Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Так жартома називають бійці-фронтовики священника Княжого храму Святого Миколая Чудотворця у Львові отця Андрія Дуду. Втім прізвисько має під собою підґрунтя: цей священник може годинами цитувати вірші Тараса Шевченка. Знає напам’ять понад 40 поезій великого Кобзаря. Крім того, має приємний тенор, бо свого часу співав у відомій в Україні та за її межами Хоровій капелі «Дударик». А ще отець Андрій Дуда свого часу писав картини, а зараз захоплюється фотографією. І, крім душпастирської роботи з військовими, робить чудові фотозамальовки з життя наших воїнів на передовій.
Зараз, як і п’ять років перед цим, військовий капелан у рамках благодійного проєкту «Святий Миколай – Захисникам України» збирається на Схід. Вирушатиме в складі незмінного, як він його називає, Різдвяно-Новорічного «десанту»: начальник 58-го Будинку офіцерів полковник Віталій Провозін із групою артистів, представник закарпатського села Руське Поле волонтер Василь Талайло і сам отець Андрій Дуда.
Отець Андрій Дуда може годинами цитувати вірші Тараса Шевченка, знає напам’ять понад 40 поезій великого Кобзаря. І має приємний тенор, бо свого часу співав у відомій в Україні та за її межами Хоровій капелі «Дударик»
Основна мета поїздки – незмінна: принести дух Різдва тим, хто обороняє українську землю, передати подарунки від Святого Миколая дітям у прифронтових населених пунктах, підбадьорити поранених у військових госпіталях у районі ООС. У попередні роки такі поїздки займали понад тиждень. За цей час волонтерський «бусик» проїжджав понад 2000 кілометрів, роблячи кількадесят зупинок на шляху від Луганщини до Приазов’я.
Аби ця місія реалізувалась, кошти для поїздки збирає Львівська громада через скриньки для пожертв. Окрім того, волонтери вже почали готувати смаколики й пакувати необхідні в окопах взимку речі.
Напередодні події отець Андрій Дуда розповів кореспонденту АрміяІnform про те, як він став військовим капеланом, і що є головним у душпастирській місії.
Священник розповідає, що від початку російської агресії церква св. Миколая долучилася до допомоги захисникам. Отець Андрій – учасник Революції Гідності, соціально активний і небайдужий. Тож він шукав можливості потрапити на фронт. І коли при Синодальному управлінні військового духовенства у нашій Церкві створили інститут капеланства, то зі Львова зголосилося близько 20 осіб. Серед них – і отець Андрій. Перша його ротація на фронт відбулася у вересні 2015 року.
– Мій рідний брат служив у десантних військах і був добровольцем, тому коли в Києві у нас йшла підготовка і розподілення, то я просився саме до десантників. І потрапив до 80-ї бригади десантно-штурмових військ,– розповідає військовий капелан. – Ми приїхали в Луганську область. Під час нашої першої зустрічі були щиро здивовані. Особливо я, бо в 1995-му служив у повітряних силах і пам’ятаю армію, де солдат виконував більше господарську, ніж військову функцію. Через це, напевно, стверджував про нелюбов до «воєнщини». Але водночас цінував дружбу й товариські стосунки, які дала армія. Новий досвід спілкування з воїнами вже на фронті показав: українці швидко вчаться бути воїнами. Тоді у лавах армійців зустрів багато мотивованих і сміливих. Це надихає до служіння, спонукає знову повертатися і підтримувати воїнів на фронті.
До слова, в арсеналі військового капелана досить багато форм і методів підтримки воїнів. Зокрема – через мистецтво.
– Я священник, але родом з «Дударика», – говорить він. – Гадаю, що цим багато що сказано. Завжди приваблювала музика, поезія, я писав картини. Завжди у моєму середовищі спілкування було багато митців. Колись я переніс важкий період життя, і саме через одного художника знайшов сенс для себе. І це стало початком. Якраз через мистецтво можна показати зміст, зупинити мить і подивитися на неї з погляду вічності.
Останні роки військовий капелан реалізує фотопроєкти, спрямовані на глибше розуміння духовного світу воїнів і покликані привернути увагу суспільства до проблем та потреб захисників України.
– Мистецтво – дар Божий, – наголошує священник. – І воно повинно свідчити про прагнення людини до пошуку невимовної краси Божого творіння. Для себе я знайшов шлях, яким легше втілювати добро. А саме через зображальні засоби, мистецькі акції, пісню, поезію, які надзвичайно люблю.
Навіть ті воїни, в яких війна забрала руки чи ноги, є міцніші духом, ніж більшість із нас. І всі ці хлопці мовби світяться
З його слів, за останні два роки втілено багато проєктів мистецького спрямування. Проте в кожному з них є військова тематика. Це, наприклад, поштові листівки спільно з головою студії «Фотографії старого Львова» Романом Метельським і військовими кореспондентами АрміяІnform. Фотовиставка «Фронтові друзі», яка експонується у Львові й Києві.
– Фотовиставка – спосіб підтримати воїна, – говорить Андрій Дуда. – Бо їм приємно побачити свій портрет і знати, що люди почули про їхню історію. Серед моїх фото дуже мало жахів війни. Всі світлини роблю на позитиві. Чому? Бо я його бачу! Навіть ті воїни, в яких війна забрала руки чи ноги, є міцніші духом, ніж більшість із нас. І всі ці хлопці мовби світяться.
Утім, зазначає він, першими свято відчують бійці й родини воїнів львівської окремої десантно-штурмової бригади. До них Святий Миколай прийде «за графіком» та ще й на…БТРі. Адже 19 грудня на території військової частини відбудуться врочистості з нагоди 40-річчя її створення. Тож отець Андрій обов’язково буде разом із військовими та їхніми родинами. А вже 28 грудня військовий капелан вирушить із дарунками від Святого Миколая на Схід.
