Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Студенти, програмісти, викладачі, бізнесмени… Майже кожен із них може поділитись досвідом служби на передовій. Хтось був снайпером, хтось – розвідником… У кожного – власна бойова історія. Хтось із батьком служив на фронті, хтось – із оточення виходив, хтось – одужав після поранення… І хоч нині більшість часу вони живуть цивільним життям, проте у будь-який момент готові знову повернутись із мирного життя у воєнні реалії. Мова йде про бійців територіальної оборони. Їх роль часто недооцінюють. Хоча саме бригада тероборони Вінниччини першою стане на оборону стратегічних об’єктів, доріг та державних адміністрацій області в разі ворожої агресії…
Командує досить незвичним у класичному розумінні військової служби колективом підполковник Юрій Парадюк. Офіцер розповів журналісту АрміяInform про особливості підрозділу, секрети стовідсоткового укомплектування та «болючі» місця.
— Із територіальною обороною у вас довгі й тісні зв’язки. Фактично стояли у джерел створення місцевого підрозділу…
— Із 2014-го був начальником штабу батальйону територіальної оборони. Цей загін формувався з початком війни. Загалом вважаю такий крок прогресивним та необхідним в умовах сучасної війни. Завдяки організації територіальної оборони регулярна армія може за добу збільшитись в рази. Та, на жаль, на той час ми ні морально, ні фізично не могли ефективно протидіяти ворогу. Якби в 2013‒2014-му ми мали тероборону на такому рівні як нині, події, очевидно, розвивалися б зовсім не так. Правду кажуть, що лихо є найкращим вчителем. Ми не стояли на місці, рухались, розвивались, ці шість років подарували нам неймовірний досвід… Бригаду, якою нині командую, справедливо вважаю ефективним та професійним підрозділом.
— Вакантних посад у бригаді немає. Тож, хто саме захищатиме Вінниччину під час повномасштабної війни?
— План по укомплектуванню ми дійсно виконали на сто відсотків. Служба у підрозділах тероборони є досить зручною для людей, які не хочуть випадати з життя, нехтувати кар’єрою. Але разом із тим, якщо доведеться воювати, – вони готові. Приємно, що у нас немає просто зайнятих «клітинок» у штаті. Це все бойові, небайдужі та перспективні хлопці. Ми комплектуємо бригаду трьома категоріями людей. Перша – це кадрові люди, які є постійним складом. Вони мають бути прикладом для решти, це – на сто відсотків бойові досвідчені офіцери. Друга категорія є так званим кістяком – організаційне ядро. Це резервісти-контрактники. Вони обіймають ключові посади – командирів рот, відділень, начальників служб. Ми цих людей не шукаємо, не бігаємо за ними, в разі оголошення воєнного стану вони самі приходять в частину, знають своє місце, посаду, обов’язки. Ми також вкрай прискіпливо відбираємо цих людей, проводимо співбесіди, вивчаємо досвід. Третя категорія – приписний склад.
— Колектив – суто чоловічий?
— Ні, чому ж! Маємо жінок. Ще й на бойових посадах: стрільців, снайперів… Це дійсно хороші спеціалісти, які пройшли війну. Ми в першу чергу шукаємо не чоловіка чи жінку, а професійного фахівця. Пишаюсь, що маємо дуже сильних розвідників і снайперів. Гендерне співвідношення тут ні до чого…
— Багато воїнів повертаються з війни з певними проблемами зі здоров’ям. Чи немає поблажок при проходженні лікарської комісії для «тероборонців»?
— Насправді ви зачепили досить болюче питання. На жаль, є чимало випадків, коли унікальні фахівці, підірвавши здоров’я на фронті, не можуть пройти медичну комісію. Часто лікарі дають висновок – «у мирний час – непридатний, у військовий – обмежено придатний». Ми неодноразово підіймали це питання, адже я переконаний в доцільності поправок саме для тероборони. Справа в тому, що підрозділи тероборони формуються саме у воєнний стан. А лікарська комісія часто не дозволяє професіоналам укласти з нами контракт. Звісно, ми можемо поставити цих людей у приписний склад, та це не дає нам 100-відсоткової впевненості, що людина прибуде за першої ж необхідності.
‒ Більшість бійців територіальної оборони є вільними по духу. Вони бажають захищати країну та не готові до армійщини. Чи важко бути лідером для таких людей?
— Звісно, певні нюанси є. Я не зможу змусити їх крокувати по плацу півдня. Але я і не збираюсь це робити. Насправді з досвідченими людьми, та ще й патріотами, працювати просто та цікаво. Значна частина бійців нашої бригади ‒ дорослі люди, у багатьох із яких є власний бізнес, професія. Це не хлопчики. Їм не потрібно пояснювати очевидні речі. Тому ніяких проблем із порозумінням у нас не виникає. Атмосфера дружня. Ба більше, вони самі можуть дати корисні поради, до яких я завжди дослухаюсь. Взагалі ціную людей, які не просто тупо виконують накази, а не бояться давати поради, заперечувати, ділитись досвідом.
‒ Наша область потрапляє в зону ризику через 32-кілометровий кордон із підконтрольним РФ Придністров’ям. Чиновники запевняють, що останні роки часу не гаяли – викопано величезний протитанковий рів, відкрито нові застави… Бригада тероборони готова «зустріти» ворога з боку Дністра?
— Ми не допустимо проникнення ворожих формувань зі сторони Придністров’я. У разі виникнення такої загрози разом із нами їй протидіятимуть представники Збройних Сил, Національної Гвардії, ДСНС… Регулярно проводимо спільні навчання. Загалом ми досить прискіпливо ставимось до підготовки. Не обмежуємось обов’язковим планом та штатними зборами. Та, як на мене, проблема Придністров’я – трішки перебільшена. За шість років жодних загроз із того напрямку не було. Сподіваємось, що так буде і надалі.
‒ Позитиву вистачає. Та про що найбільше болить голова командира бригади територіальної оборони?
‒ Як пройде мобілізація, як спрацюють ті чи інші групи, як покаже себе приписний склад… Проблем вистачає у кожного керівника, і я не виняток. Та з якими б труднощами не стикався, вважаю кадри головною цінністю нашої бригади. Якщо ворог нападе, ми не підведемо! А я особисто піду попереду!
