Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Сьогодні в Міністерстві оборони України відбувся щоденний церемоніал вшанування полеглих українських військових. Дзвін Пам’яті пролунав чотири рази. Дійство біля Стели Пам’яті, пробитої снарядами й кулями, не залишає спокійними нікого з присутніх…
Ушанувати загиблого брата прийшла до меморіальної Зали Пам’яті пані Іванна Бадешко з чоловіком. Її брат старший сержант Володимир Шишко 19 листопада 2015 року помер від множинних осколкових поранень голови. За кілька днів до смерті чоловік виконував бойове завдання під окупованою бойовиками Горлівкою, був командиром передової групи. На жаль, його життя обірвала ворожа міна…
– Володі немає з нами уже 4 роки. Добра та щира людина. Душа компанії. Як старший брат завжди мене оберігав і захищав. Згадую, як в дитинстві ділили цукерки. Я свої з’їла, а він – віддає мені свої. Мав добре серце,.. – ледь стримує сльози Іванна Миколаївна. – Його мобілізували у липні 2015-го. Він був на заробітках. Однак, коли прийшла повістка, повернувся у село. Не ховався. Пішов до військкомату. Поїхав на охоплений війною Донбас. Хлопці розповідали, що воював мужньо. У час перепочинку від завдань куховарив. Для побратимів готував голубці, вареники, інші страви…
Про те, що Володимир Шишко підірвався на міні, рідні дізналися від мобілізованих односельців. Пораненого воїна евакуювали до військового шпиталю Харкова. Упродовж дев’яти днів Володимир перебував у комі. На десятий – його серце зупинилося…
– Ми збиралися у дорогу, аби їхати до Володі. І тут, повідомили сумну новину. Мій брат помер о 10.55 ранку 19 листопада 2015-го. Тепер, він приходить до мене в снах. Буцімто, зустрічаю його на вокзалі. Кажу: «Володю, пішли до хати, до мами…» Подаю свою руку. А він: «Пробач, моя маленька, я повинен залишитися з хлопцями…» – розповідає сестра загиблого воїна.
У загиблого за Україну старшого сержанта Володимира Шишка залишилася маленька донька. Український герой-захисник посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Пам’ять про нього увіковічена на дошці школи в Іллінецькому районі Вінницької області. Володимиру навіки залишиться 37…
