З першого дня війни українці шукають відповіді на запитання, над якими ніколи не замислювалися раніше. Що робити? Як захиститися? Як…
16 грудня 2019 року виповнюється 25 років із дня першого польоту середнього військово−транспортного літака короткого зльоту й посадки Ан-70. У небо цей літак підняв екіпаж випробувачів у складі: льотчики-випробувачі Сергій Максимов – командир, Володимир Лисенко – другий пілот, штурман-випробувач Володимир Непочатих, бортрадист-випробувач Андрій Кострикін, бортінженер-випробувач Павло Скотніков, провідний інженер-випробувач Михайло Березюк.
Цей літак став справжнім високотехнологічним проєктом, який значно випередив свій час. Він поєднав у собі найвищі надбання антоновської школи створення транспортних літаків, і за своїми характеристиками є неперевершеним.
Широкі можливості й високі якості літака підтверджені програмою випробувань.
На жаль, у грудні 1995-го під час випробувального польоту Ан-70 зіткнувся з супроводжуючим літаком Ан-72В. Внаслідок катастрофи Ан-70 і його екіпаж загинули. Подальші льотні випробування виконували на другому дослідному екземплярі.
По-справжньому видатні характеристики літак продемонстрував на великих кутах атаки. Завдяки високому коефіцієнту підйомної сили крила, який в реальному польоті сягнув величини 7,2, вперше в історії авіації важка машина літала на мінімальній швидкості 96 км/год.
Типову транспортну задачу (доставка 20 т вантажу на 3 тис. км) Ан-70 здатен вирішувати з ґрунтових ЗПС довжиною всього 600-800 м, що взагалі недосяжно для існуючих «транспортників». Із урахуванням усіх ймовірнісних факторів, можна зробити висновок, що ця характеристика Ан-70 удвічі знижує належний наряд літаків і вартість операції. Згідно з розрахунком літак може базуватися на гірських аеродромах, розташованих на висоті до 3000 м над рівнем моря.
Ан-70 здатен перевозити весь перелік аеромобільної військової та інженерної техніки практично всіх армій світу та доставляти її на малопідготовлені ґрунтові майданчики. Тобто безпосередньо до місця проведення операції. За цією якістю він на порядок перевершує відомі літаки.
У порівнянні з аналогами, Ан-70 скидає вантажі й парашутистів із меншим удвічі розкидом, а екіпаж може привести літак у розрахункову точку дотику ЗПС із високою точністю.
Чотири двигуни Д-27 зі співвісними гвинтовентиляторами СВ-27 забезпечують високу крейсерську швидкість за 20-30% економії палива порівняно із сучасними літаками з турбореактивними двигунами.
Десантно-транспортне встаткування забезпечує автономність навантаження й вивантаження вантажів широкої номенклатури і їхнє повітряне десантування. Комплекс навантажувального устаткування включає чотири електротельфера й дві бортові електролебідки. За бажанням замовника літак можна укомплектувати легкознімною другою палубою або рольганговим устаткуванням для автоматизації операцій з контейнерами.
Бортові засоби контролю й діагностики уможливлюють автономну експлуатацію Ан-70 на необладнаних аеродромах без використання спеціальних наземних засобів. Техобслуговування засноване на стратегії технічної експлуатації за станом. Літак має сучасне радіоелектронне устаткування й бортові системи з цифровим керуванням.
У січні 2015-го Ан-70 прийнято на озброєння ЗСУ.
Аби усунути залежність від російських постачальників комплектуючих у серійному виробництві Ан-70, заплановане імпортозаміщення складових частин, обладнання та агрегатів виробництва РФ.
Натепер досвід у створенні Ан-70 фахівці ДП «Антонов» використовують у розробці нових транспортних літаків.
