Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Богдан із позивним «Вінстон» потрапив до армії 2014 року. Тоді 18-річному хлопцеві прийшло «запрошення» на строкову службу. А він вирішив одразу підписати контракт. Йому запропонували на вибір три військові частини, з яких Богдан обрав 101-шу окрему бригаду охорони Генерального штабу.
8 серпня 2014-го відбулася його перша ротація до району проведення АТО. Це були Дебальцеве, Шахтарськ, Іловайськ…
Своїм рідним Богдан не сказав про це відрядження, а запевняв, що поїхав на навчання до полігона.
— З Дебальцевого ми їздили на Артемівськ, боєприпаси з бригади доставляли на блокпости. Тоді я був навідником БТРа, — згадує «Вінстон».
До цього хлопець ніколи не бував на Донбасі. Після закінчення школи вступив на навчання за спеціальністю «менеджмент», але зрозумів, що це не його.
— Уперше під обстріл потрапив між двома блокпостами. Тоді ворог обстріляв бронетранспортер, у якому ми перебували. На щастя, екіпаж не зазнав утрат. Саме потому вирішив зателефонувати рідним і сказати, де реально нині перебуваю, — каже «Вінстон»
Про Іловайськ Богданові дуже важко розповідати, адже там він утратив п’ятьох товаришів… Один із них підірвався на колісному панцирнику, двоє потрапили під артобстріл, ще двоє померли вже у шпиталі…
Богдан пам’ятає кожного з них, деяких сам забирав із моргу в Дніпропетровську (нині — Дніпро) й відвозив до рідних…
У Дебальцевому військовий перебував із серпня по січень, спочатку був у розрахунку АГС, потім перейшов на ПТУР.
— Пам’ятаю, що в десятих числах січня почали звужувати кільце. З мого відділення всі вийшли, але зі взводу три людини потрапили в полон, — розповідає «Вінстон».
Нині Богдан продовжує виконувати завдання в районі ООС, а в майбутньому планує стати офіцером.
