Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Американське видання Defense News опублікувало цікавий текст заступника міністра оборони США з досліджень і розробок Майкла Гріффіна (Michael D.Griffin) під заголовком The challenge of our time («Виклик нашого часу»), що дає наочне уявлення про установки формування військово-технологічної стратегії Сполучених Штатів.
«9 листопада виповнилося 30 років із дня падіння Берлінської стіни, події, за якою протягом декількох років відбулося возз’єднання Німеччини, розпад Радянського Союзу і звільнення східноєвропейських васальних держав. Френсіс Фукуяма думав, що ми досягли «кінця історії», що глобальний конфлікт великих держав добіг кінця, і що панування західної ліберальної концепції стало спільним майбутнім. «Ми перемогли в холодній війні», – так говориться у всіх підручниках історії.
Перемагати здорово, за винятком тієї частини, де переможені відступають, переосмислюють, перенавчаються і пробують знову; в той час, як переможець думає, що гонка виграна раз і назавжди. Саме тому Сполучені Штати тепер опиняються позаду в певних аспектах сьогоднішнього суперництва великих держав. Як ми сюди потрапили і що з цим робити?
Виявилося, що Фукуяма був оптимістом, Росія і Китай ніколи не брали західні ідеали в якості стандартів майбутнього. Їхня прихильність авторитарним цінностям і поведінці була, в кращому разі, уповільнена перевагою західного альянсу після Другої світової війни. Відродження Росії і підйом Китаю слугують нагадуваннями про те, що свобода особистості, права власності, вільна торгівля на відкритих ринках, прозорість і підзвітність в уряді, верховенство закону і суверенітет націй не є загальноприйнятими в якості основних принципів людського суспільства. Це привілеї, за які кожне покоління має заплатити високу ціну кров’ю і грошима.
Там, де це можливо, Сполучені Штати розплачуються грошима, а не кров’ю. Цим принципом ми керувалися при веденні нашої політики в роки холодної війни. Знаючи, що не можемо перевершити чисельністю наших супротивників, ми інвестували в технологічну перевагу і витримали цей порядок протягом правління восьми президентських адміністрацій. Президент Рональд Рейган виграв холодну війну, пішовши ва-банк з тією ж політикою, що вели сім президентів – його попередників. Генсек Михайло Горбачов програв, тому що Радянський Союз не зміг наздогнати нас.
Що ми купили з цими інвестиціями? Спочатку була ядерна тріада: наші наземні міжконтинентальні ракети, підводні човни з балістичними ракетами і стратегічні бомбардувальники. Ця сила не залишала можливості противнику застати зненацька США і їхніх союзників першим ударом, який обезголовлює, тому що завжди залишалася впевненість в повному знищенні у відповідь після такого удару.
Не менш важливою була здатність здобути перемогу над більшою армією у звичайному бою. США взяли своє перевагою в точності ударів звичайних озброєнь, що було досягнуто еталонними системами наведення. Глобальна навігаційна система позиціонування, що дозволяє спрямовувати силу в потрібне місце, стелс-технологія, яка дозволила приховати наші літаки від ворожих радарів, високошвидкісний зашифрований зв’язок, що забезпечив чудові командно-штабні спроможності, радіоелектронна боротьба, що позбавила ворогів їхніх переваг, безпілотні літальні апарати, що забезпечили розвідку і проекцію сили, а також незаперечне домінування в космічній галузі. Зібравши все це разом, ми перемогли.
Ці можливості були якісно нові в той момент, коли їх уперше застосували. Тоді вони були поза досяжністю будь-якої іншої країни на землі. Але багато з них тепер є доступними на комерційному ринку, а інші, на зразок технологій радіоелектронної війни і стелс-технології, тепер широко відомі. Деякі потенційно прогресивні технології, такі як штучний інтелект і машинне навчання, 5G і мікроелектроніка, нині упроваджуються не оборонними замовленнями, а комерційними інтересами. У деяких галузях, де немає цивільних комерційних додатків, таких як гіперзвуковий політ, ми просто відстаємо. І в космічних технологіях – колись незаперечному наріжному камені військової переваги США – ми стикаємося з викликом із боку російських і китайських можливостей та рішучості цих країн оскаржити нашу перевагу. Коротше кажучи, Сполучені Штати більше не володіють незаперечною технічною перевагою, що дозволяє домінувати у майбутній сутичці.
Протягом більш ніж одного покоління ми не робили спроб системної модернізації оборонного потенціалу, вносячи лише незначні поліпшення в існуючі можливості. Ці незначні поліпшення не дозволяють вплинути на результат конфлікту, до якого наші противники, знаючи, як ми воюємо, готувалися протягом покоління.
Однак ми знаємо, що нам потрібно робити. У Стратегії національної оборони вказані основні напрямки інвестицій: відродження ядерної тріади, мікроелектроніка, кібербезпека, біотехнологія, 5G, космос, гіперзвукові технології, штучний інтелект, спрямована енергія, автономні системи, мережеві комунікації, протиракетна оборона, квантова наука й інші. Перевага в цих технологіях, уплетених в нову військову архітектуру, яка кидає виклик нашим противникам, а не реагує на їхні дії, є ключем до стримування і перемоги в майбутніх конфліктах.
Платники податків були щедрими на оборонний бюджет, але неефективно одночасно і купувати більше застарілих систем, і намагатися створити армію майбутнього. Тому ми повинні вирішити: на які короткострокові ризики готові піти, і від яких нинішніх систем готові відмовитися, щоб звільнити ресурси для інвестицій в технології майбутнього, які не дозволять противникам почати війну, бо вони будуть впевнені, що не зможуть перемогти. Це найважливіше питання національної безпеки нашого часу».
