Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Разом з іншими окупаційними військами до вторгнення в Україну активно готувалися структури та підрозділи інформаційного протиборства російської армії. Останні місяці перед масштабним вторгненням вони активно доукомплектовувалися особовим складом та технічними засобами, а також цілеспрямовано вивчали райони майбутніх дій.
Починаючи з 24 лютого вони неодноразово «засвітилися» вже на українській території. Наприклад, на північному напрямі (Слобожанщина та Сіверщина) діяли загін психологічної боротьби (далі — ПсБ) 96-ї окремої бригади розвідки 1-ї танкової армії західного військового округу та окремий загін ПсБ східного військового округу. На півдні — аналогічний загін 127-ї окремої бригади розвідки зі складу берегових військ чорноморського флоту. Відповідно в Донецькій та Луганській областях — два загони психологічної боротьби із складу південного військового округу зс рф.
Керівництво ними здійснюють відділи та відділення інформаційного протиборства та оперативного маскування штабів оперативного рівня через підпорядковані їм структури за загальної координації оперативної групи від 12 управління (спеціальні інформаційні операції) головного управління російського генштабу.
Акценти в їхній роботі передбачають переважно безпосередні контакти з місцевим населенням. У російських керівних документах така діяльність отримала ззовні нейтральну назву — «постконфліктне врегулювання на підконтрольних територіях». На практиці для роботи «в полі» противником споряджаються так звані агітаційні групи по роботі з місцевим населенням. Для прикладу, лише на території окупованої Херсонської області «засвітилася» діяльність 10 таких груп.
Механізми їх роботи залишилися без особливих змін ще з радянських часів: опитування населення для оцінки настроїв, інформаційний супровід постановочних «гуманітарних акцій», спілкування з місцевими громадянами за технологіями «сарафанного радіо», роздача інформаційних матеріалів на кшталт листівок або «газет».
Зміст такої «поліграфії» дуже простий: виправдання «спеціальної військової операції» проти України, дезінформація про перебіг «бойових дій», рекомендації щодо використання пропагандистських ресурсів окупантів (телеканали, сайти, соцмережі тощо), пропозиції щодо співпраці з окупаційною владою.
Одночасно спільно зі співробітниками фсб проводиться виявлення та вербування наших громадян для подальшої співпраці та участі в колаборантській діяльності. Оскільки про ідеологічне підґрунтя такої співпраці говорити просто смішно, то включається чинник «гаманця»: договір про статус позаштатного співробітника із зарплатою близько 70 тисяч російських рублів. Відпрацьовувати таку «платню» необхідно організацією та особистою участю в пропагандистських акціях, поширенням проросійського контенту в соціальних мережах та інших каналах комунікації тощо.
Крім роботи з місцевим населенням, для російських окупантів на порядку денному залишається питання інформаційного впливу на українські війська. Для цього в арсеналі противника наявні мобільні теле- та радіотрансляційні комплекси і звукомовні станції, які розгортаються безпосередньо в районах активних бойових дій. Також відмічені численні випадки розсилки повідомлень нашим військовослужбовцям через операторів мобільного зв’язку, що вчергове нагадує про необхідність «бойової інформаційної гігієни».
На захоплених територіях тривають спроби взяти під контроль інформаційну інфраструктуру та її незаконне використання. Насамперед це стосується операторів мобільного зв’язку та інтернет-провайдерів, хоча не забувають про редакції ЗМІ, телевізійні та радіопередавальні центри, поліграфічні ресурси тощо. Зокрема, російськими компаніями «Ростелеком», «Воентелеком» та «ВТК-Мобайл» були виконані роботи щодо перепідключення операторів стільникового зв’язку «Феникс» и «Лугаком» на російський міжнародний код телефонного зв’язку.
Незважаючи на потужні ресурси, на сьогодні відсутні підстави говорити про значні успіхи російських військових на інформаційному фронті. Коли світова спільнота впевнено стверджує, що росія вже програла інформаційну війну, то ця оцінка також стосується і структур інформаційно-психологічного протиборства зс рф. Показовим прикладом є спроба «святкування» так званого «дня росії» на окупованих територіях. Російські «іпсошники» просто провалили це завдання. Інакше як можна назвати ситуацію, коли на «святкові заходи» в Херсоні та інших містах вдавалося зібрати лише по кілька десятків людей, та й тих під дулами автоматів?
Тим не менше, розслаблятися не варто. Війна триває, і ворог активно шукає способи її продовження. Тому виникає запитання, що ми маємо очікувати від структур інформаційно-психологічного протиборства російської армії на найближчу перспективу.
Експерти сходяться в оцінках, що власне військова складова інформаційної агресії проти України буде зростати. Хоча вона продовжить мати допоміжне значення на тлі масштабів роботи російської загальнодержавної машини інформаційного впливу. Адже стратегічне завдання щодо «порушення національної стійкості українського суспільства» з російських пропагандистів ніхто не знімав.
Щодо військової складової ІПсО, то очевидно, що акценти будуть зосереджені на спробах максимального контролю інформаційного простору тимчасово окупованих територій. Тобто на здійсненні їх інформаційної ізоляції та створенні штучної картини подій для їх мешканців. Зазначене має створити «інформаційну перевагу» для «успішних дій» окупаційних військ щодо подальшого наступу та утриманню захоплених територій.
У наступному матеріалі ми також напишемо детально, які зразки техніки інформаційно-психологічного протиборства держави-агресора були виявлені в районах проведення операцій.
