Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
…після загибелі чоловіка Сергія Михайловича на Майдані, у мене було два шляхи – сидіти і плакати біля його портрета або продовжити жити і боротись за двох…
Хмельницьке обласне відділення Всеукраїнського об’єднання жінок «Яворина», яке очолює дружина Героя Небесної сотні Сергія Бондарчука Тетяна, з перших днів російської агресії долучилось до допомоги захисникам України. Спочатку збирали допомогу для поїздок волонтерів-афганців, а згодом вирішили об’єднатись у громадську організацію.
Сьогодні проєкт «Яворини» – це успішний приклад того, як жінки- патріотки протягом тривалого часу здійснюють активну волонтерську підтримку українських захисників. На моє запитання про кількість поїздок, пані Тетяна лиш відповіла: «А хто їх рахує, ми буває і двічі на місяць вирушаємо на Схід. Все залежить від того, що потрібно бійцям.
Тетяна Володимирівна з однодумцями створила потужну мережу «Яворина» на Хмельниччині. Понад 300 жінок є активними її членами. Найбільший осередок організації активно працює у Старокостянтинові. Його очолює досвідчений педагог Тетяна Суслова. До діяльності волонтерів «Яворини» долучились і жінки, які втратили на цій страшній війні своє найдорожче – синів.
– Ми не могли стояти осторонь того, коли вся країна, всі небайдужі люди допомагають нашим бійцям. Моєму синові і його підрозділу теж допомагали волонтери, – каже Галина Андріївна, мати полеглого на «Зеніті» бійця 90-го батальйону Ігоря Білика.
Нашу бесіду перервав дзвінок на мобільний. Тетяна Володимирівна взяла слухавку, очі її засвітились, на обличчі з’явилась усмішка. Вона уважно слухала, потім взяла ручку й почала швидко записувати щось у блокнот. Потім розпитала про обстановку на фронті та про здоров’я бійців.
– Хлопцям потрібно плівку на бліндаж, щоб не пропускав воду, маскувальну сітку та запчастини до бензопили, – після розмови каже пані Тетяна. До чергової поїздки, 13 грудня, очікувати не будемо, все взавтра надішлемо «Новою поштою», – продовжила.
За роки волонтерства у «яворин» склались майже родинні стосунки з багатьма бригадами. Вони, звісно, постійно відвідують земляків-подолян, але й інші не залишаються без їхньої уваги.
– Вони всі наші, – підсумовує ця сильна і мужня жінка. – Ми вдячні захисникам і будемо їх підтримувати стільки, скільки буде потрібно.
Під час поїздок і спілкування з бійцями, жінки-яворини намагаються створити хоч на короткий час атмосферу затишку та домашнього тепла. Смаколики, виготовлені люблячими руками небайдужих людей, дитячі малюнки та власні вірші Тетяни Бондарчук та Лідії Ярохно – відігрівають загрубілі на війні душі захисників та підтримують їх морально.
Найважче жінкам – це не збирати «буси» в дорогу чи вирішувати питання щодо їх заправки, а почути звістку про смерть людей, до яких прикипіли душею, яких встигли полюбити. Лейтенант Мирослав Мисла, доброволець «Карпатської січі» з 93-ї та сержант Костянтин Шрамко, розвідник зі 128-ї були одними з них…
Окрім допомоги і підтримки військовим, «яворини» підтримують та системно допомагають школам-інтернатам і будинкам дитини в Луганській і Донецькій областях. Їх радо зустрічають в Сєвєродонецьку, Кремінній, Покровську, селищі Первомайському й Часовому Яру.
Із групою цивільно-військового співробітництва з Авдіївки хмельницькі «яворини» започаткували та втілюють у життя благодійну акцію «Подаруй книгу дитині». Дитячими книжками, казками й енциклопедіями, які зібрали школярі на Хмельниччині, «яворини» та військові діляться з дітьми прифронтових населених пунктів. Своїми гуманітарними проєктами та благодійними акціями жінки об’єднують Україну.
«Чужих дітей не буває» – цей проєкт «яворини» втілюють у життя вже на рідній Хмельниччині. Вони допомагають багатодітним родинам одягнути та зібрати дітей до школи.
Тепер у них йде активна підготовка до чергової поїздки на Схід.
– Хлопці чекають на наш приїзд. Немає потреби везти те, що ми їм возили два-три роки тому, забезпечення кардинально змінилось на краще, ми це постійно бачимо. Але сам приїзд волонтерів дуже важливий для наших захисників. Наш приїзд, а ще з подарунками – підтвердження нашої поваги, любові та вдячності хлопцям за все, що вони роблять задля України і кожного з нас, – завершує пані Тетяна.
Фото з архіву Тетяни Бондарчук
