Від самого початку широкомасштабного вторгнення «Яструби» ефективно й ефектно б’ють окупантів на сході та півдні України, застосовуючи широкий спектр безпілотних літальних апаратів — від…
Станина їхньої гармати має велику діру. Дві сторони квадратної труби з товстого металу осколок ворожого снаряда пробив навиліт. Це наслідок рашистського обстрілу. Артилеристи вже після декількох пострілів ризикують бути виявлені й уражені ворогом. Однак розрахунок цієї гармати до цього ставиться спокійно.
— Ми мусимо виконувати свою роботу — прикривати вогнем наших піхотинців. Нищити цілі, до яких вони не можуть «дотягнутися» своєю зброєю, — каже командир розрахунку гармати Віктор. — Якщо будемо боятися, то хто ж їм допоможе? Тому працюємо так багато, як треба. Маємо поруч укриття для себе та боєприпасів. У разі оповіщення швидко ховаємося. Згодом знову повертаємося до гармати. Не можемо підвести своїх друзів-піхотинців.
Віктор — молодший сержант. Він із Харківської області. В армію прийшов добровільно у березні 2022 року.
— До того ніколи в армії не служив, — розповідає він. — У навчальному центрі пройшов підготовку як артилерист. Після навчання був скерований в окрему механізовану бригаду. Вона якраз формувалася і проходила бойове злагодження. Опанував самохідну артилерійську гаубицю 2С3 «Акація» та гармату Д-44.
У його розрахунку — всі добровольці, з різних регіонів країни. Вони прийшли в територіальні центри комплектування у перші дні й тижні широкомасштабного вторгнення. До 2022 року не служили в армії. Роман — режисер зі Львова. Зараз він — старший навідник розрахунку. Юрій — фермер з Дніпропетровської області. Він — заряджаючий. Євген — замковий. Він з Харкова. Його два брати й батько також зараз у лавах ЗСУ.
На озброєнні цього артилерійського підрозділу — американська гармата М101 калібру 105 міліметрів.
— Дуже точна. Під час пострілу випускає мало вогню зі ствола, не видає надто гучного звуку. Вночі її неможливо побачити, а звук не розноситься надто далеко. Це дуже важливо, бо спалахи та звуки пострілів дуже сильно демаскують позицію. Легка. Може транспортуватися будь-якою вантажівкою. Я та мої колеги опанували різні артилерійські установки. Та з-поміж них ми б обрали для себе саме гаубицю М101, — розповідає про гармату Віктор. — Наш розрахунок випустив з неї більше як тисячу снарядів. І зупинятися на цьому не збираємося. Ми готові відкрити вогонь у режимі 24 на 7. Можемо стріляти так багато, як цього вимагатиме обстановка. Наш розрахунок добре злагоджений. Швидкість прицілювання та стрільби досить висока. Підтримуємо піхоту вогнем, знищуємо виявлені розвідкою цілі. Працюємо на перемогу.
Командир артилерійської батареї Дмитро також прийшов до армії з цивільного життя. Його освіта — землевпорядник-геодезист. Він навчався на військовій кафедрі, тому був офіцером запасу за артилерійським фахом. Дмитра призвали в ЗСУ у 2014 році під час третьої хвилі мобілізації до окремої артилерійської бригади. Через рік він повернувся додому, а у 2018-му знову прийшов в армію. До широкомасштабного вторгнення Дмитро займався здебільшого штабною роботою. Коли йому запропонували згадати минуле і стати командиром артпідрозділу новоствореної бригади, він погодився.
— Більшість розрахунків у нашому підрозділі складаються з добровольців. З людей, які мали різноманітні роботи і справи у своєму мирному житті. Але вони відклали все і стали артилеристами. Вони швидко навчалися і зараз є майстрами свого нового військового фаху, — розповідає офіцер. — Майже рік ми разом воюємо. Радий, що я тут. У нас добра команда, робимо важливу й важку роботу.
Фото автора
