Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Нещодавно ми писали, чому росію можна вважати нацистською державою. Але, попри всі подібності у побудові ідеології, пропаганди та державного устрою між московією та нацистською Німеччиною, є багато факторів, які відрізняють ці два політичні устрої. Насамперед це економічні, військові та соціальні фактори, які у мордора, м’яко скажімо, не дотягують до рівня «тисячолітнього рейху». Ось деякі з них.
Фактор лідера
Адольф Гітлер. На відміну від путлера, він не був чиновником, юристом чи спецслужбистом. Його шлях до влади лежав від самого дна суспільства через полум’я Першої світової війни та повоєнну розруху. Тому він добре розумів потреби та проблеми німецького народу.
Гітлер не мав вищої освіти — в школі він навчався погано, тому, коли він два рази намагався вступити до академії мистецтв (юнак мав художній хист), його так і не прийняли до навчального закладу.
На початку Першої світової Гітлер воював на фронті серед добровольців, де зробив непогану кар’єру — отримав звання єфрейтора і кілька військових нагород. Саме в цей час у ньому народилися задатки талановитого політика й націонал-соціаліста. У 1919 році він повернувся з війни і вступив до Німецької робочої партії, де вже у 1921 обійняв посаду голови партії. З цього часу він почав активно просувати свою власну політику й нові національні ідеї, використовуючи апарат партії і свій військовий досвід.
Після провалу Баварського путчу, організованого за його наказом, Гітлер був засуджений до 5 років ув’язнення. Саме за проведений у в’язниці час Гітлер і написав одну з головних своїх робіт — «Майн Кампф» («Моя боротьба»), в якій виклав роздуми щодо ситуації, що склалася, позначив свою позицію щодо переваги арійської раси та Німеччини у світі, оголосив війну євреям і комуністам.
Шлях Гітлера до світового панування почався у 1933 році, коли він був призначений на пост рейхсканцлера Німеччини, який отримав завдяки проведеним економічним реформам. Це дозволило йому підняти рівень життя в країні, запровадити соціальні програми та вжити інших заходів, які підвищили його популярність в очах німців настільки, що стало надійним підґрунтям для реалізації нацистських планів.
Так, ВВП Німеччини з 1933 по 1939 рр. виріс з 59.1 млрд марок до 129.0 млрд марок. Тобто німці подвоїли ВВП всього за 7 років. При цьому мова йде про безінфляційний ріст — інфляції фактично не було — за 10 років (з 1933 по 1942 рр.) інфляція склала лише 11 відсотків, тобто менше ніж 1 відсоток на рік! Бюджетні видатки Німеччини з 01.01.1934 р. по 31.08.1939 р. склали 101.5 млрд марок, 62.5 млрд марок — надходження від податків, 20 млрд марок за рахунок прибутків від залізної дороги, почтових зборів, прибутків держбанку тощо.
Інші проблеми розв’язувались швидко та енергійно. Так, «Закон про зміну податку на автомобілі» вирішив дві проблеми — підняття добробуту населення, та стимулювання автопрому, «Законом про зменшення безробіття» для спільнот та радам виділили 1.5 млрд марок на будівництво житла, доріг, обробітку землі. Цей закон завдав суттєвого удару по безробіттю, країна почала будуватися своїми ж руками.
Відповідно до «Закону про податкові пільги», податкові пільги надавались підприємцям, які займались ремонтом власного устаткування, та тим, які розширювали власне виробництво. Також за цим законом, якщо запроваджувались нові технології, нове устаткування, то податки з них не сплачувались упродовж 3 років. Цим же законом звільнялись від будь-яких податків премії працівників. Цей закон стимулював інноваційний розвиток промисловості, розширення та укрупнення вже наявних виробництв.
«Програмою будівництва імперських автобанів» було надано робочі місця 140 тисяч робітникам. Цікаво, що до приходу до влади Гітлера було 6 млн безробітних, а 36% німців існувало лише на державні кошти для підтримки безробітних, та бідних. У 1937, лише за 4 роки, безробіття було переможене. Рівень життя виріс, народжуваність збільшилась в 1.5 рази. Саме в той час Гітлер заборонив всі інші партії, крім партії націоналістів. У цей же період був ухвалений закон, згідно з яким Гітлер ставав диктатором на 4 роки, він мав необмежену владу.
У 1934 році було створено «Третій Рейх» — нова політична система, заснована на націоналістичному принципі, яка відзначилася геноцидом єврейського народу, модернізацією та переозброєнням армії. Гітлер готувався до війни, яка повинна була принести Німеччині світове панування. Про перебіг та поразку Німеччини у Другій світовій війні знають всі…
Путін. 1975 року майбутній мокшанський диктатор закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету та був направлений на роботу до органів державної безпеки. До речі, на думку деяких дослідників, за конкурсу 40 абітурієнтів на місце та посередні оцінки в школі путін був прийнятий до вишу через спортивну кафедру лише як перспективний спортсмен-самбіст і упродовж навчання приділяв більшість часу тренуванням, зборам та змаганням, ніж навчанню. Після закінчення навчання пропрацював 15 років органах КДБ СРСР, з яких 5 служив за кордоном.
У 1990 році він покінчив з військовою службою. Принаймні офіційно. Був помічником ректора Ленінградського державного університету з міжнародних питань, потім — радником голови Ленінградської міськради. З червня 1991 — голова комітету із зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга, одночасно — першим заступником голови уряду Санкт-Петербурга. А далі — стрімка політична кар’єра аж до виконувача обов’язків президента рф та обрання главою мокшанського державотворення.
Але чи може кровавий російський карлик похвалитися таким підвищенням рівня життя його громадян за 22 роки його правління, які побачила Німеччина усього за 7 років, за 1932-1939 роки? Звернемося до відкритої статистики.
Так, за інформацією, яку рік тому опублікував Project Syndicate, міжнародна медіа-організація, що узагальнює аналітичні матеріали, у рф не спостерігається реального зростання економіки з 2014 року — всього 0,7%. Середньорічний приплив прямих іноземних інвестицій впав з 3,1% ВВП у 2008-2013 роках до скупих 1,4% ВВП у 2014-2019 роках, якщо в доларах — з $2,3 трлн у 2013 році до $1,5 трлн у 2020 році. За підрахунками аналітиків, рівень безробіття в росії сягнув рекордного за останні 12 років — до 7,1-7,8%…
Завдяки близькості до спільного ринку Євросоюзу, росія могла би розвиватися непоганими темпами, якби вона проводила розумну економічну політику. Але замість цього путін даремно витрачає людський капітал країни через корупцію, деінституціоналізацію та постійні військові інтервенції. Навпаки, він підім’яв під себе та своїх посіпак ЗМІ, суди і правоохоронні органи, усунувши будь-які натяки на верховенство закону, що є необхідною умовою для приватних інвестицій і бізнес-розвитку…
Військовий фактор
Ця відмінність найбільш кардинальна — від самої верхівки до рядового складу. Німецький генералітет — генерал-фельдмаршали німецької армії, зокрема, Вільгельм Кейтель, Еріх Манштейн, Ервін Морель, генерал-полковник Ернст Удет — являв собою людей, що пройшли жорсткі навчальні заклади та пекло Першої світової, відчувши війну не в кабінетах, а в траншеях, під вогнем.
Саме ці люди стояли у витоків та забезпечували кардинальну реформу німецької армії в 1930 роках, у результаті яких з’явилися нові потужні військові з’єднання, включаючи танкові, моторизовані та повітряно-десантні. Революційно змінилися й принципи та методи ведення війни. Про якість підготовки німецьких солдатів говорять багато сторінок військової історії, ми ж згадаємо лише той факт, що в 1941 році столиця Югославії Белград була захоплена загоном під керівництвом Фрица Отто Клінгенберга чисельністю близько 10 осіб.
Що ж видатного здійснили за свою кар’єру російські генерали? Розікрали майно радянської, а потім й власної російської армії! Не будемо далеко шукати — ось один наглядний приклад.
Ось що 24 березня цього року писало російське видання «Комерсант» стосовно корупції в мокшанській армії з посиланням на джерела в правоохоронних органах.
«Промисловців звинуватили у підкупі каперангу. Як стало відомо, у гучній кримінальній справі про махінації при модернізації озброєння бойових кораблів Північного флоту з’явився епізод з хабарем. Слідство має намір клопотати про арешт колишнього заступника начальника управління департаменту Міноборони із забезпечення держоборонзамовлення капітана 1-го рангу Ігоря Супрановича.
Як виявилося, завдяки саме його небезкорисливим зусиллям до обслуговування та ремонту зенітних ракетних комплексів (ЗРК) „Кинжал“, „Ураган“, „Фортеця“ було допущено заводи, керівників яких і звинувачують у розкраданні понад 692 млн руб. з виділеного з цією метою мільярда. До історії з хабарем Головне військове слідче управління прийшло, розбираючись із багатомільйонними розкраданнями коштів Міноборони, виділених у рамках державної програми озброєння на 2013-2016 роки».
Ну а стосовно рядового складу російської армії… Нині увесь світ побачив, що російський солдат не здатний на щось більше, ніж на руйнування мирних міст та вбивства і ґвалтування українських дітей…
Продовження буде…
