Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Нині майже кожен ранок на Приазов’ї не є безпечнішим за ніч. Тепловізори безсилі перед білою пеленою туману. На світанку окупанти роблять простріли у наш бік, побоюючись підходу українських розвідників.
Щодня під рясною пеленою на світанку окупанти почасти обладнують нові вогневі точки, які вдень – як на долоні, а зранку повністю заховані.
Неподалік Талаківки нас стрічає морський піхотинець на псевдо «Москаль». Навіть уже в окопах радить тримати дистанцію й бути обережними.
‒ У нас на позиції все відбувається за розкладом. Дехто чергує на спостережних постах, ті, що тільки-но звільнилися, – відпочивають, решта облаштовують шанці, заготовлюють до зими дрова чи готують обід, ‒ розповідає військовий.
Воїн каже, що нині ранок минає відносно спокійно. Проте напередодні ввечері ворог «смалив» по їхніх позиціях із озброєння, забороненого Мінськими угодами. Вогню ж у відповідь наші хлопці не відкривали.
Показуючи наслідки вчорашнього обстрілу з боку «орків» 82-мм мінами, «Москаль» наголосив: режиму тиші, зокрема, на Приазов’ї, так жодного разу ворог і не дотримувався за всю його ротацію.
‒ Чуєте зліва – це по наших сусідах працює ворожий кулемет. А ось зараз дуже чітко чутно глухий постріл зі снайперської гвинтівки та свист кулі якраз вздовж бруствера над нами, ‒ звертає увагу морпіх на те, що відбувається навколо. ‒ В основному вони провокують нас використовувати великокаліберні кулемети або щось потужніше. Стовідсотково сидять там зараз із ними ваші «колеги», щоб зафіксувати порушення й розтрубити про це на цілий світ, але ми не ведемося.
‒ Нам дозволено застосовувати зброю лише в кількох випадках: якщо є загроза життю і здоров’ю, або якщо ворожа диверсійно-розвідувальна група намагається спробувати захопити позицію чи потрапити до нас у тил, – каже військовий.
У тому, що повної «тиші» тут немає, ми переконалися самі. Час від часу навіть чутно потужні вибухи десь на дальніх позиціях на тому боці…
‒ Буденна справа – окупант під покривом туману за допомогою вибухівки риє окопи, а потім їх укріплює. Вони теж не налаштовані відступати. Щодня зміцнюють вогневі позиції, створюють нові вогневі точки, ‒ пояснюють наші морські піхотинці.
Але навіть за таких умов наші військові впевнені: будь-які зазіхання ворога на українські території зможуть відбити. І це реально так, бо мову зброї агресор розуміє краще будь-яких переговорів…
Пілоти батальйону безпілотних систем Pentagon 225-го штурмового полку помітили та загнали ворожу штурмову групу.
Ігор Пушкарьов з позивним «Ножовик» — керівник інструкторської групи 413-го полку СБС «Рейд» та автор курсу «Дроноцид».
Українські артилеристи завдають точних ударів по укриттях противника, не залишаючи шансів на виживання.
Для прикордонника з позивним «Морячок» лівий берег Дніпра давно перестав бути просто точкою на мапі. Це місце, де кожен виїзд перевіряє на витривалість.
На базі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького відкрили Центр ветеранського та адаптивного спорту — «Ліга Нескорених».
У районі Костянтинівки бійці бригади «Хижак» при Департаменті патрульної поліції змогли евакуювати пораненого побратима.
Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…