Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Про ветеранський бізнес під час війни, якою бачать власну справу підприємці після Перемоги, кореспонденту АрміяInform розповіли ветерани, які перемогли в конкурсі Українського ветеранського фонду «ВАРТО 2.0».
Гончарний артпростір родини Довганів
Оксана й Володимир Довгани займаються гончарною справою з 1991 року. Родина мешкає в селі Хотів, що на Київщині. У 2014 році син та батько пішли обороняти країну від окупантів: Володимир брав участь у боях за Мар’їнку у складі 14–ї бригади. Його син, Олекса, — ветеран «Азову».
— У власній авторській гончарній майстерні ми робимо посуд та предмети інтер’єру в традиціях декорування гончарних виробів Сокальщини та півдня Київщини. Проводимо майстер-класи, симпозіуми, семінари, артрезиденції, навчаємо гончарного ремесла, — розповідає Оксана Довган. — Наш артпростір сам по собі унікальний — це своєрідна територія художників. Одні митці пишуть картини фарбами, інші — роблять скульптури з каменю.
Як наш бізнес виживає під час війни? Самі здивовані, але люди почали більше цінувати кожен свій день і дозволяють собі жити тут і зараз, купують бажане, віддаючи перевагу унікальним речам. У нас немає однакових предметів. Навіть кавові горнятка — не ідентичні.
«Люди почали більше цінувати кожен свій день. Дозволяють собі жити тут і зараз, бо, як то кажуть, «завтра може не настати»»
Багато хто почав замислюватися над самоідентифікацією. Гончарство — це про корені й код нації, якщо можна так сказати. Після Перемоги мріємо стати артрезиденцією, гончарним осередком з музеєм та виставковими площами, центром навчання гончарного ремесла й авторською майстернею. Точно не фабрикою, де штампують однакове, нецікаве, безлике й пісне…«.
Денис Дудник відкрив хаб TANTO для психологічної підтримки та допомоги
Денис Дудник — льотчик-інженер, у 1993 році закінчив Армавірське вище військове училище льотчиків. Після випуску проходив службу у Севастополі. У 1996 році здобув освіту в Міжрегіональній академії управління персоналом. Працював у сфері продажів. Коли розпочалася АТО, Денис добровільно вступив у батальйон «Київ-2». Брав участь у бойових діях, зокрема під Дебальцевим та Волновахою. Через проблеми зі здоров’ям був звільнений з війська.
Психологічний хаб TANTO Дениса Дудника — це своєрідний вільний простір, де, зокрема, мешканці Київщини можуть отримати допомогу психолога, психотерапевта, гіпнотерапевта, арттерапевта тощо.
— У хабі TANTO ми надаємо не тільки першу психологічну допомогу, а також проводимо для організацій та підприємств навчальні курси: онлайнові та офлайнові групові заняття, індивідуальні консультації. Щодня до нас долучається дедалі більше фахівців з усіх куточків України, — розповідає Денис.
— Чим унікальний наш проєкт? Синергією різнопланових спеціалістів. Кожен знає свою справу. Свого часу я і сам зцілився від ПТСР, тому знаю, як швидко та ефективно допомогти іншим одужати й досягти ресурсного стану. Фахівчині хабу працюють у мобільних бригадах для надання соціально-психологічної допомоги тим, хто постраждав від домашнього та гендерно зумовленого насильства.
Унікальність проєкту — в синергії різнопланових спеціалістів, що веде до максимально ефективного результату.
Від початку широкомасштабного вторгнення ми безоплатно надаємо психологічну допомогу військовим і їхнім родинам, внутрішньо переміщеним особам і постраждалим від війни. Це наш своєрідний вклад у Перемогу.
«Ми безоплатно надаємо першу психологічну допомогу військовим і їхнім родинам, внутрішньо переміщеним особам і постраждалим від війни. Це наш своєрідний вклад в Перемогу».
Основною проблемою, що зараз існує в суспільстві і яка, на жаль, не обходить наш хаб, є стигма: «Навіщо мені йти до психолога? Я не хворий і справлюсь сам». Для її подолання ми створюємо нові програми, розробляємо унікальні методи, ефективні інструменти. Упевнений: уважне ставлення до свого психічного здоров’я та людей навколо, а також до міжособистісних стосунків приведе до створення здорового й щасливого суспільства, жити в якому ми мріємо, — говорить ветеран.
Veterano Pizza (Lukyanivka) від Ігоря Чепіжка
Ігор Чепіжко — артилерист. Він пішов добровольцем захищати країну у 2015 році. Свій бізнес розпочав після повернення до Києва з АТО: відкрив сервіс доставки Veterano Pizza Veterano Pizza (Lukyanivka).
Широкомасштабне вторгнення росії в Україну змусило ветерана покинути справу, але після звільнення Київської області він знову повернувся до роботи.
— Наш заклад опікується пораненими бійцями, які проходять реабілітацію та лікування в медичних закладах. Є і серед моїх співробітників ветерани, які зараз захищають країну. На жаль, є вже і загиблі. На початку широкомасштабного вторгнення був дуже складний період, оскільки піцерія працювала скоріш як волонтерський заклад: ми готували їжу для воїнів ТрО, патрульної поліції та для людей похилого віку. Зрештою, коли ворога було вигнано з території Київщини й у столиці поступово почало відновлюватись життя, стало можливим часткове відновлення роботи у звичному режимі, оскільки до цього не працював жодний постачальник продукції й дістати продукти для нашого закладу було вкрай складно, — розповідає Ігор. — Після Перемоги в перспективі мені хотілось би збільшити кількість робочих місць і формат закладу, а також значно розширитись, аби більше людей змогли скуштувати продукт, який для них готують ветерани.
Фото з архіву героїв
