Було дуже цікаво організувати навчальний процес за цим фахом, — поділився Андрій Павлович. — Базу для здобуття теоретичних знань ми мали в повному обсязі, а ось для проведення практичних занять шукали відповідні військові частини, спілкувались із представниками різних підрозділів Сил оборони України. І змогли знайти вдале вирішення цих завдань. Наші студенти пройшли навчання на сучасних тренажерах і на тих комплексах, які нині використовують у ЗСУ, зокрема на ударних БПЛА Bayraktar, та отримали досвід керування цими безпілотниками.
Цьогорічний випуск за кількістю випускників став найбільшим. Повернулись завершити навчання навіть кілька студентів, які торік із певних причин взяли академічну відпустку. Ще однією особливістю стало те, що навчання за програмою військової кафедри завершили не лише студенти цивільних вишів, а й працівники Збройних Сил України. Леся Лисак — одна з таких студенток.
Леся — цивільна працівниця одного з підрозділів ЗСУ Вінницького гарнізону. Говорить, що давно мріяла стати військовослужбовицею. Тож ще до широкомасштабного вторгнення рф в Україну вирішила вступити на військову кафедру та здобути вищу військову освіту. Хоча, як каже жінка, через це її рішення виникли певні моменти непорозуміння в родині. Чоловік Лесі проходить службу в Національній гвардії України, не з чуток знає про всі труднощі військового шляху. Тож на початку він дуже турбувався про дружину.
— Мій батько — військовий, я виросла в гарнізонному містечку. Після здобуття освіти пішла працювати до частини. Але в певний момент зрозуміла, що можу досягти більшого та й буду кориснішою на військовій службі. Тож коли вже буде наказ про присвоєння звання, укладу контракт — служитиму зв’язківцем. Водночас хочу висловити вдячність своєму чоловікові за підтримку. Коли я вирішила здобувати військову кар’єру, Євген хоч і підтримав мене, але певні вагання були, особливо тоді, коли почалась велика війна. Проте згодом ми домовились, що я таки завершу навчання на кафедрі. Тож сьогодні він пишається моїми здобутками. А разом ми пишаємось своїм сином, який теж обрав шлях військовослужбовця.
Загалом, як зазначає Андрій Поляков, жінки становлять приблизно 5-ту частину від усіх цьогорічних випускників. Це важливий здобуток викладачів з огляду на технічну спрямованість вишу.
Перед складанням Військової присяги студенти 2-го курсу пройшли навчальний збір, який став підсумковим заходом підготовки офіцерів запасу. Він тривав місяць і проходив у частинах Вінницького гарнізону.
— Під час збору всі слухачі набували та закріплювали практичні навички безпосередньо на визначеній техніці у військових підрозділах, — додає завідувач кафедри. — Також студенти закріпили знання з поводження й володіння стрілецькою зброєю та провели обов’язкові залікові стрільби. Випускний іспит налічував три етапи: теоретичну частину, демонстрацію практичних умінь і навичок та відповіді на додаткові запитання щодо ведення бойових дій ЗСУ на сучасному етапі. Знання студентів, окрім викладачів кафедри, перевіряли досвідчені фахівці з кожної ВОС, визначені командирами військових частин.
Високу якість підготовки, як теоретичної, так і практичної, у навчальному закладі відзначають усі студенти. Один із них — Василь Дунський.
Хлопець уже вирішив пов’язати своє подальше життя з військовою службою. Він має вищу освіту за фахом «Комп’ютерна інженерія», наразі навчається в педагогічному університеті, де за рік здобуде спеціальність «Вчитель фізичної культури та тренер». Рішення вивчати військову справу ухвалив усвідомлено, адже вважає, що наразі ці знання та навички потрібні для кожного українця й українки.
— Завдяки викладачам військової кафедри ВНТУ, які є професіоналами своєї справи, я здобув неоціненний досвід, що зараз стане у пригоді кожному дорослому громадянину України. Нещодавно ми пройшли фінальний збір. Це були серйозні практичні навчання, під час яких працювали з технікою у військовій частині під керівництвом досвідчених військових. Мали змогу не лише дивитись, а й були безпосередніми учасниками щоденного процесу підготовки, технічного огляду автомобілів тощо. Загалом, у мене дуже гарна спеціальність — «Експлуатація та ремонт автомобілів та їхніх аналогів». Тож здобуті знання й навички мені знадобляться як в армії, так і в повсякденному житті. Хоча, звісно, я вже вирішив укласти контракт на військову службу. Відчуваю, що маю достатню підготовку, аби йти в бойову частину. Вже маю кілька пропозицій із різних підрозділів, але з остаточним рішенням ще не визначився.
Загалом, Андрій Поляков відзначає високу мотивацію до навчання студентів кафедри, яку всі викладачі особливо спостерігають упродовж останніх двох років.
— Усі слухачі дуже вмотивовані на службу та захист держави. І вже чверть із них точно знають, у якій військовій частині проходитимуть службу. Ще цього року маємо випускника, який торішньої весни, навчаючись на першому курсі, пішов на фронт, дістав там поранення, повернувся, завершив навчання й знову готовий вирушати на передову. Інший студент, він якраз закінчив перший курс, — програміст, багатодітний батько. Він до широкомасштабного вторгнення працював за кордоном. Розірвавши контракт з іноземною фірмою, повернувся до України, вступив на нашу кафедру, аби навчитись військової справи й бути більш корисним у підрозділі.
читайте також:
До цих слів приєднується і представник військової частини, на базі якої слухачі проходили навчальну практику. Він зазначив, що кафедра військової підготовки підготувала якісних фахівців, які вже за кілька місяців поповнять лави військових підрозділів, піднімуть рівень бойової підготовки та підвищать їхню здатність до виконання різнопланових завдань.
— Ми бачимо у студентах, які ще вчора були суто цивільними людьми, відсутність страху перед тими складними завданнями, що стоять сьогодні перед Збройними Силами. У країні триває кровопролитна війна, російські окупанти чинять геноцид українського народу, вороги хочуть знищити нашу багаторічну історію та культуру, тому саме зараз нам потрібні молоді й досвідчені офіцери для виконання основних військових завдань — захист державного суверенітету та територіальної цілісності. Ці хлопці й дівчата знають, на що вони йдуть. І ми вдячні їм. Мільйони українців потребують нашої допомоги, десятки мільйонів дякують ЗСУ щодня. І, без сумніву, всі українці вірять у нашу Перемогу й чекають на неї.
Фото автора та випускників військової кафедри
