Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 20 грудня 2024 року Президент України присвоїв 65 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
Про ветеранський бізнес під час війни, якою бачать власну справу підприємці після Перемоги, кореспонденту АрміяInform розповіли ветерани, які перемогли в конкурсі Українського ветеранського фонду «ВАРТО 2.0».
Гончарний артпростір родини Довганів
Оксана й Володимир Довгани займаються гончарною справою з 1991 року. Родина мешкає в селі Хотів, що на Київщині. У 2014 році син та батько пішли обороняти країну від окупантів: Володимир брав участь у боях за Мар’їнку у складі 14–ї бригади. Його син, Олекса, — ветеран «Азову».
— У власній авторській гончарній майстерні ми робимо посуд та предмети інтер’єру в традиціях декорування гончарних виробів Сокальщини та півдня Київщини. Проводимо майстер-класи, симпозіуми, семінари, артрезиденції, навчаємо гончарного ремесла, — розповідає Оксана Довган. — Наш артпростір сам по собі унікальний — це своєрідна територія художників. Одні митці пишуть картини фарбами, інші — роблять скульптури з каменю.
Як наш бізнес виживає під час війни? Самі здивовані, але люди почали більше цінувати кожен свій день і дозволяють собі жити тут і зараз, купують бажане, віддаючи перевагу унікальним речам. У нас немає однакових предметів. Навіть кавові горнятка — не ідентичні.
«Люди почали більше цінувати кожен свій день. Дозволяють собі жити тут і зараз, бо, як то кажуть, «завтра може не настати»»
Багато хто почав замислюватися над самоідентифікацією. Гончарство — це про корені й код нації, якщо можна так сказати. Після Перемоги мріємо стати артрезиденцією, гончарним осередком з музеєм та виставковими площами, центром навчання гончарного ремесла й авторською майстернею. Точно не фабрикою, де штампують однакове, нецікаве, безлике й пісне…«.
Денис Дудник відкрив хаб TANTO для психологічної підтримки та допомоги
Денис Дудник — льотчик-інженер, у 1993 році закінчив Армавірське вище військове училище льотчиків. Після випуску проходив службу у Севастополі. У 1996 році здобув освіту в Міжрегіональній академії управління персоналом. Працював у сфері продажів. Коли розпочалася АТО, Денис добровільно вступив у батальйон «Київ-2». Брав участь у бойових діях, зокрема під Дебальцевим та Волновахою. Через проблеми зі здоров’ям був звільнений з війська.
Психологічний хаб TANTO Дениса Дудника — це своєрідний вільний простір, де, зокрема, мешканці Київщини можуть отримати допомогу психолога, психотерапевта, гіпнотерапевта, арттерапевта тощо.
— У хабі TANTO ми надаємо не тільки першу психологічну допомогу, а також проводимо для організацій та підприємств навчальні курси: онлайнові та офлайнові групові заняття, індивідуальні консультації. Щодня до нас долучається дедалі більше фахівців з усіх куточків України, — розповідає Денис.
— Чим унікальний наш проєкт? Синергією різнопланових спеціалістів. Кожен знає свою справу. Свого часу я і сам зцілився від ПТСР, тому знаю, як швидко та ефективно допомогти іншим одужати й досягти ресурсного стану. Фахівчині хабу працюють у мобільних бригадах для надання соціально-психологічної допомоги тим, хто постраждав від домашнього та гендерно зумовленого насильства.
Унікальність проєкту — в синергії різнопланових спеціалістів, що веде до максимально ефективного результату.
Від початку широкомасштабного вторгнення ми безоплатно надаємо психологічну допомогу військовим і їхнім родинам, внутрішньо переміщеним особам і постраждалим від війни. Це наш своєрідний вклад у Перемогу.
«Ми безоплатно надаємо першу психологічну допомогу військовим і їхнім родинам, внутрішньо переміщеним особам і постраждалим від війни. Це наш своєрідний вклад в Перемогу».
Основною проблемою, що зараз існує в суспільстві і яка, на жаль, не обходить наш хаб, є стигма: «Навіщо мені йти до психолога? Я не хворий і справлюсь сам». Для її подолання ми створюємо нові програми, розробляємо унікальні методи, ефективні інструменти. Упевнений: уважне ставлення до свого психічного здоров’я та людей навколо, а також до міжособистісних стосунків приведе до створення здорового й щасливого суспільства, жити в якому ми мріємо, — говорить ветеран.
Veterano Pizza (Lukyanivka) від Ігоря Чепіжка
Ігор Чепіжко — артилерист. Він пішов добровольцем захищати країну у 2015 році. Свій бізнес розпочав після повернення до Києва з АТО: відкрив сервіс доставки Veterano Pizza Veterano Pizza (Lukyanivka).
Широкомасштабне вторгнення росії в Україну змусило ветерана покинути справу, але після звільнення Київської області він знову повернувся до роботи.
— Наш заклад опікується пораненими бійцями, які проходять реабілітацію та лікування в медичних закладах. Є і серед моїх співробітників ветерани, які зараз захищають країну. На жаль, є вже і загиблі. На початку широкомасштабного вторгнення був дуже складний період, оскільки піцерія працювала скоріш як волонтерський заклад: ми готували їжу для воїнів ТрО, патрульної поліції та для людей похилого віку. Зрештою, коли ворога було вигнано з території Київщини й у столиці поступово почало відновлюватись життя, стало можливим часткове відновлення роботи у звичному режимі, оскільки до цього не працював жодний постачальник продукції й дістати продукти для нашого закладу було вкрай складно, — розповідає Ігор. — Після Перемоги в перспективі мені хотілось би збільшити кількість робочих місць і формат закладу, а також значно розширитись, аби більше людей змогли скуштувати продукт, який для них готують ветерани.
Фото з архіву героїв
