Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Кожен другий воїн гине через незупинену кровотечу з кінцівок, яку можна було б зупинити. Найпоширенішими, 45% від загальної кількості, є мінно-вибухові травми. Ці цифри озвучили інструктори з тактичної медицини, які щоденно передають свої вміння та знання воїнам ЗСУ.
Інструктор із тактичної медицини на псевдо «Зубр», скромно розповідаючи про свою роботу, наголошує, що передає українським воїнам уміння, у яких мінімум медицини, але вони, водночас, є принципово важливими для порятунку життя.
— Ми навчаємо в чотирьох напрямах: турнікети, тиснучі пов’язки, бандажування, дихальні шляхи й евакуація. Як правильно застосовувати гемостатики, як працювати з ізраїльським бандажем з еластичним бинтом і чому, у жодному разі, не потрібно застосовувати марлевий бинт. Чому, наприклад, коли є відкритий перелом і стирчить кістка, не можна бандажувати, а необхідно прифіксовувати з обох боків і там же мотати. Чому уламки не витягаємо з рани, аби не розпочалася кровотеча.
Ці знання мають чимало «тонких» деталей, неврахування яких може призвести до біди.
— Помилок чимало, у кожного вони свої. Часто, коли ведеться перев’язка, бинт уже розмотаний, а це як мінімум незручно й негігієнічно. Перев’язувати можна, лише в жовтій зоні, в укритті, як-от окоп чи бетонний блок. Тут уже можна працювати не лежачи, як в червоній, накладаючи турнікет, а на коліні й медичних рукавичках. Працювати потрібно швидко, професійно й максимально сильно затягувати бинт, для створення ефекту тиснення на рану. Для цього чудово підходить еластичний бинт, але ще краще — ізраїльський бандаж, у якому є додаткові елементи тиску та гемостатичні елементи, які зупиняють кров.
Партнер «Зубра» на псевдо «Гера» доповнив колегу й розповів про помилки, яких припускаються, коли накладають турнікет, і сказав, чому не можна купувати несертифіковані.
— Поширена помилка під час накладання турнікета, не пишуть час та недотягують. Якщо з останнім усе зрозуміло, то вказаний час дуже важливий. Медик, який прийме пораненого, має знати, скільки хвилин чи годин минуло з моменту накладення турнікета.
«Гера» каже, що кровотечу зупиняє лише оригінальний, сертифікований турнікет. А гарантувати ефективність саморобних ніхто не візьметься.
— Ми перевірили 46 видів саморобних турнікетів, і скажу вам, більшість із них не працюють. Не працюють і ті, які на ОЛХ продають за 300 гривень. На вигляд, наче й оригінальні, але коштують у 4–5 разів дешевше. Вони тріскаються, рвуться, стропи ламаються, вороток не витримує навантаження. Їх можна використовувати хіба для навчання.
Юлія навчає працювати з дихальними шляхами та знає, як діяти у разі ураження грудної клітки. Отже, розповідає та показує, як не пропустити поранення, яке в часі може призвести до смерті воїна.
— Кожен має свій рівень надання допомоги. У червоній зоні працювати неможливо, звідти потрібно евакуйовувати. У жовтій зоні треба застосувати оклюзійну наліпку, аби дати час дожити до лікарні. Нею закриваємо отвір, і повітря не потрапляє в легеню, а зайве, під час дихальних рухів, стравлюється. У такий спосіб тиск не дає зменшити легені.
Поранення легень бувають різні. Важливу роль відіграє діаметр отвору, їхня кількість, показники бійця, статура, вага та навіть його спосіб життя.
— Найчастішими є закриті пневмоторакси внаслідок вибухів. Легеня уражається без зовнішніх пошкоджень. Бійця відкинуло, він десь впав, притисло плитами бронежилета. У таких випадках потрібно максимально швидко евакуювати, аби на стабілізаційному пункті зробити декомпресію. Наша команда, у кого мало досвіду та психологічний бар’єр, адже не кожен, може поставити голку в груди, рекомендує це робити по середньоключичній лінії між другим та третім ребром. Це безпечна маніпуляція, просто не всі психологічно до цього готові.
Коли ж мова про ураження легень, важливо, аби тиск у грудній порожнині не призвів до зупинки серця. Юлія наголошує, що шанс вижити у разі пневмотораксу чи масивної кровотечі завжди великий, головне — швидко та якісно надати допомогу.
Координатор діяльності центру підготовки з надання домедичної та догоспітальної допомоги Сил національного спротиву Львівської ОВА Денис розповів, що кожен другий боєць гине через незупинену кровотечу з кінцівок.
— Коли відірвало кінцівку, перше, що треба зробити, накласти турнікет максимально високо, швидко та ефективно. Далі ведеться робота з раною, й саме ці бійці потребують пріоритетної евакуації, яка буває первинна та спеціалізована зі стабілізаційного пункту. І тут дуже важливо, що на першій лінії бійці надають допомогу самі собі або один одному, бо евакуація може бути різна. Тут нема чітких цифр, для кожного підрозділу медслужби передбачаються стабілізаційні пункти та евакуаційні маршрути, які відрізняються один від одного через місцевість, віддаленість до лікувальних закладів, наявний транспорт, особового складу та специфіки завдань, що виконують бійці.
Фото авторів
