Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Євген Лисенко загинув у повітряному бою під Житомиром. Він пілотував винищувач МіГ-29 і в протистоянні з двома російськими літаками устиг збити один з них, але загинув від ворожих систем ППО.
— У свої 28 років Женя вже був льотчиком-інструктором. Йому зовсім мало лишалось польотів до присвоєння кваліфікації льотчика 1-го класу, — згадує свого друга військовий побратим і однокурсник Олексій. — Там був непростий бій, і він летів самовіддано.
Майор Євген Лисенко служив у Севастопольській бригаді тактичної авіації імені Покришкіна. Це одна з двох бригад, що відмовилися переходити на бік Росії ще у 2014 році. Вона перебазувалася на Миколаївщину, а згодом на територію Західної України.
Євген родом із села Ротмистрівка Смілянського району Черкаської області. Закінчив Суворовське військове училище, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та одразу потрапив на службу в ЗСУ.
— У 12 років вирішив, що буде військовим. А з першого курсу училища визначився, що льотчиком. І від своєї мрії не відступив, — розповідає мама загиблого Світлана Лисенко. — Казала йому: давай ще подамо кудись документи, раптом не пройдеш. А він: нікуди більше. Як не пройду — наступного року знову вступатиму на льотчика.
У Євгена залишилася дружина Катерина та двоє маленьких дітей — Єлизавета і Єгор.
— Потрібно захистити тих дітей, які вже стали сиротами! — останні слова, які Женя сказав матері.
Поховали Героя 12 березня в рідному селі Ротмистрівка.
Інна Іщук
