Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Початок нового року супроводжується реалізацією чергових проєктів освоєння космосу та використання результатів космічної діяльності в інтересах людства. Наразі є підстави стверджувати, що Україна стала активною учасницею діяльності міжнародної спільноти в космічній галузі.
Компанія SpaceX розпочала черговий рік із запуску спільної місії Transporter-6. 3 січня 2023 року зі стартового комплексу на мисі Канаверал (штат Флорида, США) за допомогою ракети-носія Falcon-9 (Block 5) було здійснено кластерний запуск 114 супутників різноманітного призначення, розміру та країни походження. Перший ступінь Falcon 9 повернувся на посадку приблизно через вісім із половиною хвилин після запуску. Це шоста спеціальна місія спільного використання, організована SpaceX, яка вивела на орбіту 114 корисних навантажень, деякі з яких розгорнули пізніше з кількох «космічних буксирів», що беруть участь у місії. Розміри корисного навантаження варіюються від пікосателітів вагою менше за кілограм і розміром кілька сантиметрів до мікросупутників масою близько 100 кг.
Довідково: Місії Transporter призначені для надання можливостей спільної доставки на популярні орбіти. На 2023 рік заплановано три місії Transporter, які будуть запущені в першому, другому й четвертому кварталі року.
Корисне навантаження розгорнуто на сонячно-синхронній орбіті на висоті приблизно 525 км і під кутом нахилу 97,6°. У той час, як деякі клієнти місії Transporter безпосередньо співпрацюють зі SpaceX, щоб отримати послугу запуску свого космічного апарата, більшість корисних навантажень обслуговують інтегратори запуску, які купують порти в стеку корисних навантажень, а потім надають їх своїм клієнтам. Потім корисні навантаження розгортатимуться з адаптера запуску або з відокремлюваного «космічного буксира», який випустить корисні навантаження пізніше, після коригування орбіти.
Багато корисних навантажень цього запуску призначені для місій ДЗЗ, такі, що використовують оптичне зображення, радари із синтезованою апертурою (SAR) та сканери радіочастотних передач для виконання завдань радіоелектронної розвідки.
Очікується, що в наступному запуску 8 січня SpaceX виведе на орбіту партію супутників компанії OneWeb. Напружений графік SpaceX також передбачає дві місії для Космічних сил ЗС США у січні, одна з яких використає Falcon Heavy для виведення корисного навантаження на геосинхронну орбіту, а інша — запуск супутника GPS III на РН Falcon 9. Всього SpaceX планує запустити принаймні 100 місій у 2023 році.
Серед корисного навантаження запуску 3 січня — технологічний супутник YAM 5, два експериментальні супутники зв’язку Lynk Tower 3, 4, два радіолокаційні супутники Umbra-SAR 04, 05, супутник ДЗЗ EOS-SAT 1, три радіолокаційні супутники ICEYE X21, 22, 27, чотири супутники ДЗЗ NewSat 32-35, Skykraft Deployer 1 (який буде містити п’ять супутників зв’язку Skykraft 1-5), тридцять шість супутників ДДЗ Flock- 4y 1-36, шість супутників ДЗЗ Lemur-2 157-162, дванадцять супутників зв’язку SpaceBEE 156-167, технологічний супутник PolyITAN HP-30 та ще сорок інших мікросупутників.
Для нас цікавим є виведення в космос супутників відразу від двох проєктів українського походження.
Перший — EOS-SAT 1 — комерційний супутник ДЗЗ, розроблений компанією EOS Data Analytics (або EOSDA).
Довідково: EOS SAT-1 — це супутник оптичного й інфрачервоного діапазону для спостереження за земною поверхнею, який побудований на платформі Dragonfly’s µDragonfly та оснащений двома фотокамерами DragonEye з роздільною здатністю 1,4 м і шириною смуги спостереження 22 км. Кожна з них має 11 каналів передачі даних. Три з них передають інформацію у видимому діапазоні, два — у ближньому інфрачервоному, три — на межі цих двох діапазонів і ще три є спеціальними. Двигун супутника розробила українська компанія SETS (Space Electric Thruster Systems), а Flight Control Propulsion забезпечила 3D-друк деталей і виготовлення елементів корпусу. Маса апарата становить 178 кг, енергією його забезпечують сонячні батареї. Він перебуватиме на сонячно-синхронній орбіті.
EOSDA, як глобальний провайдер супутникової аналітики, отримуватиме знімки з цього супутника для подальшої обробки та забезпечення своїх клієнтів якісними даними для прийняття обґрунтованих управлінських рішень в аграрному секторі. Усі перелічені компанії входять у групу проєктів Noosphere Макса Полякова.
Метою запуску EOS SAT-1 є створення першої у світі супутникової системи моніторингу, спеціально призначеної для сільського господарства. Раніше з цією метою використовувалися дані звичайних супутників дистанційного зондування, як-от Sentinel. EOS Data Analytics та інші компанії отримували з них геопросторову інформацію. Наразі нова система дасть змогу оцінювати стан полів кожні 5-7 днів і складати прогнози на майбутній врожай. Крім того, EOS Data Analytics отримає можливість здійснювати моніторинг стану лісів. Очікується, що до 2025 року в космос мають відправитися ще 6 подібних апаратів. Разом вони сформують фактично перше у світі супутникове угруповання сільськогосподарського призначення.
Не менш цікавим є інше українське корисне навантаження ракети-носія Falcon-9 (Block 5) — наносупутник PolyITAN HP-30. Його створили фахівці Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до 30-річчя незалежності України під керівництвом головного конструктора проєкту наносупутників PolyITAN Бориса Рассамакіна. Кошти надало Міністерство освіти та науки України в межах реалізації підтримки відповідних проєктів, які перемогли на конкурсах наукових досліджень і розробок та договору базового фінансування. Також завдяки спонсорській допомозі компанії «Боїнг Україна», підтримці Технічного університету «Делфт» (Нідерланди) та Державного космічного агентства України наносупутник PolyITAN-HP-30 доставили в США. Зазначається, що на супутнику будуть проводити експеримент із дослідження ефективності теплових труб як основного елемента систем термостабілізації космічних апаратів.
Не менш амбітні плани на рік мають Космічні сили ЗС США. Вони готуються до 87 запусків із космічного узбережжя Флориди у 2023 році, включаючи десятки місій компанії SpaceX і очікувані дебюти ракет, Vulcan компанії United Launch Alliance і Terran 1 компанії Relativity.
«Ми очікуємо, що у 2023 календарному році буде близько 87 запусків з мису», — сказав підполковник Колін Мімс, командир 1-ї оперативної ескадрильї, яка забезпечує безпеку запусків зі східного полігону на станції Космічних сил США на мисі Канаверал.
2023 рік слідує за рекордним 2022 роком на мисі Канаверал. Торік зі стартових майданчиків станції Космічних сил на мисі Канаверал і в Космічному центрі імені Кеннеді NASA було запущено 57 ракет орбітального класу, що значно перевищує попередній рекорд у 31 спробу орбітального запуску в 1966 і 2021 роках.
Також минулого року компанія SpaceX запустила 48 із 57 місій із космодрому Флориди. Компанія United Launch Alliance додала 6 запусків зі своєю ракетою Atlas 5, а величезна ракета NASA Space Launch System здійснила перший випробувальний політ до Місяця 16 листопада. Компанія Astra здійснила два запуски своєї малої ракети-носія легкого класу в лютому та червні, але обидві місії не змогли вийти на орбіту.
Космічні сили ЗС США керують ракетним полігоном Eastern Range, який забезпечує безпеку під час запусків з узбережжя Флориди. Підрозділ Space Launch Delta 45, колишнє 45-те космічне крило (45th Space Wing), оновив інфраструктуру, оптимізував операції та спонукав ракетні компанії переходити на автономні системи безпеки польоту, щоб скоротити час між запусками.
«Я думаю, що це просто показує темпи зростання комерційного (попиту), — сказав Мімс. — Я думаю, що все це завдяки нашому географічному розташуванню, коли з узбережжя ми можемо запускати на полярну або екваторіальну орбіту, це дуже вигідно. І наша здатність швидко змінювати майданчики та швидко планувати запуски демонструє або підкреслює нашу здатність надавати послуги постачальникам послуг запуску».
Раніше запуски на полярну орбіту були майже виключною сферою діяльності бази Космічних сил «Ванденберг» у Каліфорнії, але Eastern Range задовольнив запит SpaceX на початок запусків у південному коридорі з мису Канаверал у 2020 році, забезпечивши першу з 1969 року місію на полярну орбіту з Флориди.
4 серпня ракетний полігон Eastern Range забезпечив два запуски ракети Atlas 5 компанії ULA та ракети Falcon 9 компанії SpaceX з різницею лише в 12 годин 39 хвилин, що є найкоротшим періодом між двома орбітальними запусками з 1967 року.
16 грудня військова команда, яка керує полігоном, була готова провести два запуски ракет Falcon 9 компанії SpaceX з різних майданчиків з інтервалом лише у 33 хвилини. Але компанія SpaceX зрештою відклала одну з місій, щоб віддати пріоритет іншій.
У США зростає попит на послуги запуску. Тільки SpaceX планує здійснити до 100 запусків цього року, включаючи польоти з Флориди, штат Каліфорнія, і тестові польоти мегаракети Starship з Південного Техасу.
«Ми тільки почали спостерігати зростання, — зазначив полковник Джейсон Кінг, командир 45-ї метеорологічної ескадрильї на базі Космічних сил «Патрік» та станції Космічних сил на мисі Канаверал. — За нашими оцінками, у найближчі два-три роки ми матимемо 100 пусків тут, на полігоні Eastern Range. З огляду на збільшення кількості постачальників комерційних послуг запуску та те, що комерційні супутники запускаються з найвищою швидкістю, яку ми коли-небудь бачили, ми просто очікуємо, що швидкість запусків продовжуватиме зростати».
«Одна з найважливіших речей, яка привела нас до того моменту, коли ми можемо проводити кілька запусків в один день або з інтервалом у кілька хвилин, — це (зменшення) кількості обладнання, необхідного для деяких із цих запусків, — вважає Мімс. — Підрядники або постачальники послуг запуску зараз використовують так звану систему автоматичного завершення польоту. Отже, це означає, що сама ракета має вбудований набір датчиків, які можуть гарантувати, що ракета тримається на своєму курсі, а якщо ні, то вона самознищиться… Метою місії є безпека та забезпечення того, що ці ракети летять туди, куди вони повинні летіти».
«Окрім цього, ми вклали багато коштів в іншу інфраструктуру, — сказав підполковник Девід Шилл, командир 5-ї ескадрильї космічних запусків, яка підтримує запуски в інтересах національної безпеки з мису Канаверал. — Частина цієї інфраструктури така проста, як дороги та системи водовідведення, але вона також багато в чому пов’язана з партнерськими відносинами з промисловістю. Тому вони будують додаткові ангарні площі та приміщення для обробки, а також дозволяють собі кілька способів одночасної підготовки ракет, тому вони не обмежуються одним ангаром, де вони можуть готувати одну ракету за раз. Але вони можуть робити кілька ангарів, кілька переробних потужностей, кілька стартових майданчиків, і кількість таких конструкцій лише збільшуватиметься».
Цього року на мисі Канаверал планується дебют принаймні двох нових комерційних ракет-носіїв. Нова ракета середнього та важкого класу Vulcan компанії United Launch Alliance, яка замінить сімейства ракет Atlas 5 і Delta 4, може бути вперше запущена в найближчі місяці. Перший запуск ракети був відкладений з минулого року, оскільки компанія ULA чекала на поставку головних двигунів BE-4, виготовлених космічною компанією Джеффа Безоса Blue Origin. У жовтні компанія Blue Origin доставила два двигуни BE-4, необхідні для першого запуску Vulcan, на завод ULA в Декатурі, штат Алабама, де вони були встановлені на основному ступені РН Vulcan. Основний ступінь Vulcan і розгінний блок Centaur незабаром будуть доставлені на мис Канаверал для остаточної інтеграції та тестування на місці запуску.
Перший запуск Vulcan доставить у космос комерційний місячний модуль, що побудований і належить компанії Astrobotic, а також дві випробувальні платформи для запланованої супутникової інтернет-мережі Amazon Kuiper. Другий запуск Vulcan може відбутися пізніше цього року з першим вантажним кораблем Dream Chaser компанії Sierra Space для Міжнародної космічної станції.
Каліфорнійський стартап Relativity Space, заснований у 2015 році, також наближається до першої спроби орбітального запуску. Повністю зібрана ракета Terran 1 компанії була вперше доставлена на стартовий комплекс на мисі Канаверал минулого місяця для підготовки до остаточних тестів на заправку паливом і випробувань двигунів. Ракета Terran 1 призначена для доставки на полярну сонячно-синхронну орбіту корисного навантаження малого й середнього розміру, вагою близько однієї тонни.
Крім запусків компанії та перших польотів ракет-носіїв Vulcan і Terran 1, компанія ULA планує приблизно 5 запусків своєї ракети Atlas 5 цього року з мису Канаверал, а також один запуск ракети Delta 4-Heavy для Національного розвідувального управління МО США. Місії ULA Atlas 5 включатимуть запуск астронавтів на пілотованому космічному кораблі Starliner компанії Boeing.
