Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Вінницька волонтерська група «Бойові бджілки» допомагає фронту з першого дня війни. Вони налічують понад пів тисячі волонтерів по всьому світові й надають правову, психологічну та соціальну допомогу учасникам бойових дій з усієї України. За словами Лариси Полулях, яка є однією із координаторів групи, саме такої допомоги наразі потребують вояки.
Зустрітися з Ларисою вдалось у їхньому «вулику». Кожен із волонтерів працював у своєму напрямку: тут і запрошення жінок та матерів бійців на підсумкову зустріч «Жіноче коло», і збір різдвяних подарунків для дітей, і звичне пакування вантажу на фронт. І все це переривається дзвінками бійців–мам–волонтерів–активістів з приводу того чи іншого питання. За секунди розумієш – назва волонтерам пасує 100 %.
– До нас звертаються не тільки ветерани бойових дій, а й діючі військові. У день отримуємо більше 20 дзвінків. Переважно це правове консультування, але в окремих випадках проводимо і юридичний супровід, – говорить Лариса. – Також допомагаємо тим бійцям, які відбувають покарання. Вони теж захищали Україну, але більшість із них не має статусу УБД. Проводимо консультування під час слідства та суду, контактуємо з адвокатами, які ведуть ці справи.
Здебільшого військовослужбовці звертаються з приводу оскарження рішень, рапортів та дострокового переривання контракту. А от ветеранів переважно бентежить доступ до медичної допомоги та оформлення інвалідності.
– Я завжди всім пояснюю, що з державою потрібно комунікувати не усно, а письмово. Подані документи – ваш тил, адже ваші усні звернення не приймуть в суді, – переконана Лариса Полулях. – Держава пообіцяла багато, але по факту ми маємо численну кількість звернень з приводу неотриманих пільг. Адже процедура має бути простою і автоматичною. Наприклад, статус депутата передбачає низку пільг, які він отримує після вступу на посаду. Щойно він з’явився в реєстрі – автоматично отримує пільги, а от атовцю потрібно самому бігати і вибивати свої пільги. Чим статус УБД відрізняється від статусу депутата?
Одна із перепон на шляху до вирішення проблеми є відсутність необхідних документів у бійців.
– Багато довідок з 2014 року просто загубилися. Нині в нас близько 300 сімей на постійному супроводі – правовому, соціальному та психологічному. До прикладу, є сім’я, де чоловік і дружина – у цивільному шлюбі, – продовжує волонтерка, – четверо дітей її, а п’ята дитина, син, – його. Чоловік пішов на війну. Загинув. Але визнали потерпілим тільки його сина, тож і грошову допомогу отримав лише він. А дружині дали тільки якусь копійку на поховання. В особовій справі бійця є інформація, що в них є спільне господарство, вона – його дружина, а вони – його діти. Про це знають всі, але юридично допомогти не можуть. І таких справ – ой як багато.
За психологічною допомогою звертаються якщо не самі бійці, то їхні сім’ї. Одна з причин – у країні немає такого поняття як постійний психологічний супровід під час проходження медичної комісії, оформлення документів, статусу…
– У нас триває травматичний потік, адже війна ще не скінчилась. Людина, яка повернулася з фронту, весь час думає, що не сьогодні-завтра вона знову піде на війну. І добре, якщо родина приймає його стан, – говорить Лариса. – Інколи жінка не розуміє, що таке контузія. Адже руки-ноги в чоловіка цілі, а поведінка – неадекватна. Ми його розуміємо і намагаємося за ним спостерігати, спілкуватися, роз’яснювати йому його ж поведінку.
Багато ветеранів звертаються за допомогою вже запізно, коли добитися правди вже майже немає шансів.
– Після війни ніхто не стає здоровішим. Окрім фізичного поранення, є багато хвороб, які воїни набули на війні «дякуючи» екстриму, поганому харчуванню, стресу, – говорить волонтерка. – І це все проявляється вже в мирному житті. Тож воїн має ходити до сімейного лікаря, як на роботу, адже його самопочуття потрібно фіксувати. Якщо ж боєць з 2015 року не звертався по допомогу, а тут раптом стало погано – пов’язати це з війною дуже важко.
«Бойові бджілки» – партнери загальноукраїнської організації «Юридична сотня». Аби люди знали свої права і поширювали правові знання, волонтери видали посібник на цю тему. Окрім консультування та супроводження, волонтери ведуть і кілька постійних проєктів: курси інструкторів домедичної та правової допомоги, курси з інформаційної безпеки для воїнів. Не залишають осторонь жінок та дітей.
– «Жіноче коло» – група, де збираються дружини та мами вояків. Це не тільки психологічна реабілітація, це і різноманітні активності. Тут же функціонує і «Жіноча школа безпеки», – розповідає Лариса Полулях. – Нам допомагають небайдужі з різних куточків світу. Завдяки їм є змога підтримувати ще й такі акції, як «Різдвяна хвиля», де ми готуємо подарунки для дітей загиблих, важкопоранених і добровольців. Ми поширюємо за кордоном інформацію про цих бійців. Люди бачать дані і надсилають подарунки та листи вже адресно тій сім’ї, якій симпатизують. Відтак ми можемо ощасливити близько 1000 підопічних дітей.
Водночас є й адресна допомога воякам. Це і протезування, і дороговартісне тривале лікування закордоном, і навіть виробництво спецавто «Баггі» для спецпризначенців.
– Наша правозахисна організація існує вже 11 років. З початком подій на Майдані, в Криму та на Сході країни ми по-іншому стали дивитися на свою діяльність та скерували її на допомогу бійцям, – говорить Лариса Полулях. – Увесь цей час у нас із колегами та друзями є традиція. Так звана десятина. Щомісяця ми переказуємо із зарплати на спільний рахунок певну суму. А далі вирішуємо, куди її спрямувати. Ми всі розуміємо, що наша підтримка воїнам потрібна як ніколи. Адже якщо технологічно пістолет виготовляють за 20 хвилин, а літак – місяць, то на підготовку солдата потрібно не менше 18 років. Тож наша мета – допомагати українським захисникам.
