Батальйон воює технологіями — працює із сучасними БПЛА та вдосконалює їх, щоб нищити ворога з мінімальними ризиками. У черговому матеріалі циклу «Бригада…
4 жовтня 2022 року Кабінет Міністра України постановив дозволити Міністерству у справах ветеранів утворити у сфері його управління державну установу «Національне військове меморіальне кладовище». У двомісячний строк необхідно в установленому порядку вжити заходів для забезпечення діяльності військового кладовища.
Водночас постановою № 1109 від 30 вересня 2022 року Кабмін затвердив Порядок організації здійснення почесних поховань на військовому кладовищі та увічнення пам’яті в музейному комплексі Національного військового меморіального кладовища.
Порядок регламентує організацію здійснення почесних поховань на військовому кладовищі та увічнення пам’яті в музейному комплексі Національного військового меморіального кладовища загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій статті 151 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Тобто осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
Поховання загиблого (померлого) покладається на виконавця волевиявлення загиблого (померлого), а в разі його відсутності, на рідних або іншу особу, яка зобов’язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства.Якщо загиблий (померлий) належить до одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовилися рідні, його поховання здійснюється уповноваженим представником відповідного органу місцевого самоврядування (замовник поховання загиблого (померлого).
На підставі свідоцтва про смерть та копій документів, що підтверджують віднесення особи до загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій статті 151 Закону, виконавець волевиявлення загиблого (померлого), особа, яка зобов’язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовник поховання загиблого (померлого) звертаються особисто до спеціалізованої державної організації, що належить до сфери управління Міністерства у справах ветеранів (державна організація), з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання на військовому кладовищі Національного військового меморіального кладовища не пізніше ніж за 24 години до запланованої дати поховання.
Поховання загиблого (померлого) здійснюється державною організацією на підставі свідоцтва про смерть та копій документів, що підтверджують віднесення особи до загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій ст. 151 Закону, у строк згідно з договором-замовленням.
Особі, яка зобов’язалася поховати загиблого, або замовнику поховання загиблого може бути відмовлено в укладенні договору-замовлення якщо:
—загиблий (померлий) не належить до осіб, визначених у першій статті 151Закону;
—загиблий (померлий) похований на іншому кладовищі;
—подання недостовірних відомостей.
Виконавцю волевиявлення загиблого (померлого), особі, яка зобов’язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовнику поховання загиблого (померлого), який може бути похованим на військовому кладовищі Національного військового меморіального кладовища, згідно з договором-замовленням безоплатно надаються послуги та предмети ритуальної належності, згідно з пунктом 4 Порядку. Зокрема, організація та проведення процедури поховання, виготовлення і встановлення надмогильної споруди.
За зверненням виконавця волевиявлення загиблого (померлого), особи, яка зобов’язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовника поховання загиблого (померлого) на території військового кладовища виділяється місце для поховання.
Витрати на проведення безоплатного поховання загиблих (померлих) здійснюються за рахунок коштів державного бюджету відповідно до закону на підставі договору-замовлення.
Поховання загиблих (померлих) на військовому кладовищі здійснюється з військовими почестями та базується на принципах створення рівних умов для поховання незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Особи, зазначені в частині першій статті 151 Закону, які поховані на інших кладовищах, не підлягають перепохованню на військовому кладовищі, а увічнення їхньої пам’яті може здійснюватися шляхом встановлення меморіальної таблички в музейному комплексі Національного військового меморіального кладовища.
На підставі заяви, свідоцтва про смерть, копій документів, що підтверджують віднесення особи до загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій статті 151 Закону, та копій документів, що підтверджують її поховання на іншому кладовищі, родичі загиблого (померлого) чи інші заінтересовані особи звертаються із заявою в паперовій чи електронній формі до державної організації з приводу увічнення пам’яті загиблого (померлого) в музейному комплексі Національного військового меморіального кладовища.
Для увічнення пам’яті загиблого (померлого) державною організацією протягом двох місяців з моменту отримання заяви встановлюється меморіальна табличка в музейному комплексі Національного військового меморіального кладовища.
