Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Логістика та мобільність — слова, що чітко характеризують сучасне ведення бойових дій. На «колесах» зав’язано все — від постачання до швидкого перекидання військ. І те, як наші підрозділи зараз потребують різноманітних засобів пересування та перевезення вантажів, — яскравий тому приклад. Від невеличких джипів для мобільності особового складу до величезних сідлових тягачів, які возять танки та інше габаритне військове майно. Все це колісне господарство потребує фахівців, які вміють ремонтувати, експлуатувати й організовувати процеси, з цим пов’язані.
В Україні є декілька вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, у яких здійснюють таку підготовку. Серед них — кафедра військової підготовки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Нещодавно кореспондент АрміяInform уже побував на Прикарпатті, щоб дізнатися про особливості підготовки майбутніх офіцерів служби пально-мастильних матеріалів. Детальніше про це можна подивитись та прочитати тут.
А сьогодні про особливості навчальної програми майбутніх фахівців за напрямком логістичного забезпечення ЗСУ розповідає завідувач кафедри військової підготовки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника полковник запасу Анатолій Пономаренко.
Кафедра порівняно молода. Однак, за словами Анатолія Пономаренка, за сім років функціонування має певні здобутки в організації та здійсненні військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу.
На запитання кореспондента, хто може бути прийнятий на навчання, зокрема за військово-обліковими спеціальностями «Експлуатація та ремонт автомобільної техніки та їх аналогів» та «Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті», полковник Анатолій Пономаренко відповів, що військову підготовку на добровільних засадах проходять громадяни України, які мають або здобувають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, придатні до військової служби за станом здоров’я та морально-діловими якостями.
— До слова, ми раді вступникам, які виконали військовий обов’язок — пройшли строкову військову службу чи брали участь у бойових діях. А також випускникам військових ліцеїв, які виберуть шлях здобуття цивільної освіти, втім, все ж хочуть отримати первинне військове звання офіцера запасу. За останні декілька років у нас проходили навчання такі категорії осіб. І зазначу, що їм легше проходити конкурсний відбір. Він охоплює три складові: професійний психологічний відбір, оцінка рівня знань із допризовної підготовки, оцінка рівня фізичної підготовленості, — розповідає завідувач кафедри.
Детальніше про умови вступу на кафедру військової підготовки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника можна прочитати тут.
Утім, краще все ж таки на власні очі побачити, як і чого навчаються майбутні молодші лейтенанти запасу, і поспілкуватися з ними особисто.
День тижня, коли відбуваються навчальні заняття на кафедрі, називають «військовим днем». Студенти різних факультетів, які зазвичай ходять на заняття в цивільному, сьогодні у військовій формі одягу й організовано шикуються. У програмі дня — поєднання і теорії, і практичних занять.
Одна з груп, а це якраз ті, хто спеціалізується на «Транспортній логістиці», йде до навчального класу технічного обслуговування та ремонту автомобільної техніки, де відбуваються практичні заняття. Тут стоїть автомобільна техніка та ремонтна майстерня технічного обслуговування на шасі ЗІЛ-131. А також обладнано навчальні місця, де студенти ознайомлюються з будовою та практикуються в обслуговуванні двигунів, трансмісій та інших вузлів та агрегатів військової автомобільної техніки.
Підполковник Віталій Вольський показує, як вручну провернути двигун, виставити мітки на шківах. Пояснює, де і які саме «проблемні» місця в цьому агрегаті. Хлопці слухають із цікавістю, і видно, що їм тема подобається.
Від початку широкомасштабного вторгнення російської федерації Україна отримує від західних партнерів сучасне озброєння та військову техніку іноземного виробництва. Тому кафедра в тісній співпраці з Командуванням Сил логістики ЗСУ вносить корективи в навчальні плани з урахуванням нових типів автомобільної техніки, яка надходить до ЗСУ.
— Інформацію про ті зразки, які є у відкритому доступі, ми збираємо, пишемо реферати, доповіді. Потім розбираємо їх, проводимо технічний аналіз: експлуатаційні характеристики, способи ремонту, номенклатура запчастин і таке інше. Сподіваюсь, що з часом Командування Сил логістики посприяє, аби ми отримали для навчання і нову мобільну ремонтну майстерню, і зразки автомобільної техніки для практичного використання в навчальному процесі, — говорить полковник Анатолій Пономаренко.
Але ми не просто так згадали про навчальні плани, які постійно коригуються науково-педагогічним колективом кафедри та доводяться до вимог практичної доцільності у бойових умовах.
— Це колись могли собі дозволити писати навчальні плани на роки вперед. Зараз реалії війни спонукають нас коригувати програму, аби процес навчання відповідав викликам і загрозам на полі бою. І якщо треба запросити фахівця, який поділиться найсвіжішим практичним досвідом, — ми це робимо, — каже полковник Пономаренко. — На жаль, російська агресія буквально «висмикнула» з нашої кафедри двох фахівців, учасників АТО з бойовим досвідом, офіцерів, які вийшли нещодавно в запас і мали прийти до нас викладати. Але після 24 лютого цим планам не судилося реалізуватись. І хлопці зараз у складі бойових бригад захищають Україну.
Однак підготовка фахівців за військово-обліковими спеціальностями не зациклюється суто на технічній складовій. Слід знати багато, аби не тільки відремонтувати автомобіль чи довести колону до пункту призначення. Треба ще й вціліти та вижити під час цього. Тому тактико-спеціальна, вогнева підготовка, тактична медицина — основні предмети навчання.
До слова, на кафедрі військової підготовки є мультимедійний тир. Для, так би мовити, розвитку початкових навичок поводження зі зброєю. А от як її застосовувати в реальних бойових умовах, навчає Сергій із позивним «Боєслав». Він — доброволець, брав участь у бойових діях під час АТО/ООС. А вже під час широкомасштабного вторгнення росіян встиг повоювати у складі окремої гірсько-штурмової бригади. Захищав Київщину, Луганщину та Донецький напрямок. До викладацької діяльності повернувся через поранення.
— Цим хлопцям і дівчатам, можливо, доведеться командувати особовим складом. А це значить, що вони і фізично, і психологічно мають бути готовими до того, що, ведучи колону, можуть і в засідку потрапити, нарвавшись на диверсантів. Що мають уміти і оборону організувати, і прикриття. І багато чого ще. Психологічно вони мотивовані. Вони свідомо одягнули однострій. І це вже плюс, — говорить інструктор.
Слід додати, що ще один з викладачів кафедри, полковник запасу Володимир Литвиненко, під час війни в Афганістані пережив підрив на фугасі. Водив колони. І його лекції — завжди додаткова цікава професійна інформація.
Не бракує тут і дівчат. Молоді українки вмотивовані захищати країну зі зброєю в руках. І розуміють, що для цього потрібно озброюватись знаннями. Нарівні з хлопцями упрівають у броні. На тактико-спеціальних заняттях вчаться робити так, аби автомат став продовженням руки.
На заняттях з тактичної медицини вони накладають турнікети та навчаються проводити серцево-легеневу реанімацію, тренуючись на спеціальному манекені.
Одна з них Даніела — студентка 1-го курсу. Вивчає юриспруденцію. Але на кафедрі військової підготовки обрала військово-облікову спеціальність технічного спрямування. Говорить, що в часи небезпеки для країни потрібна армія за принципом ізраїльського ЦАХАЛу, де жінки виконують військовий обов’язок нарівні з чоловіками. Тож українки мають здобувати відповідні навички. Військова кафедра, зокрема, це хороший вибір у цьому напрямку.
У «військовий день» ми обійшли всі навчальні місця Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. А під час великої перерви зайшли подякувати викладачам. Увагу привернув прапор із символікою окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Це не просто подарунок, а подяка викладачам від командирів підрозділу за якісну підготовку їхнього теперішнього колеги — старшого лейтенанта Ігоря, заступника командира одного з бойових підрозділів бригади.
— Напевно, це найцінніший наш артефакт. Знак, коли твою педагогічну діяльність цінять у військах, — говорить полковник Анатолій Пономаренко. — До слова, молодший брат цього офіцера також навчається зараз у нас на кафедрі. Вже другокурсник.
Незабаром розпочнеться вступна кампанія до вищих навчальних закладів України. І якщо хтось з наших читачів планує навчатися на Прикарпатті — то заразом із дипломом про вищу освіту рекомендуємо пройти підготовку офіцера запасу. Бо Україна потребує нашого захисту!
Фото та відео автора
