Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…
Регіон Балтії та Північної Європи зазнав істотних змін після 24 лютого 2022 року. Швеція та Фінляндія подали заявки на вступ до НАТО, спостерігається більше співпраці на тлі безпекових загроз з боку росії. Більше про те, як змінило російське вторгнення в Україну країни Балтії та НАТО, розповів керівник програми оборонної політики та стратегії, науковий співробітник Міжнародного центру оборони та безпеки Тоні Лоуренс.
— Як вплинуло широкомасштабне вторгнення рф в Україну на Естонію й естонське бачення оборони та безпеки?
— Вплив був досить суттєвим. Естонія, звичайно, була серед тих країн, які розглядали росію як загрозу. Оборонна політика Естонії завжди була орієнтована на росію. Незважаючи на це, широкомасштабне вторгнення стало шоком для їхньої системи оборони. Впродовж минулих 20 років Естонія підкреслювала важливість стримування російської загрози.
Довідково. Тоні Лоуренс — аналітик міжнародної безпеки. Працював у Міністерстві оборони Великої Британії, де відповідав за питання закупівель, оперативної політики на Балканах та захисту від балістичних ракет. У 2005-2013 роках був доцентом у Балтійському коледжі оборони. Співпрацює з Міжнародним центром оборони та безпеки з 2006 року, де нині вивчає військово-морський вимір стримування та оборони в Балтійському регіоні.
У певному сенсі нинішнє переосмислення політики оборони в Естонії — це продовження попередніх напрацювань щодо безпекових викликів.
— Ми записуємо це інтерв’ю під час Конференції Леннарт Мері — головної щорічної події в Естонії з безпеки та оборони. Чому, на вашу думку, ця конференція важлива для створення спільного наративу європейської безпеки?
— Як і під час будь-якої іншої великої міжнародної конференції, головна ідея Конференції Леннарт Мері полягає в такому:
- говорити про проблеми відкрито, по-різному зі взаємною повагою;
- визначити проблему;
- сподіватися знайти шляхи вирішення цих проблем.
Зрозуміло, що для європейської безпеки найбільшою проблемою є росія. Війна росії в Україні перезавантажила бачення регіону, й потрібне нове мислення. Це те, чого ми намагаємося досягти, і просимо зробити внески в спільну оборону.
— Якими можуть бути вирішення російської проблеми?
— Цілком зрозуміло, що Європа має бути більш об’єднаною та згуртованою у своїй безпеці. У попередні 20 років у Північноатлантичному альянсі були різні погляди на те, як боротися із загрозами та як їх потрібно ідентифікувати.
російська війна проти України фактично об’єднала Альянс. Було створено міцний фронт зі злагодженістю, який є дуже важливим сигналом для росії не втручатися в безпеку інших країн.
Ось чому, наприклад, процес вступу Швеції та Фінляндії до НАТО є важливим (Фінляндія стала 31-ю країною Альянсу 4 квітня. — Ред.). Йдеться про створення ще одного міцного блоку об’єднаних націй.
— Чи можливе з боку країн Альянсу надання Україні довготривалої військової підтримки, яка могла б допомогти в інтеграції до НАТО?
— Держави Альянсу вже говорять про те, що після війни Україні буде надана велика підтримка у військовій допомозі та практичних речах. Серед останніх — військова підготовка та допомога у впровадженні стандартів НАТО.
Перспектива членства України в НАТО це складніше питання. І я думаю, що за довгострокову програму допомоги будуть виступати держави-партнери Києва.
— Що для вас означає бути стійким?
— Це справді гарне запитання. Я думаю, що багато країн-членів НАТО говорять про стійкість, але не так багато, щоб реалізували це на практиці. Я думаю, що деякі країни-члени є дуже сильними (наприклад, Фінляндія) у стійкості чи комплексній обороні. Але більшість із країн НАТО ще недостатньо сильні.
Україна впродовж усієї війни демонструвала неймовірну стійкість. Важливо вивчати уроки (протистояння рф. — Авт.) в українців.
— Чому Велика Британія важлива для підтримки України та об’єднання Заходу перед обличчям російської агресії проти Європи?
— По-перше, це вибір Великої Британії, яка, звичайно, розглядає росію як агресора, а Україну як жертву.
Велика Британія мала особливо погані відносини з росією в період до широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. На противагу Британії, французи та німці пожертвували інтересами співпраці з росією. І це дало Лондону можливості взяти на себе ініціативу в підтримці України.
Тому це дуже добре й позитивно. У міжнародній політиці це також має внутрішній вимір — Брекзит (процес виходу Британії з ЄС після референдуму 2016 року. — Ред.). І потреба Великої Британії довести, що країна все ще відіграє важливу роль у глобальних і європейських справах, незважаючи на розрив деяких зв’язків через вихід з ЄС.
— Велика Британія відіграє провідну роль в Об’єднаних експедиційних силах (JEF) через координацію сил оборони країн Північної Європи та Балтії. Чому ви вважаєте цей формат ключовим для зміцнення регіональної безпеки?
— Я вважаю, що державам-однодумцям Північної Європи важливо захистити себе. Ці держави мають спільний формат, щоб швидко реагувати, можливо, швидше, ніж НАТО за нинішніх умов. Тож це може підтримати певну безпеку.
Довідково. Об’єднані експедиційні сили (англ. Joint Expeditionary Force — JEF) — багатонаціональні збройні сили, які було створено у 2015 році. Очолює сили Велика Британія, а до їхнього складу входять Естонія, Латвія, Литва, Фінляндія, Швеція, Данія, Нідерланди, Норвегія, Ісландія.
JEF має здебільшого морську спрямованість. Водночас між Україною та країнами Північної Європи, звичайно, є багато спільного. І потрібно розбудовувати співпрацю в майбутньому.
Однією з переваг JEF є дуже гнучкий формат. Отже, самі Об’єднані експедиційні сили зосереджені на Великій Британії, але країни можуть приєднатися до них, як забажають. Така гнучкість, безумовно, може включати український елемент для спільних інтересів.
JEF — це не лише військове формування, а й політичний форум для обговорення регіональних питань.
Конференція Леннарт Мері — щорічний безпековий форум, який відбувається в Естонії з 2007 року. Подія названа на честь видатного естонського політика та дипломата, міністра закордонних справ (1990-1992) та президента (1992-2001) Естонії. Організаторами конференції є Міжнародний центр оборони та безпеки та Європейська фундація Леннарт Мері.
Фото Lennart Meri Conference, ICDS, JEF Twitter
