Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Узимку більшість наших підрозділів у районі бойових дій забезпечені дровами для опалювання укріплень доволі непогано. У підрозділі дбайливого командира на бойових позиціях резерв дров завжди складується в укритті, димоходи печей обладнані розсіювачами диму, а в окремих секціях або під нарами у бліндажах сушиться чергова порція деревини.
Утім, у бойових умовах із різних причин нерідко виникають ситуації, коли доводиться мати справу тільки з вологою деревиною. Й бійцям доводиться розтоплювати «буржуйки» та підтримувати вогнище сирим матеріалом. Те ж стосується і потреби розведення багаття на природі.
Як вийти з цієї ситуації, щоби було тепло, і ви при цьому не видали ворогу своє місцеположення густим димом від горіння вогкої деревини?
У бліндажі морозно і сиро
Намоклі дрова розпалювати на порядок складніше, але за належного підходу, з цим завданням цілком можна впоратися. Розглянемо одночасно, як топити піч сирими дровами, і як із них розпалювати багаття на природі.
Насамперед, для розпалювання слід нарубати частину таких дров на тонкі тріски. Невеликі деревинки швидко загорятимуться і висихатимуть завдяки тому, що навіть промерзлі й вологі полінця всередині – сухі. Відтак, першу закладку в піч робимо з трісок саме середньої частини поліна.
Якщо маємо справу з березовими дровами, то знімаємо із заготовок бересту. На полінах береста не зможе одразу висохнути і спалахнути, а ось окремо, навпаки – запалиться.
Тріски викладають у печі в невеликий курінь, першим шаром у якому повинні бути найтонші скіпи. Важливо, щоби усередині було місце для повітря. Основою «шалашика» повинні бути береста, папір, сухе листя.
У крайньому разі їх можна замінити ганчіркою, змоченою в солярці. АЛЕ! В жодному разі не можна поливати нею самі дрова й закривати при цьому дверцята! Пари солярки призведуть до вибуху. Дверцята зачиняють тільки після згоряння ганчірки!
Зазначимо, що в обкладеної цеглою печі зібрати й розпалити таку конструкцію вельми просто. Як тільки вхопиться вогнем верхній вологий шар курінця, настає час покласти на нього пару товщих полін. Робити це треба так, щоб не перекрити доступ повітря до вогню.
Перші пів години, доки гарно не прогріється сама піч, слід підтримувати вогонь за допомогою виключно тонких полінець. Великі поліна можна закладати лише тоді, коли вже з`явилася достатня кількість жаркого вугілля.
Ну і, саме собою, інші подальші порції наколотих полін сушать вже в теплі. Важливо! Сушити їх побіля металевої «буржуйки» можна тільки, якщо вона обкладена цеглою!
До речі, є оригінальний спосіб швидкого сушіння деревини для розпалювання, його вигадали ще запоріжці. На сирі дрова вони у великій кількості насипали сіль. Та швидко витягає вологу, й щепа стає придатною для використання за якусь годину. Також вони поливали тріску звичайною рослинною олією. Вогонь займається миттю.
Про «сніжне» багаття
Для розведення такого вогнища на місцевості також існують нехитрі, але важливі прийоми.
Перше – правильний вибір місця. Вогонь не можна розпалювати поблизу дерев, особливо хвойних. Гілки, які нависають над багаттям, можуть легко спалахнути. Або ж – сніг, що на них лежить, підтане, звалиться униз і загасить вогнище.
Після того, як місце вибрано, слід очистити його від снігу, бажано до землі. Якщо це неможливо, то під майбутнє багаття підкладіть товсті гілки чи спеціально припасений рулончик металевої сітки. За розміром він не дуже великий, зручний у перенесенні. А вогонь за допомогою цього пристосування можна підтримувати дуже якісно.
Подальший алгоритм – такий же, як і у випадку з розпалюванням печі в укриттях. Але існують принципові відмінності. Запас деревини сушать ближче до вогню з навітряної сторони. А після загоряння вогнища його не слід підтримувати хвойною деревиною. Густий дим від неї – ваш зрадник і орієнтир для ворожих спостерігачів.
І не щоразу при ослабленні полум’я слід підкладати нову порцію дров. Іноді досить просто поворушити вугілля, щоб вогнище набрало сили.
