Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Незважаючи на досягнуті чергові домовленості щодо припинення вогню, початок весни на Сході України став кривавим.
Тишу противник порушує щодня, причому кількість обстрілів коливається від 5 до 17. Російська окупаційна армія – це, власне, новітнє формування РОА, що воює під прапором зрадника генерала Власова й за принципами перевертнів, загалом за перші десять днів березня 91 раз порушила режим припинення вогню. При цьому локальні загострення відбувалися на різних ділянках лінії зіткнення, й абсолютно спокійно не було ніде. Луганщина і Донецький напрямок, Приазов’я й район тимчасово окупованої Горлівки – то тут, то там українські захисники зазнавали втрат, обороняючи позиції, відбиваючи атаки ворога. Так, вівся вогонь у відповідь, і – так, чималі втрати є й у противника. Але від цього не легше, і це не поверне наших полеглих Героїв. Усього, за підтвердженими даними розвідки, які оприлюднив пресцентр Об’єднаного командного пункту Об’єднаних сил, втрати російсько-окупаційних військ від початку місяця становлять 21 особу загиблими й 31 – пораненими і травмованими. Знищено чи пошкоджено 3 одиниці озброєння та військової техніки, зокрема автомобіль, БПЛА та легкий броньований тягач. З нашого боку загинули 7 захисників, ще 44 воїни зазнали поранень і різного ступеня бойових уражень. На жаль, вижили не всі поранені, тож, цей список уже змінився, коли в шпиталі помер один із них…
Де і з чого противник веде вогонь
91 обстріл наших позицій – це порушення режиму припинення вогню на всій лінії зіткнення, у зоні відповідальності обох оперативно-тактичних угруповань Об’єднаних сил. Під час обстрілів позицій українських військ ворог постійно застосовує озброєння, заборонене Мінськими домовленостями, що має бути відведеним на визначені для цих калібрів відстані від передової. Так, уже в березні противник епізодично застосовував ствольну артилерію калібрів 122 мм та 152 мм, а також щодня, без винятків, міномети калібрів 82 мм та 120 мм. Мін обох калібрів по наших опорних пунктах за 10 днів випущено 289. Крім того, позиції українських оборонців противник обстрілює з озброєння БМП, використовує для бомбометання безпілотні літальні апарати. Так, гранатою ВОГ-17 пошкоджено санітарне авто «Богдан» поблизу Широкиного. Активно на різних ділянках лінії зіткнення російські окупанти застосовують снайперські пари, внаслідок чого у березні були втрати й поранення як серед військовослужбовців Об’єднаних сил, так і серед цивільних. 7 березня, перебуваючи за кермом свого автомобіля, снайперською кулею був поранений мешканець прифронтової Мар’їнки. Але найбільше ворог активізував роботу протитанкових ракетних комплексів. Так, за перші 10 днів березня ПТРК на різних ділянках застосовували 7 разів, внаслідок чого знищено чи пошкоджено військові авто, загинули та зазнали поранень і травмувань військовослужбовці.
У прицілі путінських гармашів – Красногорівка
У Красногорівці в один із перших березневих днів російські окупанти обстріляли житловий сектор околиці міста.
– Цей район називається Малоборисівка, або, як ще кажуть місцеві, Селище, – розповів, показуючи наслідки обстрілу, місцевий мешканець Володимир, чоловік пенсійного віку. – Я прожив тут понад 30 років, із вісімдесят восьмого. З початком війни, звісно, перебрався далі в місто, на квартиру, але постійно навідувався – собаку годував, і городи щороку саджали. Але після такого… Раніше ж вони обстрілювали виключно вночі, та й житловий сектор рідко потрапляв під вогонь, а тепер ударили серед білого дня, та ще й – великим калібром! Після цього тут уже точно не житиму…
Як розповів пенсіонер, багато хто з околиці переїхав, але чимало люду лишається. Загалом на двох сусідніх вулицях – сімей 20. Але не факт, що після цього артобстрілу вони зостануться і надалі…
Ще одна мешканка вулиці Ольга розповіла, як дивом не потрапила під уламки снаряду того зловісного ранку.
– Двічі на тиждень, у понеділок і п’ятницю, на нашу вулицю привозять хліб. Я вийшла о сьомій ранку, як завжди, купити хліб хліб, і раптом чую: свистить! Який тут хліб! Побігла до хати. У мене якраз тоді кума ночувала, тож сховалися з нею в будинку, сиділи і плакали…
На щастя, значних руйнувань та пошкоджень обстріл не завдав, хоча й зовсім без них не обійшлося. Один зі снарядів влучив у город неподалік будинку цієї жінки, два інші – метрів за сто далі вулицею: перший вдарив у дорогу, другий розірвався на городі іншої сім’ї. Внаслідок вибуху осколками пошкоджено стіну будинку, розбито вікна, а уламки скла поранили мешканку.
Під обстрілом – Верхньоторецьке
Минуло кілька днів, і гранатометники РОА обстріляли житловий сектор населеного пункту Верхньоторецьке неподалік Авдіївки. Момент, як і зазвичай, підступний ворог обрав для себе вдало – святкові дні, коли люди вдома й відпочивають.
Внаслідок обстрілу 8 житлових будинків на вулиці Вишневій зазнали пошкоджень. Ударною хвилею у них вибило вікна, а уламки посікли дахи.
Петрівське
Триває порушення режиму припинення вогню з боку російсько-окупаційних військ і в районі ділянки розведення № 3 поблизу Богданівки та Петрівського. Так, лише за 10 днів цього місяця там зафіксовано 6 провокаційних обстрілів. Причому, якщо перші з них велися виключно з автоматичної зброї й були поодинокими, то згодом ворог почав застосовувати і гранатомети, намагаючись викликати вогонь у відповідь з боку наших оборонців.
– Ми чітко усвідомлюємо, наскільки важливо зберігати бодай хитке перемир’я. Тож на провокації ворога не відповідаємо, – говорить командир взводу старший лейтенант Сергій, підрозділ якого обороняє одну з позицій неподалік ділянки розведення. – Але всьому є межа, і противник дедалі частіше нахабніє, збільшуючи кількість і якість обстрілів. Звісно, якщо від провокацій він перейде до прицільного вогню, відповімо всіма наявними вогневими засобами.
Як розповіли гірські штурмовики однієї з бригад, що боронить Приазов’я, перші провокації розпочалися невдовзі після розведення сторін. Тоді український сегмент Інтернету одразу вибухнув «зрадою» з новиною про те, що буцімто противник зайшов на наші старі позиції й веде з них вогонь. Насправді ж справи дещо інші.
– Чи спеціально, чи під впливом «хороброї води» один воїн запоребрикових військ якось уночі зайшов з кулеметом у старі траншеї, – розповідає офіцер Богдан. – Періодично той пострілював у бік своїх подільників – понад головами, щоб не влучити, та водночас – трасуючими набоями, аби зробити картинку для камер спостерігачів ОБСЄ, встановлених на високих щоглах у районі ділянки розведення. Та, по-перше, усім відомо, що задля уникнення якраз отакого роду провокацій наші оборонці вже давно не використовують трасуючі боєприпаси. По-друге, провокація не вдалася, й наступного дня цього «хороброго» воїна вже на старих позиціях не було. Не знаю, чи набої, чи «хоробра вода» скінчилися…
Замість післямови
Отаке хитке й сповнене трагічних моментів перемир’я нині на Сході. І це – лише кілька населених пунктів, назви яких згадувались у зведеннях і брифінгах штабу ООС цими днями. Але ж є ще й Піски та Авдіївка, Широкине й Гнутове, Кримське та Оріхове, а ще – десятки інших населених пунктів охопленого війною Сходу України, де російські окупанти обстрілюють позиції українських захисників і домівки мирних українців…
Таким, із присмаком крові, видався початок цьогорічної весни. Снайпери і протитанкові ракети, заборонені Мінськими домовленостями артилерія та міномети, ноу-хау гібридних військ у вигляді дронів із гранатами, а також – численні провокації на ділянці розведення, обстріли мирного населення, що тривають. Моментів загострення обстановки, на жаль, трапляється все більше. Що ж, невдовзі – посівна, згодом – Великдень, а там і – спочатку «хлібне», а за ним – і «шкільне» перемир’я. Ці, на жаль, вже звичні за останні 6 років назви режимів припинення вогню. І вже час покаже, наскільки вони будуть результативними й чи стануть нарешті реальними перемир’ями…
