Військові нагороди різних українських історичних формацій, своєю чергою, стали основою оновленої нагородної системи. Система почесних нагрудних знаків Головнокомандувача Збройних Сил…
«Можемо повторити» — сакральна фраза, з якою носяться росіяни упродовж останніх кількох років, наразі набула зовсім іншого сенсу — не того, який вклали наші діди, коли здобули перемогу над нацизмом в Другій світовій війні. З початку широкомасштабного вторгнення в Україну рашистські війська повторили злочини ницистів, чинячи звірства стосовно українських дітей, жінок та літніх людей… Але на цьому список того, що успадкувала сучасна росія в нацистської Німеччини, не закінчується…
Російський триколор
«День прапора» в рф відзначають 22 серпня, що встановлено указом колишнього президента росії Б. Єльцина. Чому дата випала саме на цей день, зрозуміло кожному, хто має хоч найменше уявлення про події серпня 1991-го та крах СРСР. В указі ж глави держави було сказано, що це свято встановлюється на честь відновлення «історичного російського триколірного державного прапора, овіяного славою багатьох поколінь росіян».
Трохи історії: російський триколор як загальнодержавний був затверджений у 1896 р. на самому початку царювання Миколи II. Вся епоха останнього імператора і минула під ним — до повного краху імперії в лютому 1917-го.
У подальшому біло-синьо-червоний прапор став символом Тимчасового уряду, але навесні 1918 р. більшовики змінили його на червоний. Але триколор не канув у Лету — його використав Чехословацький корпус, заколот якого в травні 1918-го і розпочав у росії великомасштабну громадянську війну. 70-тисячне, добре озброєне та організоване з’єднання, розтягнуте від Поволжя до Владивостока, за погодженням з англійськими та французькими розвідками, одного дня фактично розвалило росію. Далі прапор використовував адмірал Колчак, який проголосив себе Верховним правителем росії, а біло-синьо-червоний триколор — відповідно державним прапором.
Нове життя прапор сучасної мокшанії отримав під час Другої світової війни. У листопаді 1941 року на окупованій території районів Курської та Орловської областей із центром у м. Локоть (нині Брянської обл.) німці створили так звану Локотську республіку з органами «місцевого самоврядування», а триколор оголосили «державним символом». Тоді ж місцеві зрадники написали свій кримінальний кодекс, створили «націонал-соціалістичну трудову партію росії», оголосили економічну реформу та боротьбу з жидо-більшовиками.
Силами локотських колабораціоністів нацистські окупанти у своєму безпосередньому тилу боролися з партизанами — за два роки під цим прапором зрадники знищили понад 10 тис. мирних жителів, понад 200 спалили живцем. Пересічних жертв розстрілювали, активістів підпільного та партизанського руху вішали, деяким публічно рубали голови.
У 1943 р., під час наближення радянських військ, німці перекинули своїх прислужників для боротьби з партизанами подалі в тил — до білорусі. Тут локотці теж залишили свій слід у вигляді розстріляних мешканців та спалених сіл.
Влітку 1944 представників так званої Локотської республіки перетворили на 129-ту бригаду СС і направили на придушення Варшавського повстання, де 5 серпня 1944 р., за даними самих німців, вони знищили 15 тисяч людей.
Згодом колабораціоністів перекинули до Німеччини на військовий полігон Мюнзінген, де саме з них і розпочалося формування 1-ї дивізії РВА — тієї самої «Руської Визвольної Армії» генерала Власова. Але практично до кінця війни РВА мало суто пропагандистський характер — Гітлер був категорично проти створення будь-яких самостійних «російських» формувань з будь-якою державною символікою. Переломним став кінець 1944 року, коли німці, які зазнавали поразок на всіх фронтах, стали хапатися за будь-яку соломинку. Так, після особистої зустрічі з главою СС Гіммлером зрадник Власов отримав дозвіл реально сформувати РВА — з офіційним статусом союзника німецького Рейху, та використовувати «державний» біло-синьо-червоний прапор.
Тобто, з огляду на історію «бєсіка», можна сміливо стверджувати, що над кремлем висить прапор зрадників та вбивць радянського народу!
Георгіївська стрічка
Починаючи з весни 2014 року форму росіян та бойовиків фейкових недореспублік на сході України прикрашають чорно-помаранчеві «георгіївські стрічки». А ось найбільш обізнані в історії люди з іронією називають їх «колорадськими» і запевняють, що цей атрибут не має нічого спільного зі справжньою «георгіївською стрічкою», оскільки кольорова гама останньої — жовто-чорна, а ще вона є символом російської імперії. І жодного стосунку до Другої світової війни ця стрічка не має…
Георгіївська стрічка — це давній військовий символ російської імперії, знищенням якої так пишалися більшовики. Відомо, що 1769 року Катерина ІІ заснувала орден Святого Георгія, елементом якого була георгіївська стрічка чорно-жовтого кольору. Нагороду давали за військові подвиги, вірну службу імперії в армії та флоті. Зрозуміло, що комуністичні лідери аж ніяк не могли б дозволити собі нагороджувати таким символом радянських солдатів.
Тоді як ця стрічка з’явилася в роки Другої світової війни? Не секрет, що раптовий напад Німеччини на радянський союз завдав суттєвих втрат червоній армії. Розуміючи, що треба якось піднімати дух солдатів, одним із рішень було ухвалено повернути практику нагородження військових орденами, схожими на ті, що були в царській армії — тобто партійне керівництво прагнуло у такий спосіб створити символ, який би зв’язав військову міць російської імперії з армією радянського союзу. Саме тоді й з’явилася схожа стрічка — як елемент ордена Слави та медалі «За перемогу над Німеччиною». Але вона мала певні відмінності від георгіївської: була чорно-помаранчевою і називали її «гвардійською», а не «георгіївською».
А ось «георгіївська» була важливим військовим символом у РВА. Зрадників-власівців, як і за царської росії, нагороджували орденом Святого Георгія — за успіхи в боях проти ворогів рейху, тобто проти радянської армії.
Саме тому «георгіївська стрічка» — символічний зв’язок між російською, сталінською та тепер путінською імперіями. Це — імперський символ. Сучасна путінська пропаганда недаремно назвала стрічку «георгіївською», а не «гвардійською», та впровадила її в ідеологію «русского мира». Тому, надягаючи цю стрічку і називаючи її «георгіївською», посіпаки путіна де-факто вшановують царську армію, гітлерівських власівців, когось ще, але ніяк не своїх предків, котрі билися на полях Другої світової війни.
Російські аналоги німецької свастики
Вже в перші дні широкомасштабного вторгнення росії в Україну латинська Z стала таким собі маркером підтримки російської влади та війни в Україні. Її можна знайти в соцмережах, на білбордах у центрах російських міст, на адміністративних будівлях, музеях, автівках та на самих мокшанах — на одязі, у макіяжі та навіть манікюрі. Прихильники геноциду українців вишиковуються у вигляді цього та інших символів, зображених на транспорті орків, влаштовуючи такі собі флешмоби, а критики називають ці символи російської армії новою свастикою.
І дійсно, якщо вдатися до історії Другої світової війни, можна пригадати емблеми нацистів, які активно використовували свастику, правда, у своїй уніформі. Так, рунічний знак «Вольфсангель» був тактичним знаком кількох дивізій СС та Вермахту, а найбільше нагадує емблему 133-ї дивізії фортеці «Крит» та емблему 19-ї піхотної та танкової дивізій Вермахту.
До речі, позначка V має схожу історію — гітлерівські нацисти використали це маркування на транспорті під час західної воєнної кампанії. А путінські — використовують у війні з Україною.
Російська «Юнармія» як аналог гітлерівського «Гітлер’югенда»
У березні 1922 року в Німеччині була створена молодіжна нацистська воєнізована організація «Гітлер’югенд». У 1923 році, за 4 роки після заснування нацистської партії, за пропозицією Адольфа Гітлера було започатковано молодіжну секцію при НСДАП, яка після серії перейменувань у 1926 р. отримала назву «Гітлер’югенд» — «гітлерівська молодь». Членство в ній було обов’язковим для юнаків арійського походження віком від 13 до 18 років.
До 1933 року кількість членів «Гітлер’югенда» сягнула 300 тис. осіб, до кінця 1934 року вона налічувала 3,5 мільйона осіб.
У січні 1943 року в Німеччині було запроваджено обов’язкову службу молоді допризовного віку. Як правило, це були школярі старших класів, яких залучали до служби в зенітно-артилерійських частинах. Вони вважалися такими, що виконують «молодіжну службу», а не солдатами, але фактично служили у Вермахті, що уможливлювало відправку дорослих зенітників на фронт.
У лютому 1943 р. Третій рейх своїм наказом створив 12-ту танкову дивізію СС-«Гітлер’югенд». Призовниками стали хлопці 1926 року народження. Упродовж вересня 1943-го до лав німецької армії було призвано 16 тис. 17-річних членів організації.
Влітку 1944 р. в дивізії СС-«Гітлер’югенд» відбулося «бойове хрещення» в Нормандії. Там з’єднання втратило близько 60% особового складу. Після цього підрозділ передислокували до Фалезу, де бойові втрати становили 80% особового складу, було знищено більшу частину бойової техніки, озброєння та спорядження. Але Гітлер на цьому не зупинився — дивізію поспіхом наповнили, зокрема й молодшими за віком «гітлер’югендами», та знову відправили на фронт. 8 травня 1945 р. залишки військової частини з єдиним вцілілим танком здалися 7-й американській армії. З понад 20 тис. особового складу станом на 1943 р. живими на кінець Другої світової війни лишилися 455 солдатів та офіцерів.
У січні 1945 року керівництво «Гітлер’югенда» оголосило «імперський призов» до лав збройних сил. Понад 70% юнаків 1928 року народження повинні були заявити про готовність служити у Вермахті. Крім того, з вересня 1944 по січень 1945 року на службу в гітлерівську армію було залучено 150 тис. дівчат для служби в допоміжних корпусах. Також було зафіксовано факти, коли на фронт потрапляли й 10-річні діти…
На росії «Юнармію» — подобу німецького «Гітлер’югенда» —створили та офіційно зареєстрували у 2016 р. Мета створення — «виховання у молоді високої громадсько-соціальної активності, патріотизму, відданості ідеям інтернаціоналізму, протидії ідеології екстремізму». Зазначається, що учасниками згаданого руху можуть стати діти, яким виповнилося 8 років. У травні 2018-го кількість учасників організації сягнула 230 тис., у 2019 р. — до 300 тис. осіб. До «Юнармії», окрім територій рф, увійшли діти і з окупованого Криму, Вірменії, Таджикистану та Абхазії.
Вже незабаром «Юнармія» може не лише за формою організації та змістового наповнення, а й практично повторити шлях «Гітлер’югенда». Так, за інформацією ГУР, наприкінці березня цього року шойгу підписав наказ щодо залучення членів військово-патріотичного громадського руху «Юнармія» до проведення «спеціальної операції» на території України. У документі йдеться про підготовку звіту щодо потенційного людського резерву у віці 17−18 років для залучення до бойових дій. Тож «Юнармія», як свого часу й «Гітлер’югенд» може стати постачальницею «гарматного м’яса» для вже програної війни. Таку долю готує путін молоді рф…
