Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Зараз одна з найбільш гарячих ділянок фронту — Вугледар. Це невелике місто з кількома мікрорайонами багатоповерхівок тривалий час є недосяжною мрією для загарбання рашистів. Через це десятки невдалих спроб штурму міста та постійні ворожі артобстріли вщент зруйнували його інфраструктуру й житлові масиви.
Один із підрозділів морпіхів, що боронить Вугледар, провів нашу мобільну пресгрупу містом та показав наслідки, до яких призводить «русскій мір».
Саме місто розташоване серед степової місцевості, а тому дев’ятиповерхові забудови видніються на горизонті ще за кілька кілометрів до передмість. Дорога, яка веде до Вугледара, сильно пошкоджена снарядами та важкою технікою. Через артилерійські обстріли зменшувати тут швидкість руху вкрай небезпечно.
— На цьому напрямку рашисти зосередили чималу кількість техніки та піхоти. Нам відомо, що на підступах до міста перебувають російські мотострілкові підрозділи та морська піхота, — розповідає один із морських піхотинців на ім’я Сергій. — Для них, з тактичного боку, є дуже важливим взяття цього населеного пункту, а тому вже багато місяців вони намагаються зайти в нього, попри величезні втрати. Наразі тут інтенсивність боїв не поступається тим, які точаться навколо Бахмута.
За словами захисника, по місту летять снаряди всіх калібрів, касетні боєприпаси, активно працюють російські танки, зенітки, а корегування здійснюється з дронів. Найактивніше ворог застосовує артилерію в першій половині дня, ближче до вечора інтенсивність дещо зменшується.
— На що вони розраховують, нам не дуже зрозуміло. У нас достатньо особового складу, є необхідне озброєння, а також наші піхотні підрозділи надійно прикривають побратими з артилерії, — зазначає Сергій. — Всі їхні спроби штурму ми відсікаємо ще на підступах до міста. За цей час знищили купу їхньої техніки та піхоти. З радіоперехоплень нам відомо, що вони зазнають дуже великих втрат.
До широкомасштабного вторгнення місто повноцінно жило та функціонувало: працювали магазини, підприємства, місцеві мешканці ходили на роботу, а діти до школи та садочків. Нині неможливо відшукати жодної вцілілої вулиці чи будинку. Місто повністю понівечене російськими снарядами, багато обвуглених автівок так і залишилися стояти у зруйнованих дворах. Вугледар перетворився на місто-привид.
— Основна частина населення покинула місто ще в перші дні широкомасштабного вторгнення окупантів. Після перших артударів по Вугледару майже всі виїхали у більш спокійні регіони нашої країни. У кількох підвалах залишилося з десяток літніх мешканців. Ми їм допомогли чим змогли, забезпечуємо водою та продуктами харчування, — говорить інший військовий на ім’я Олександр.
По місту нам доводиться пересуватися дуже обережно, рухаємося ближче до стін будинків. Над головами постійно чути характерний свист снарядів, а за кілька секунд у різних частинах міста відбуваються розриви. Здається, що тиші тут не буває ніколи.
Під час нашого спілкування з військовими ворог завдав кілька ударів касетними боєприпасами з реактивних установок. Знову доводиться ховатися в найближчому під’їзді багатоповерхівки. Між дворами забудов військові радять пересуватися виключно бігом.
— Вогонь своєї артилерії вони коригують з дронів. Ми намагаємося збивати або глушити їхніх «пташок». А ось нещодавно, після чергового артобстрілу, російська піхота спробувала штурмувати наші позиції перед містом. У них це невдало вийшло. З великими втратами відійшли. Тож їм доводиться лише тероризувати нас артобстрілами. Ми до цього готові, і місто їм не взяти, — наголошує Олександр.
Невеличкий Вугледар залишається важливим пунктом оборони українців на цьому напрямку. Його захисники впевнені, що росіянам не по зубах прорвати їхню оборону та захопити населений пункт.
— Я впевнений у кожному своєму побратимові. Всі добре підготовлені та загартовані боями. Впевнений, що незабаром від оборони ми перейдемо в наступ та гнатимемо рашистів до їхніх боліт, звідки вони прийшли на територію України. В окупантів лише один вихід — накивати п’ятами, —підсумовує морський піхотинець.
Фото автора
