Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
На околицях Куп’янська гучно й активно працює артилерія, чутно глухі черги великокаліберних кулеметів, вогкий український чорнозем унеможливлює будь-який рух поза асфальтом. Навіть пішки. У самому місті деякі квартали вщент знесені вогнем артилерії, у навколишніх селах є вулиці, де немає жодної вцілілої будівлі. Війна триває.
Прямуємо трасою, що веде до тимчасово окупованих Сватового та Кремінної, чим ближче до лінії фронту – тим більше бачимо на дорозі ворожої згорілої броні. Їдемо швидко, оскільки в повітрі постійно чатують ворожі БПЛА, за допомогою яких ворог корегує вогонь артилерії, який не вщухає.
Але на позицію, до якої прямуємо, сьогодні ми не попадемо.
Зупиняємось, бо чуємо низку важких пострілів, характерне шелестіння в повітрі та розриви неподалік. У радіоефірі повідомляють: по позиції, до якої рухаємось, веде вогонь російський танк, а над нами «висить» ворожий безпілотник. Позаду нас, на дорозі, якою щойно проїхали,спостерігаємо розриви снарядів. Їдемо в інше місце, де також тримають оборону військовослужбовці однієї з окремих бригад Сил територіальної оборони.
Віктор – один із військовослужбовців цієї бригади, він розповідає про перебіг позиційних боїв на цій ділянці фронту.
«Стоїмо. Насамперед це пов’язано з погодою. Йдуть дощі, земля розмерзлася і це не дає можливості проводити атаки – ані одній, ані іншій стороні. Ми можемо спостерігати, що ворог закріпився, вони встигли побудувати кілька ешелонів оборони, і про швидкі наступальні дії з нашого боку ми говорити не можемо. Триває обмін артилерійськими ударами, відбуваються артилерійські дуелі. Дуже активно працюють безпілотники – як з нашої сторони, так і з їхньої. Якщо ворог намагається контратакувати – то здебільшого це розвідка боєм, яку вони намагаються проводити силами малих штурмових та диверсійно-розвідувальних груп. Промацують нашу оборону, намагаються зайти в тил, виявити вогневі позиції, з’ясувати, де розташована наша артилерія, або виявити місця зосередження наших наступальних сил і засобів», – говорить чоловік.
Але, за словами Віктора, вести мову про те, що ворог має можливості проводити масштабні наступальні дії, не можна. Окупанти зосередилися на створенні укріплень на ділянці Сватове-Кремінна та готується до оборони цього району. Тому можна спрогнозувати, що коли продовжиться контрнаступ, то просування українських військ не буде відбуватися так швидко, як це було в Ізюмі чи Лимані. Це буде повільніше – йтиметься радше про витіснення противника, а не про масштабний штурмовий рейд.
«Ми спостерігаємо, що противник вводить сюди сили і засоби, підтягує особовий склад – це нові мобілізовані, намагається перекинути додаткову артилерію і бронетехніку. Ми розуміємо, що ворог готується до нашого наступу.
Ворог активно застосовує великі безпілотники типу «Орлан-10», які з великої відстані проводять розвідку. Спостерігають вдень і вночі, намагаючись визначити наші позиції та місця скупчення техніки. Працюють ударні дрони, такі як «Ланцет» та іранські «Шахеди», вони тут є, застосовуються не так активно, як на бахмутському напрямку.
Ось зараз ми чуємо звук пострілу нашої артилерії, а вибух, який щойно йому передував, – це приліт ворожого снаряда. Триває контрбатарейна боротьба – визначаються координати, з яких завдаються удари, на яких зосереджується вогонь у відповідь. І в цій боротьбі українські воїни переважають, бо росіяни не можуть похвалитися влучністю.
Військовослужбовці нашої окремої бригади територіальної оборони вже набули чималого досвіду і можуть успішно конкурувати з колегами з деяких механізованих бригад українського війська. І однозначно є більш професійними, ніж підрозділи ворога, які стоять навпроти нас. Ми переважаємо їх – і не тільки досвідом, а й мотивацією, оскільки точно знаємо, що ми тут робимо і за що воюємо», – говорить Віктор.
Коли повертаємось з поїздки на передові позиції – зустрічаємо аеророзвідників, які нас попередили про небезпеку обстрілу. Вони розповідають, як спостерігали за нашим рухом з ударного квадракоптера, яким полювали на ворожий танк, що вів вогонь по позиціях українських захисників. Коли танк відстрілявся та залишив свою позицію – дрон прослідував за ним і завдав удару, скинувши боєприпас. На жаль, граната трохи не влучила у відчинений люк танка, але вибухом одного члена його екіпажу було вбито – іншого окупанта важко поранено.
Так працюють тероборонівці, які боронять околиці звільненого Куп’янська і готуються рушити вперед, щоб назавжди вигнати російського загарбника з української землі.
