Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Ядерний шантаж путіна через поразки армії рф на багатьох напрямках фронту дедалі більше набуває ознак готовності рашистів таки застосувати цю зброю у війні проти України. Формальним приводом може стати «захист» новоспечених «русскіх земель», якими вони оголосили тимчасово окуповані українські території за допомогою бутафорських «референдумів». У матеріалі АрміяInform розповідала про види ядерної зброї, які є у рф, її небезпеку для України, можливість врятуватися під час вибуху. Наразі продовжуємо тему ядерної зброї та говоримо з директоркою Одеського центру з питань стратегічних студій та ядерного нерозповсюдження Поліною Сіновець щодо наслідків від вибуху ядерної зброї та аварії на ЧАЕС, а також аналізуємо, чи був насправді такий вплив ядерної зброї на хід Другої світової, як це намагаються показати російські історики, та які наслідки може спричинити її застосування у війні рф проти України.
— Якщо порівняти аварію на ЧАЕС, наслідки якої досі лякають українців та й усе людство, із застосуванням ядерної зброї. Від чого будуть більші наслідки руйнування, забруднення місцевості та ураження людей?
— Вибух ядерного снаряда і аварія на АЕС — це дещо різний вимір. Поясню чому. Після Чорнобильської аварії відбувся викид радіоактивних речовин так званого тривалого розпаду, тобто ядерна реакція відбулась не повністю. Тепер цей розпад може тривати сотні або й тисячі років. Це спричинило значне забруднення навколишнього середовища, утворилася зона відчуження і перебування там є небезпечним для людей. Під час ядерного вибуху реакція радіоактивних елементів відбувається повністю. Так, ядерна зброя призначена руйнувати і ці руйнування є досить великими саме через ядерну енергію. Але завдяки ланцюговій реакції, яка відбувається під час вибуху, розпад радіоактивних речовин здійснюється повністю і небезпечні речовини розщеплюються. Тому радіоактивного забруднення, як такого, може не статися. Принаймні такого масштабу і тривалості.
До прикладу, після застосування ядерної зброї над Хіросімою (так, цей вибух призвів до значних руйнувань і загибелі багатьох людей, які були на вулицях безпосередньо під час нього), уже за три роки науковці фіксували, що значного забруднення місцевості немає.
Тому, як я уже сказала, порівняння наслідків від вибуху ядерної зброї і аварії на АЕС — дуже відносні.
— На вашу думку, якби не відбулося бомбардування Хіросіми і Нагасакі, чи був би інший фінал Другої світової?
— Наскільки ми можемо аналізувати події того часу, то вплив на хід війни начебто був досить суттєвий. Однак наразі стосовно цього існують досить суперечливі версії. З одного боку, ми бачимо те, що на поверхні, тобто, якщо раніше Японія відмовлялася підписати будь-який договір про капітуляцію, то після ядерного бомбардування 9 серпня вона одразу ж це зробила. Але, з іншого боку, Японія бачила, що в радянському союзі є якісь непорозуміння із США і чекала, що зможе використати його як посередника і відповідно зможе отримати в результаті якісь преференції. Однак через те, що 10 серпня радянський союз оголосив війну Японії, захопив острови (10 серпня), тобто після того, як відбулися бомбардування, Японія, втративши надію залучити радянських переговорників як посередників, більше не мала жодних аргументів не підписувати документи про капітуляцію. Тобто, це було з одного боку розуміння того, що радянський союз негайно піде в наступ, і зрозуміло, що потужність і кількість радянських військ зовсім не можна було порівнювати з японськими. Тож, у будь-якому разі треба було погоджуватися на капітуляцію. Але тоді перед японцями постало питання кому — москві або Вашингтону. Японці зрозуміли, що краще це буде США, тому що з ними можна співпрацювати. А союз — це буде катастрофа. Насправді, як ми можемо нині проаналізувати, це був правильний цивілізаційний вибір: японський мілітаризм, який прагнув тоді знищити «європейське панування в Азії», вирішив обрати демократичний шлях. Бо інакше наслідки були б іншими. Як приклад, можна побачити різницю розвитку як економічного, так і цивілізаційного в Північній і Південній Кореї, Східній і Західній Німеччині… Які ж причини капітуляції Японії були насправді? Мені здається, що в історичних процесах ніколи немає єдиного фактору, який впливає на державу. Такі глобальні процеси і впливи на них треба розглядати комплексно.
— Яким чином застосування ядерної зброї росією може вплинути на геополітичні процеси загалом. І на хід війни, зокрема?
— З одного боку, Джо Байден попередив рф про те, що ядерна зброя є червоною лінією для Сполучених Штатів. Він не пояснив, як це буде працювати, але можна собі уявити, що він мав на увазі якісь військові дії проти росії або, наприклад, ще більшу підтримку України та її посилення. З іншого боку, ми знаємо, що ядерна зброя для путіна досить вагомий засіб для маніпуляцій, щоб досягти якихось політичних цілей. І певний час було очевидно, що він має «пунктик» її не застосовувати. Однак зрозуміло, що за певних умов цей «пунктик» може зруйнуватися, і він вирішить, наприклад, застосувати якусь одну ядерну ракету проти України, щоб побачити, як воно піде далі. Мабуть, якщо воно нікуди не піде, то припиниться локально там, де її застосують, і реакції не буде ніякої. Я маю на увазі, що Україна не підпише якусь таку «капітуляцію», як Японія. Але тоді росія втратить елемент шантажування заходу. З одного боку, окрім значних руйнувань, не буде жодних результатів по Україні, з іншого боку, росія собі зробить велику проблему. Але такий сценарій можливий був би, якби російське керівництво було раціональним. Якщо воно все так реально планує застосувати цю зброю масовано, то очевидно, що там повністю з’їхали з глузду. Але мені все ж таки здається, що, окрім російського президента, є багато інших людей, які будуть замислюватися над наслідками цього застосування. Одна справа почати якусь операцію проти України на її території, і не буде ніяких наслідків для навколишнього середовища і рф, інша справа спричинити ядерну війну. Мені здається і для них також є певний психологічний момент.
— Якщо згадати період відновлення незалежності України, розпад СРСР, чому однією з умов нашого визнання у світі була саме без’ядерність? Чи була можливість для України залишити собі ядерний статус і хоча б якусь частину цієї зброї?
— Це було чисто політичне рішення. Тим паче, попри те, що ядерна зброя була на нашій території, нею керувати, тобто «натискати на червону кнопку», ми не могли. Адже ключі керування були лише в росії. По-друге, для Сполучних Штатів найбільшим кошмаром було те, що замість однієї ядерної держави, хай навіть наддержави, але стосунки з якою були перевірені, раптом з’являться чотири: росія, Україна, Білорусь, Казахстан. А в Україні тоді було стільки зброї, скільки нині, наприклад, розгорнуто у Росії. До того ж ми були ядерною державою, яка фактично не знала нічого, що стосується цієї зброї: як керувати, як обслуговувати. Ядерна зброя має проходити процес обслуговування раз у два роки, там мають замінювати певні частини, щоб уникнути випромінювання, і якщо врахувати, що виробниками цих деталей були росіяни, ми ніяк не могли обслуговувати цю зброю без російських фахівців. Зі свого боку російські виробники одразу відмовилися допомагати нам, сказавши, що навіть якщо в нас буде другий Чорнобиль, вони нічого не робитимуть. Тобто тоді була загроза екологічної катастрофи, а також ми опинилися в умовах, коли нічого не контролювали. Якби було ухвалене інше рішення, ми могли б стати такою собі Північною Кореєю, закритися від усього світу, почати виробляти свою ядерну зброю… тоді, може, залишився б статус, але в умовах економічної кризи, яка тоді була в Україні, це було нереально.
Саме тому принциповим рішенням у Вашингтоні було ліквідувати зброю в усіх, окрім росії. Яка, як я вже казала, була перевіреним декількома кризами партнером. Саме тому США не визнавали Україну як державу, поки вона не підписала рішення про відмову від ядерної зброї.
Спочатку була головна вимога, що до травня 92-го року Україна має віддати всю тактичну ядерну зброю, тому що її Україна теоретично могла використовувати. Але попри те, що тодішній президент намагався її затримати, рішення про передачу і стратегічної, і тактичної ядерної зброї було ухвалене на рівні Міністерства оборони та Верховної Ради. Отже, коли тодішній президент був у червні чи в липні у Сполучених Штатах, його почали поздоровляти з тим, що Україна позбавилася ядерної зброї. Він запевняв, що про це навіть не знав. Це була авантюра за підтримки рф. І президент фактично не контролював цей процес.
