Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Під час будь-якої війни державна зрада й колабораціонізм набувають найогидніших форм. Це свідомий перехід на бік противника, видача державних таємниць, пряма співпраця з ворогом тощо. Які ж причини змушують чималу кількість людей, які народилися, виросли й виховувалися в Україні, ставати посіпаками російських окупантів під час цієї війни? АрміяInform звернулася за консультацією з цього приводу до одного з провідних українських професійних військових психологів Анни Статівки.
Що спонукає зраджувати рідну землю
Нещодавно наше суспільство шокувала звістка про арешт та оголошення підозри в державній зраді одному з високопосадовців «Мотор Січі», який ще з 2014 року продавав агресору двигуни для його ударних гвинтокрилів і не тільки. Злочинцем його може визнати тільки суд, тому ім’я не називаємо, хоча воно усім відоме. Але факт продажу стратегічного обладнання нашими спецслужбами доведено стовідсотково.
І, на жаль, таких «героїв» у нас чимало. Вони очолюють створені окупантами так звані органи місцевого самоврядування й адміністрації, стають російськими поліціянами, йдуть служити у російське військо тощо. Причини в усіх них, як ідейні, так і психологічні, дуже схожі. Мотивація до зради, на думку пані Ганни, рахується по пальцях однієї долоні.
1. Ці люди роками звикли отримувати інформацію з російських медіа. Тому їхня проросійська позиція сформована вже на підсвідомому рівні довіри росконтенту. А люди зазвичай не схильні змінювати джерела інформації, яким звикли довіряти. З її слів, якщо ти регулярно дивишся російське телебачення, якщо ти налаштований на російську систему цінностей, якщо ти переконаний, що російська армія посідає друге місце у світі, якщо ти впевнений, що будь-яка влада корупційна, то ти можеш бути впевнений у тому, що Україні залишилось проіснувати не довго. І — зраджуєш! А якщо твою зраду оприлюднили — шляху назад у тебе вже нема, навіть якщо ти вже змінив свої погляди!
2. Страх бути відкинутим своєю спільнотою. «Якщо мої друзі, сусіди, колеги проросійські, то для того, щоб мене не викинули зі спільноти цих людей, мені треба розділяти їхні погляди хоча би формально».
3. Психічні розлади. Низький рівень інтелекту, вікове зниження інтелектуальних здібностей, психопатії, соціопатії й так далі. Боягузливі, безвідповідальні та малодушні люди найчастіше зраджують через те, що живуть за принципом простоти. Через свою слабкість вони вирішують свої проблеми в житті найлегшими шляхами. Їхній найголовніший аргумент — «так склалися обставини, я ж ніяк не міг на них вплинути». Пошук виправдань та відмовок — це їхнє улюблене заняття. Егоїзм — це одна з найхарактерніших якостей зрадників.
4. Прагматичні мотиви — обійняти якусь посаду, отримати статус, гроші, захист, можливості. Найчастіше кремль перетворює громадян нашої країни на колаборантів і зрадників саме через прагматичні мотиви. Приміром — прямим підкупом або обіцянкою захистити будь-яким чином бізнес потенційного запроданця. Не менш дієвими є так звана соціальна стимуляція — це коли, умовно кажучи, вони призначають колишніх прибиральниць головами адміністрацій. Простіше всього спецслужбам ворога мати справу з тими, хто розділяє погляди кремля на «рускій мір».
5. Страх за власне життя і життя рідних. «Якщо я не буду співпрацювати, мене або моїх близьких уб’ють».
Як кремлівські спецслужби вираховують потенційних зрадників
На думку пані Анни, людина, яка готова стати зрадником, сама подає про те величезну кількість сигналів. Це пабліки, на які вона підписана, коментарі, які вона там залишає. Спецслужби росіян мають доступ до цих даних і вираховують людей, прихильних до тої чи іншої колабораційної ідеї. Вони навіть автоматично визначають, які художні фільми й ролики ти дивишся у соціальних мережах, на які новини ти підписаний тощо.
Усе, що треба знати про державну зраду та колабораціонізм
В умовах війни питання державної зради та прирівняної до неї колабораційної співпраці з державою-агресором набули особливого значення. Відповідно до ст. 111 Кримінального кодексу України державна зрада — це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Це перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Згідно з березневими законодавчими змінами поняття «колабораціонізм» означає:
· Дії, спрямовані на заперечення збройної агресії проти України, публічні заклики в підтримку держави-агресора, співпраця з агресором, його збройними формуваннями чи тимчасовою адміністрацією.
· Добровільне обіймання громадянином України посади в незаконних органах влади на окупованих територіях.
· Здійснення пропагандистської діяльності у будь-яких закладах освіти України, метою якої є сприяння збройної агресії проти нашої держави.
· Передача матеріальних ресурсів збройним формуванням агресора або провадження господарської діяльності у взаємодії з ворогом.
· Участь у мітингах, зборах, демонстраціях, а також одержання, зберігання та розповсюдження інформації, яка направлена на підтримку держави-агресора.
· Добровільне обіймання посади в незаконних судових чи правоохоронних органах на тимчасово окупованих територіях, участь у будь-яких воєнізованих ворожих формуваннях.
3 березня 2022 року Верховною Радою України були ухвалені зміни до Кримінального кодексу, які стосуються діяльності колаборантів. Відтепер усі вище перелічені дії підлягають покаранню. Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність визначається новою статтею — 111-1. Покарання можуть варіюватися від заборони обіймати певні посади до довічного позбавлення волі.
Однак у реаліях російської агресії та масового застосування окупаційними військами насильства актуальним стає відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом застосованих до них фізичного або психічного насильства. З цього приводу необхідно відзначити, що відповідно до ст. 40 Кримінального кодексу України дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду інтересам держави під безпосереднім впливом фізичного примусу, злочином не вважається.
