Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Кореспонденту АрміяInform вдалося поспостерігати за бойовою роботою розрахунку 122-мм САУ 2С1 «Гвоздика», який виконує завдання з прикриття дій механізованих підрозділів, а також знищення виявлених аерорзвідкою цілей.
Як завжди, все починається з виходу на вогневу позицію. Завдяки мобільності самохідної артилерійської установки це робиться за лічені хвилини.
Нас супроводжує командир артилерійського підрозділу на псевдо «Берсерк». Як з’ясувалося, цей позивний він отримав за свою шалену і люту ненависть до московитів. Згідно зі скандинавською міфологією, берсерками називали воїнів-звірів. Замість одягу вони носили вовчі або медвежі шкури. У бій берсерки завжди йшли першими і всім своїм виглядом показували, що не бояться ворога.
Свого часу офіцер закінчив факультет ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, брав участь в АТО/ООС. Після початку широкомасштабного вторгнення виконував бойові завдання на Запорізькому, Херсонському, Бахмутському напрямках.
Наша розмова розпочинається в автівці на шляху до позицій з риторичного запитання командира: «Бачите в тій посадці САУ?» Прискіпливо дивлюся на вказаний напрямок: «Ні, не бачу». «Але вона там є», — відповідає командир. Дійсно, вже після того, як ми зупинилися в лісосмузі і далі пішли пішки, я побачив у заростах густих кущів ледве помітний ствол гармати, який поодиноко стирчав, ніби стовбур дерева. Потім другий, третій.
— Перше правило безпеки на позиції — це її маскування та інженерне обладнання, — розповідає «Берсерк». — Ворожі БПЛА постійно висять у повітрі, і якщо передчасно зможуть виявити нашу позицію, то обов’язково її обстріляють. А це приведе не тільки до зупинки бойового завдання, а ще й є ризиком для життя та здоров’я особового складу. Для нас це неприпустимо.
Наступний етап — це налагодження чіткої взаємодії з підрозділами аеророзвідки, старшим начальником та безпосередньо з тими, хто перебуває у вогневому контакті з ворогом. Від їхніх даних також залежить ефективність вогневого ураження. Ну, і, звісно, заключний етап — це правильне опрацювання отриманих даних і наведення гармати на ціль, — додає наш співрозмовник.
До речі, коли ми дісталися позиції і наочно побачили, як працює розрахунок, остаточно переконалися у вірності слів командира підрозділу. Всі дії гармашів відповідали його установкам. Як тільки командир гармати молодший сержант Ігор отримав цілевказівки, негайно віддав команду на підготовку до відкриття вогню. Всі зайняли свої штатні місця. Потім згідно з алгоритмом дій передав координати цілі навіднику старшому солдату Івану. Той навів гармату і доповів про виконання команди. Одночасно номер розрахунку Андрій за допомогою механіка-водія Василя зарядив гармату осколково-фугасним снарядом. Всі операції виконували без затримок.
«Гармата!» — фінальна команда потонула в гучному звуці пострілу. Після швидкого перезаряджання розрахунок очікує нових ввідних. Вони за хвилину надходять. Навідник корегує приціл, і наступний постріл потужним відлунням приголомшує ліс. Вогнева робота досягає кульмінації. Звучить команда «В укриття!» — і розрахунок залишає САУ і біжить в бліндаж.
— Зараз вони прокинуться і почнуть крити навмання, — висловив свої припущення командир гармати. — Але головне, що ми добре допомогли нашій піхоті і дали їй трішки спокою від тих варварів.
Хлопці задоволені виконаною роботою і, посміхаючись, згадують, як вдало вони працювали весь той час, що перебувають в одному розрахунку. Всі вони в минулому мирному житті були звичайними цивільними людьми і ніколи не мріяли про військову службу. Але вторгнення зухвалого і підступного ворога змусило їх взяти до рук зброю і піти захищати свою країну, свої родини. Спогади тривають недовго. Невдовзі ми бачимо в далині, де починається передній край оборони і стоїть наша піхота, ворожі гвинтокрили. Вони на малій висоті заходять на бойовий курс і завдають ударів по позиціях піхоти некерованими ракетами. Чутно потужні вибухи.
— Орки не можуть пробитися, тому намагаються завдати нам шкоди артою й авіацією, — пояснює тактику дій окупантів командир «Берсерк». — Але і тут вони не вгадали. Будемо знищувати їх і далі, поки не звільнимо свою землю.
Спостерігаючи за бойовою роботою гармашів та їхнього звитяжного командира, чомусь впевнений, що так і буде.
Фото автора
