Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Ще 18 жовтня Священний Синод Православної Церкви України дозволив за рішенням настоятеля та громади звершити богослужіння за чином свята Різдва Христового 25 грудня 2022 року. Відтоді в суспільстві пожвавилася дискусія щодо календарної реформи, яка має привести церковний календар у відповідність до річного циклу обертання Землі навколо Сонця.
Наша ера і 25 грудня
Мабуть, усі розуміють, що в більшості країн світу сучасне літочислення нашої ери, включно з XXI століттям та третім тисячоліттям, ведеться від Різдва Христового і в деяких країнах досі позначається латинською Anno Domini, або скорочено: A.D./AD. Повністю фраза звучить так: Anno Domini Nostri Iesu Christi («у рік Господа нашого Ісуса Христа» або «від Різдва Христового»). За таким літочисленням нульового року не було, адже перший рік AD (нової ери) йшов відразу ж після першого року до Різдва Христового (до нової ери).
Тому за логікою, Ісус Христос мав би народитися перед або в момент початку нового року, а не після того. Проте, варто розуміти, що достовірна дата народження Христа наразі невідома і православна церква традиційно наголошує на її умовності. Однак це не заважає християнам використовувати 25 грудня як одну з основних дат у плані богослужінь протягом року.
Сучасні науковці схильні вважати, що встановлення дати святкування Різдва Христового 25 грудня було пов’язане з Римським святом Непереможного Сонця (Dies Natalis Solis Invicti), введеним імператором Авреліаном 274 року на честь переходу Сонця через точку зимового сонцестояння і, відповідно, зі збільшенням тривалості дня. На цей символічний зв’язок пізніше вказували отці Церкви, зокрема Іван Золотоустий: «Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця…»
Слід зауважити, що вперше в збережених історичних джерелах 25 грудня як дата народження Христа вказана Діонісієм Філокалом у Хронографі 354 року, а рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було ухвалене на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.
Діонісій Малий
Цікаво, що запровадженням сучасного літочислення маємо завдячувати уродженцю Скіфії Діонісію Малому (475–550), який довго мешкав у Римі та відіграв важливу роль у контактах східної і західної традицій. Серед іншого, Діонісієві належав ряд трактатів щодо вирахування часу святкування Великодня, які сприяли врегулюванню древньої суперечки. Паралельно він здійснив синхронізацію римської і християнської історії, установивши, що Христос народився через 754 роки після заснування міста Рим. Його обчислення поклали початок системі відліку часу «від Різдва Христового», якою користуються і нині. Проте, дещо раніше, у 325 році Перший Нікейський собор затвердив як обов’язковий для всіх християнських країн календар, запроваджений з 1 січня 45 р. до н. е. римським імператором Гаєм Юлієм Цезарем. За юліанським календарем тривалість року складає 365,25 доби, де чверть доби враховується високосним роком кожен четвертий рік.
Календарні реформи
Період обертання Землі навколо Сонця становить 365 діб 6 годин 9 хвилин. Через оці 9 хвилин щороку за юліанським календарем збільшувалася невідповідність між ним та реальним знаходженням планети на орбіті. Від часу запровадження юліанського календаря до 16 століття різниця становила аж 10 діб у порівнянні з фактичним настанням весняного рівнодення, яке є важливим для визначення дати Великодня. Це створювало проблеми, тож Папа Римський Григорій ХІІІ запровадив календарну реформу. Згідно з нею, високосним є кожен рік, який ділиться без залишку на 4, окрім тих, які діляться без залишку на 100, але і ті, що діляться без залишку на 100, є високосними, якщо вони діляться без залишку на 400. Отже, похибка в одну добу в григоріанському календарі накопичиться приблизно за 10 тисяч років (в юліанському — приблизно за 128 років). Сьогодні різниця між юліанським і григоріанським календарями становить аж 13 діб.
Якщо католицькі та протестантські країни Європи прийняли григоріанський календар як стандарт упродовж XVI—XVIIІ століття, то загальносвітовим стандартом він став лише в першій половині ХХ століття. І далеко не останню роль у цьому відіграла Православна церква, яка не могла погодитися на те, щоб жити за календарем, запровадженим Римським Папою.
У травні 1923 року відбувся собор православних східних церков, скликаний Вселенським патріархом Мелетієм IV. На ньому було обговорено календарне питання і ухвалено рішення про реформу. Було вирішено запровадити календар, розроблений сербським астрономом, професором математики і небесної механіки Белградського університету Мілутіном Міланковичем, який назвали новоюліанським. Він ще точніший, ніж григоріанський. У новоюліанському календарі «пропускається» 7 діб на 900 років, тоді як у григоріанському — 3 доби на 400 років. Окрім того, до 28 лютого 2800 року новоюліанський календар повністю збігатиметься з григоріанським.
Попри очевидне рішення календарної проблеми, до сьогодні Єрусалимський патріархат, Російська православна церква, Сербська православна церква, Грузинська апостольська автокефальна православна церква, Польська автокефальна православна церква, Православна церква України та Українська греко-католицька церква для обчислення свят користуються юліанським календарем. Проте, науковці впевнені, що остаточна відмова від застарілого календаря неминуча. І нещодавнє рішення Священного Синоду ПЦУ є першим кроком на цьому шляху. Тим паче, що останнім часом питання про календарну реформу в Україні все більше асоціюється з вибором між Європою і москвою.
Що зміниться?
Нижче наводимо перелік основних неперехідних свят року за новоюліанським календарем.
Щедрий вечір (Маланки) — 31 грудня.
Василя — 1 січня.
Водохреща — 6 січня.
Благовіщення — 25 березня.
Юрія — 23 квітня.
Різдво Іоанна Хрестителя (Івана Купала) — 24 червня.
Петра та Павла — 29 червня.
Іллі — 20 липня.
Маковея — 1 серпня.
Преображення (Спас) — 6 серпня.
Перша Пречиста (Успіння Пресвятої Богородиці) — 15 серпня.
Друга Пречиста (Різдво Пресвятої Богородиці) — 8 вересня.
Покрова — 1 жовтня.
Михайла — 8 листопада.
Андрія — 30 листопада.
Миколая — 6 грудня.
Різдво Христове — 25 грудня.
Ще раз зауважимо, що всі ці дати актуальні і для юліанського календаря, просто він у ХХІ столітті відстає від новоюліанського на 13 діб.
День захисників і захисниць — вже не на Покрову, а от День Збройних Сил України в День Святого Миколая!
Звісно, після календарної реформи в Україні може відчуватися певний дискомфорт при розділенні деяких звичних свят, які досі поєднують релігійну та світську складову. Так, Покрова і День українського козацтва, який прив’язаний саме до цього релігійного свята, буде відзначатися 1 жовтня. Натомість День захисників і захисниць України та День створення УПА будуть і надалі святкувати 14 жовтня, бо вони не мають релігійної прив’язки.
Натомість сповна компенсувати жовтневу «втрату» символізму можна буде в грудні. Адже за новоюліанським календарем День Святого Миколая збігається з Днем Збройних Сил України. Тож українські діти можуть встигнути вже цього року скористатися унікальним шансом і попросити 6 грудня Святого Миколая й наших захисників Перемоги для України та 100 тисяч знищених ворогів під новорічну ялинку!
