Відомі іноземці XVIII-XX століть про Україну, українців та наші взаємини з Московією
Аби визначити своє місце у світі та історії загалом дуже важливо поглянути на себе збоку.
Завдяки спогадам, особистому листуванню та описам іноземців, які подорожували багато років тому нашими краями, ми можемо уявити якою була Україна в минулому.
Цікаві цитати, спогади і враження іноземних дипломатів, мандрівників, вчених та військових від України, української культури, традицій, людей, порівняння та взаємини з Московією за матеріалами сайту Kozakorium.com
«Українці, різняться під кожним оглядом від інших мешканців Росії. Це дуже шляхетна раса. Вони виглядають кріпкіше та краще від москалів і перевищують їх у всьому, де лише може один клас людей перевищувати інший. Вони чистіші, запопадливіші, гостинніші, побожніші та менш забобонні. Хати в Україні чисті і білі, як в Уельсі… За столом українського селянина більша чистота, аніж за столом у московського князя… Та навіть після повстання Мазепи російський уряд не перестав нищити привілеїв України…», – професор мінералогії Кембриджського університету Едвард Кларк, 1812 рік.
«Войовнича нація козаків зменшується з дня на день, через те, що над ними затяжів російський скіпетр… Козаки не мають нічого спільного з росіянами… Козаки є далеко гарніші, вищі, активніші, вигадливіші й особливо далеко чесніші за росіян, менш звиклі до рабства. Вони щирі, відважні й говорять сміливіше», – Шарль Франсуа Масон, друга половина XVIII ст.
«Переїжджаючи через Україну, я відчував себе вільним і безпечним, як у першому-ліпшому англійському графстві, хоч тоді була війна з Туреччиною… Сучасне українське покоління – це моральний і добре вихований народ, українські селяни – найкращі хлібороби в цілій Московії, а Україна, з огляду на скарби своєї природи, є найважніша провінція Росії», – англієць Д. Маршал, 1772 рік.
«Україна стане колись новою Грецією: прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу, його музичний хист, родюча земля колись прокинуться…, постане велика культурна нація і її межі простягнуться до Чорного моря, а відтіля ген у далекий світ», – Жан Бенуа Шерер – автор «Анналів Малої Росії», 1778 рік.
«На Харківщині народ своєю мовою, одягом і звичаями зовсім відмінний від росіян. Хати дуже розлогі, всі будови дерев’яні, вимащені зовні глиною і вибілені, всередині хат дуже чисто… земля на Харківщині дуже родюча, куди поїдеш, скрізь багато різного збіжжя, а далі або баштани, або овочеві садки», – російський вчений Васілій Зуєв, 1787 рік.
«Україна під оглядом простору рівна королівству, плодовита й щедро наділена природою країна, межова стіна між культурною Європою й некультурною Азією…Тепер творить Україна помітну частину великої російської держави. Але як прийшла вона під Росію? Як воно прийшло до того, що незалежні козаки опинилися під московським ярмом, як це вдалося московитам – окайданити козаків, що колись були пострахом турків, татар і поляків? Як це сталося, що місце конституційного, запорученого козакам гетьмана зайняв губернатор?», – Йоганн Християн Енгель, 1796 рік.
«Українці дуже прив’язані до своєї Незалежності», – французький військовий аташе у Петербурзі Бургуен,1802 рік.
«Українці більш великодушні, більш відверті, більш ввічливі, більш гостинні і мають більший торговельний хист, ніж росіяни. Вони – українці – являють живий доказ перемоги свободи над людьми, що народилися в неволі», – французький автор Ш. Л. Лесюр, 1813 рік.
«Українці Охтирки на Слобожанщині вороже ставляться до москалів, так що навіть на заїздах не хотіли розуміти по-московському… Побачивши проїжджих (москалів), українці-селяни залишають працю, починають співати на їх адресу лайливі і сатиричні пісні в супроводі голосного сміху і довготривалого гомону», – Іван Збітнєв про ворожість українців до москалів, 1830 рік.
«Українці дуже погані російські патріоти. Властиві москалям любов і обожнювання царя є для українців цілковито чужі і незрозумілі. Українці слухають царя, бо інакше не можуть, але його владу вважають чужою і накиненою… Коли ви не хочете образити українця, то не смійте говорити йому про завоювання України Московщиною», – німецький вчений та мандрівник Й. Г. Коль, 1841 рік.
«Поборюючи Московщину, треба обов`язково враховувати силу України. Колись незалежна, вона не забула ще, чим вона була. Попри деспотію Московщини, яка душить все українське, ця козацька нація є і далі вільнолюбна. Це був би смертельний удар по Московщині, якщо б Україна знову стала незалежною. Тоді вона відіграла б головну роль у визволені всіх народів, що тепер стогнуть в московському ярмі», – з листа французького посольства до міністра закордонних справ, 1795 рік.
«Українець є вдумливий, запальний, радо згадує минуле свого народу і кохається у спогадах про героїчні вчинки своїх предків. Коли його спитати хто він, то відповість з радістю і гордістю: Я козак!», – німецький барон, економіст і юрист, дослідник аграрних відносин у Пруссії й Росії Гакстгаузен, 1847 рік.
«Українці – це нащадки Київської Русі… Будинки українських селян гарні і міцні, ніхто з них не носить лаптів, як у Московщині… Українці вельми інтелігентні, вільнолюбний дух почувається в їх зовнішньому вигляді», – данський географ К. Мальт-Брюн, XVIII ст.
«В Європі існує народ, забутий істориками, – народ Русинів, 12½ мільйонів під російським царем і 2½ мільйона під Австро-Угорською монархією. Народ цей такий же численний, як народ Еспанії, втричі більший за чехів і рівний по кількості всім підданим корони св. Стефана. Цей народ існує, має свою історію, відмінну від історії Польщі і ще більш відмінну від історії Московщини. Він має свої традиції, свою мову. Окрему від московської й польської, має виразну індивідуальність, за яку бореться. Історія не повинна забувати, що до Петра І той народ, який ми нині називаємо русинами, звався руським, або русинами, і його земля звалася Руссю і Рутенією, а той народ, який ми нині звемо руським, звався москвинами, а їх земля – Московією. В кінці минулого століття всі у Франції і в Європі добре вміли відрізняти Русь від Московії», – французький сенатор, політик і редактор часопису «La Patrie» («Батьківщина») К. Делямар, XIX ст.
«Я вважаю українців найкращими воїнами. Український воїн вірний до смерті», – Вільгельм Габсбург, 1918 рік.
У ніч на 23 лютого (з 18:00 22 лютого) противник атакував однією балістичною ракетою Іскандер-М із Ростовської області — рф, а також 126 ударними БПЛА.
Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити вам найкращий досвід роботи на нашому сайті.
Продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Детальніше про політику використання файлів cookie.