Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Понад 40 захисників України сьогодні спокійно живуть, виховують дітей, будують життєві плани й усе це завдяки героїчним діям офіцера-психолога Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку майора Андрія Несольоного.
— Мої бойові побратими часто телефонують на свята, вкотре дякують за свій порятунок і запрошують у гості, — говорить офіцер. — Нині друзів розкидало по всій Україні, тож приїхати до кожного просто не зможу. Проте зв’язок із хлопцями стараюсь підтримувати. Адже понад 5 років тому ми разом побували у справжньому пеклі й забути про таке, хоч би як і хотілося, неможливо.
…22 серпня 2014 року старші начальники тоді ще капітана Несольоного направили у перше відрядження на Донбас. У районі проведення Антитерористичної операції він виконував завдання щодо забезпечення правопорядку та військової дисципліни серед особового складу зведеного підрозділу 92-ї окремої механізованої бригади.
Увечері 27 серпня під час здійснення маршу в район Іловайська військова колонна потрапила в засідку, що влаштували проросійські найманці.
— Щільним артилерійським вогнем терористи спочатку знищили маже всю військову техніку. Людська кров розлилася по всій землі та, перемішавшись з пальним, горіла. Чимало офіцерів і сержантів було вбито чи важко поранено. Вцілілі ж воїни не могли надавати гідну відсіч противнику. Серед них з’явилися перші ознаки паніки. Усвідомивши це, я негайно вирішив узяти командування на себе та скерував дії підлеглих проти ворога, — розповів Андрій.
Умить він пригадав усе, що казали про загальну тактику його викладачі з Харківського університету Повітряних Сил. На лічені секунди замислився та віддав перший наказ про евакуацію з поля бою поранених і травмованих бійців. Тим часом хвилі артобстрілів набігали одна на одну. Тому офіцер повів солдатів до найближчої лісосмуги. Вже звідти він скомандував відкрити вогонь на ураження противника, що намагався закрити кільце оточення. На жаль, сили та калібри зброї були нерівні. Тому капітан Збройних Сил України, аби врятувати життя воїнів, вирішив пробиватися з боєм до своїх.
Протягом трьох днів він з воїнами-піхотинцями рухався ворожою територією. Їх неодноразово обстрілювали з важкої техніки та мінометів, намагалися знову оточити й узяти живими в полон. Декілька разів він мовчки простився з рідними, а потім – переводив дух і дякував Богові за черговий рятунок. У вечірніх сутінках 30 серпня його група таки змогла прорватися крізь бойові порядки проросійських бойовиків і дістатися району, що був під контролем Українських військ.
— Ті 72 години наших бойових «пригод» тривали, як три довгі роки. Тільки серед своїх я зміг перевести дух і спокійно оцінити зроблене. Сьогодні сам дивуюся, як мені це вдалося. Адже моя посада досить далека від командування цілим механізованим підрозділом. Просто тоді якось мобілізувався та забув про страхіття війни. Я зробив те, чого навчили в армії – мати холодний розум та стояти до кінця, — зауважив офіцер.
Згодом чіткі та впевнені дії Андрія були відмічені у відповідному указі Президента України і йому вручили державну нагороду — орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
– Здоров’ям мене Бог не обділив. Поняття патріотизму й любові до Батьківщини для всіх поколінь Несольоних завжди вважалися головними в житті. До того ж у мене підростає донечка Міланія, яка, сподіваюся, братиме приклад з мене і вчинків батьків. Щодо свого ордена, то я їй не стану розказувати про жахіття війни, а коротко скажу, що на Донбасі просто виконав свій армійський обов’язок, – розповів офіцер.
