У Чернігові оголосили вирок місцевому блогеру Григорію з ніком «Звичайний хлопець», який на своєму YouTube-каналі розповідав, як чинити опір співробітникам ТЦК. Про це йдеться у вироку…
23-річний офіцер ЗСУ Юрій воює проти російських окупантів в лавах механізованої бригади імені князя Романа Великого. Позаминулого року захисник закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
— Коли у 2016 році я закінчував навчання в школі, в Україні тривала війна. Вже тоді розумів, що країні потрібні офіцерські кадри. Тож вирішив втілити дитячу мрію — одягти однострій воїна української армії, вступивши до військового вишу, — ділиться Юрій.
Невдовзі після випуску з академії він із побратимами вирушив у район проведення ООС, на Луганщину. Саме там відбулося його становлення як офіцера — управління підрозділом, ухвалення командирських рішень, перші бої.
«Велику навалу» орків, широкомасштабне російське вторгнення, офіцер зустрів на рівненському загальновійськовому полігоні, де тривало бойове злагодження бригади. Звідти його підрозділ вирушив у Житомирську область, де ворог оскаженіло застосовував авіацію та артилерію. Попри це, Князівські воїни, зокрема й підрозділ Юрія, змусили росіян зробити «жест доброї волі», а насправді — рятуватися втечею з Житомирщини, Київщини та Чернігівщини.
— Ми просто робили ту роботу, якої навчалися крайні вісім років — знищувати ворога та захищати власні домівки! Першим вагомим внеском у нашу перемогу в широкомасштабній війні став знищений ворожий броньований дозвуковий штурмовик Су-25. Тоді до нас залетіла пара літаків. Один із воїнів зробив перший у своєму житті пуск із наданого нашими західними партнерами озброєння, і борт був збитий!
Найважчий для себе момент війни, за словами Юрія, він пережив на тій же Київщині, у селі Наливайківка.
— Усе почалося з того, що ворог провів так звану розвідку боєм: до села зайшли три бойові броньовані машини. Одну ми знищили, другу підбили, а третя відійшла. Але в момент, коли я підвозив хлопцям боєприпаси, зайшли ще три танки і дві БМП. Шквальним ворожим вогнем моя машина, в якій були зброя і амуніція, була знищена, а я, кажучи просто, залишився на полі бою лише з пістолетом… Діставшись бігом до наших позицій і взявши до рук ПТКР, я зміг пошкодити один ворожий танк, після чого росіяни відступили. А підбитий танк ми затрофеїли! — усміхається армієць.
Навесні бригаду імені князя Романа Великого було передислоковано на південний напрямок, де Юрій та його побратими вкотре показали свої професіоналізм і міць.
— Хоча росіяни мали перевагу в живій силі, наші бойові навички та вмотивованість далися взнаки: дійшло до того, що противник просто тікав від нас, щойно ми підходили до ворожих позицій, залишаючи як трофеї зброю та боєприпаси!
А потім були Харківщина і Донбас, Бахмутський напрямок… Тиждень, про який розповідає Юрій, він називає «пекельним». Окупанти переважали в живій силі та техніці у вісім разів, гатили з усього, що мали на озброєнні. Саме під час тих пекельних боїв Юрій дістав поранення. Сталося це 20 травня.
— Це був, напевно, найтяжчий для нас тиждень з моменту широкомасштабного вторгнення росіян. Проти нас воювали російські ПВК. Воювали досить професійно. Спочатку крили артою. Потім почали здійснювати вогневий вплив з великокаліберних кулеметів та просуватися ближче до нас. Після того, як ми завдали ворогам вогневого ураження, вони перегрупувалися та продовжили наступ за підтримки шістьох танків та трьох БМП. Перше осколкове поранення я дістав в ліве плече. Воно було незначне та давало змогу продовжувати виконувати бойові завдання.
Коли ворог в черговий раз зазнав поразки у ближньому бою, втративши один танк та відступивши під прикриттям артилерії, осколок від розірваного снаряда потрапив Юрію в ногу, в район гомілкової кістки.
— Відчув, що поранення серйозне, але спиратися на ногу ще міг. Тому намагався продовжувати робити свою роботу. А хвилин через сорок змушений був звернутися до медиків — крововтрата була дуже велика. Все виявилося серйозніше, ніж я сподівався — зачепило кістку… Але головне, що той бій ми виграли!
Аби відновитися після поранення, Юрію знадобилися два місяці лікування у шпиталі. Щойно стан здоров’я дозволив, захисник повернувся на фронт, до побратимів.
З вересня механізована бригада імені князя Романа Великого бере участь у контрнаступальній операції на Харківщині. Підрозділ Юрія звільнив від російських нелюдів ряд містечок і сіл. Офіцер каже, єдине, на що спромігся ворог — втекти з поля бою.
— Будемо гнати москалів до кінця, до кордонів! Ці нелюди розуміють лише силу, і вони повною мірою відчують її на собі! Тож усе буде — Україна!
Фото автора
@armyinformcomua
Сьогодні Кабінет Міністрів України підтримав проєкт Указу Президента України, який унормовує порядок прийняття іноземців та осіб без громадянства на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
Броварська окружна прокуратура Київської області скерувала до суду обвинувальний акт (заочно) стосовно військовослужбовця збройних сил рф за фактом порушення законів та звичаїв війни, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України).
Кабмін ухвалив постанову, що дозволяє Міністерству оборони створити окрему наукову установу — Науково-дослідний центр Сил підтримки ЗСУ.
Це третина всіх ранніх інвестицій Європи у сфері оборонних технологій.
Сили оборони на передовій працюють під постійним тиском з повітря. Ворожі FPV літають усюди, намагаючись виявити українських військових і завдати удару під час виконання бойових завдань.
Бійці 110-ї механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка зупинили ворожу бронетехніку, а десант змусили до втечі.
від 25000 до 35000 грн
Павлоград
Військова частина А4759
від 21500 до 51500 грн
Кам'янка-Бузька
Військова частина А4623
У Чернігові оголосили вирок місцевому блогеру Григорію з ніком «Звичайний хлопець», який на своєму YouTube-каналі розповідав, як чинити опір співробітникам ТЦК. Про це йдеться у вироку…