Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Нещодавно група українських військових хірургів відвідала Німеччину, де брала участь у спеціалізованому навчальному курсі для бойових хірургів. Враженнями від поїздки до німецьких колег поділився з кореспондентом АрміяInform головний хірург Збройних Сил України полковник медичної служби Костянтин Гуменюк.
— Головна увага під час двотижневого навчального тренінгу з бойової хірургічної травми, який проводився досвідченими фахівцями Медичної служби Бундесверу та військово-медичної академії, була зосереджена на практичних вправах з лабораторними тваринами і кадавер-курсу — заняттях на трупах, — зазначив в розмові Костянтин Віталійович. — Перед нами були повністю заінтубовані піддослідні свинки, і ставилися завдання хірургу: пошкодження стегнової артерії, виводьте артерію і далі: пошкодження серця — рятуйте. Наперед зазначу, що жодна свинка з тих, яких ми оперували, не померла від кровотечі (усміхається).
Як зазначив співрозмовник, під час кадавер-курсу також виконувались оперативні втручання, з якими доводиться стикатися в бойових умовах. Завдання від керівників занять буквально сипались: пошкодження серця, легень, печінки, нирки, кишечника, крупних кровоносних судин, аорти тощо.
— Виконання кожного завдання обмежувалось у часі, — продовжує Костянтин Гуменюк. — На зупинку кровотечі, наприклад, виділялось лише 8 хвилин. На інші оперативні втручання визначалось 20 або 30 хвилин. Ба більше, під час оперативного втручання німецькі фахівці щоразу ускладнювали нам завдання. Наприклад, мені була поставлене завдання: пошкоджена нижня порожниста вена і потрібно виділити її на трупі. Швидко зробив розріз і взяв на трималки цю вену, про що доповідаю керівнику заняття. Він підходить, схвально оцінює роботу і скальпелем протикає вену. Зауважу, що у трупів в німецьких навчальних закладах судини наповнені кров’ю. Ставиться нове завдання — зупинити кровотечу. Діємо швидко і насамкінець зашиваю вену. Все це відбувається під пильним контролем керівника заняття. Після закінчення операції він коротко промовив: «Я задоволений. Ви врятували життя». Ось такий стиль навчання сповідують наші німецькі колеги. Такого підходу до підготовки хірургів у нас немає, а отже, є над чим замислитись.
За словами Костянтина Віталійовича, всі наші хірурги з успіхом вкладались у визначений час у період практичних занять. Крім того, на заняттях німецькі фахівці ділилися своїм досвідом щодо використання методів швидкого доступу до пошкодженого органу.
— Не відкрию таємницю, якщо зазначу, що здебільшого ми використовуємо знання ще радянської школи хірургії, — продовжує Гуменюк. — У наших німецьких колег — своя школа зі своїми анатомічними підходами до важливих анатомічних структур. Тому їхні лекції і практичні заняття для нас були цікаві й дуже важливі в контексті використання сучасних методик з використанням новітнього медичного обладнання.
— Чи означає, що відсутність в наших лікувальних установах певних екземплярів надсучасної апаратури стає на заваді нашим хірургам виконувати на високому рівні складні оперативні втручання? — запитую Костянтина Віталійовича.
— Знаєте, завжди кажу так: руки хірурга та його очі — це найкращий інструмент, — відповідає Гуменюк. — Обладнання та апаратура лише допомагають, полегшують та пришвидшують хірургу виконання того чи іншого оперативного втручання. Але ніяке обладнання не замінить рук хірурга, які на дотик відчувають ушкоджений орган.
Зі слів Костянтина Віталійовича, німецькі колеги жваво цікавились й досвідом українських військових хірургів. Вони не приховували своїх вражень щодо виконання нашими фахівцями надскладних, зокрема й лапароскопічних операцій на другому рівні (Role-2) надання медичної допомоги в мобільних госпіталях, якщо пораненому загрожує смерть.
По закінченню навчань українські військові хірурги отримали сертифікати про проходження спеціалізованого навчального курсу у Німеччині.
Фото надані Костянтином Гуменюком
