Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Президент України Володимир Зеленський у День вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу заявив, що 1944 року, виселяючи кримських татар з їхньої землі, тодішні кати народу були впевнені, що ніхто із переселених не повернеться додому, в Крим. Теперішні кати народу також були впевнені, що у них все вийде і що ми нібито не витримаємо. Ми витримали. І боремось, щоб повернутись в кожний куточок нашого дому. І повертаємось.
Відповідне звернення глави держави розміщує Офіс Президента України.
«У цей день минулого року я говорив про те, що ми повернемося. Що ми повернемося до Криму. Щороку 18 травня Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Народу, який хотіли позбавити батьківщини. Народу, який хотіли позбавити життя. Народу, чию історію й чиє ім’я хотіли стерти. Але народу, який зумів повернутися додому. Зумів зберегти себе і свою правду.
18 травня 1944 року радянська влада почала примусову депортацію корінного народу Криму, кримських татар, з їхньої єдиної батьківщини. Після страшної війни, яка пройшла Кримом, як і всією Україною, як і всією Європою, цілий народ тоді поставили на межу виживання.
Під час депортації та після неї, коли кримськотатарський народ був примушений жити на чужині, загинула майже половина з вимушено переселених. Майже половина народу! Це був свідомий злочин тиранії проти народу й проти людяності як такої.
Сьогодні ми знову звертаємося до того, що було пережито тоді. І робимо це в умовах, коли нащадки тієї тиранії не лише вдруге намагаються позбавити кримських татар їхнього дому – ще з 2014 року. А й коли вони хочуть відібрати дім уже в усього багатомільйонного українського народу – у всіх, хто живе на нашій землі.
Значні території – під окупацією російської армії. Там створені так звані фільтраційні табори, через які проводять сотні тисяч людей. Окупанти знищують наші міста, наші села. Вони змусили понад 12 мільйонів українців і українок полишити свої домівки. І вони знову, як і 78 років тому, примусово депортують сотні тисяч наших людей на чужину – у віддалені райони.
Минулого року 18 травня, звертаючись до народу, я згадував рядки кримськотатарської поетеси Лілі Буджурової «Коли ми повернемось»:
Когда мы вернёмся домой всем народом
Придётся вам вспомнить, откуда мы родом
Придётся вам вспомнить, откуда вы сами
Незваными здесь объявились гостями.
І ось цьогоріч, у дні цієї війни, ми доводимо: Україна справді повертається. Правда повертається. І народ повертається.
Повномасштабне вторгнення Росії, яка черпає натхнення у найгіршому, що світ бачив у 40-х роках ХХ століття, піднімає з попелу пережите в той час. Однак спонукає нас повертати й цих окупантів до того, що зрештою переживають усі антилюдські режими, а саме: до їхнього програшу.
Територія північних областей нашої держави вже звільнена. Ми повертаємо Харківщину. Захисники й захисниці нашої держави стримують найбільш відчайдушні зусилля окупантів на Донбасі. Збройні Сили України одночасно відбивають атаки російських військ і на півдні. Ми захищаємо Запоріжжя, Миколаїв, Одесу. І ми пам’ятаємо про кожне місто й про кожну громаду, які ще перебувають в окупації. Я завжди підкреслюю: в тимчасовій окупації. І, звичайно, ми пам’ятаємо про Крим.
Окупаційні війська вже зазнали в Україні таких поразок, яких Росія не бачила десятки років у різних війнах. Отруєні державною пропагандою, багато росіян ще просто не усвідомлюють цього. Не хочуть бачити, наскільки великі їхні втрати – у різних сенсах цього слова. Люди, економіка, культура, майбутнє.
Але життя змусить їх відчути ці втрати.
1944 року, виселяючи кримських татар із їхньої землі, тодішні кати народу були впевнені, що ніхто з переселених не повернеться додому, в Крим.
Зараз, намагаючись окупувати Україну та зруйнувати наше життя, теперішні кати народу також були впевнені, що в них усе вийде і що ми нібито не витримаємо.
А ми витримали. І боремося, щоб повернути в кожен куточок нашого дому життя. І повертаємося.
Сьогодні, саме в цей день, я підписую ухвалений Верховною Радою закон «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Цей закон для захисту всіх тих звичайних мирних, цивільних людей, хто зазнав репресій від окупантів і хто був захоплений ними у полон.
Цей закон, зокрема, і для Нарімана Джелялова і багатьох інших, хто в Криму, у своєму рідному домі, позбавлений чужинцями волі. Для тих, кого утримують у тюрмах на півострові і хто вивезений в Росію. Цей закон для рідних і близьких усіх бранців Кремля – в Донецьку, Луганську, в усіх тих районах, і в Криму. Для всіх, хто зазнав знущань від ворога.
Це допомога й захист.
І ми обов’язково відновимо справедливість.
Кирим сербєст оладжак!
Вічна пам’ять усім жертвам геноциду кримськотатарського народу», – наголосив Президент України Володимир Зеленський.
