Так мешканець Кропивницього відреагував на законні вимоги працівника Національної поліції України та військовослужбовців Збройних Сил України з ТЦК та СП…
Як захистити себе і не потрапити на лаву підсудних?!
Днями у місті Калуші, що на Івано-Франківщині, в місцевому суді обирали зміну запобіжного заходу особі, яку підозрюють у вбивстві. Здавалося б, ситуація досить рядова. Таких слухань в Україні відбувається щодня десятки. Втім, є один пункт, який привертає увагу. На лаві підсудних підозрюваний – учасник АТО, мешканець Калуша 1966 року народження. Умисне не називаємо імен й не розставляємо акцентів, адже судові слухання ще триватимуть.
Важливість розуміння «червоних ліній»
Однак обставини кримінального провадження змусили нас звернутись до фахівців-правників, аби з’ясувати, як не перейти межу в самообороні, щоби не опинитись на лаві підсудних.
Стисло про сам випадок. Підсудний – учасник АТО – наголошує, що спричинив фатальні тілесні ушкодження опоненту, коли той вночі вдерся до його помешкання із ще одним незнайомцем. Відтак господар змушено захищав своє життя, близьких і майно.
Спочатку місцевий суд ув’язнив колишнього військового на два місяці, але в порядку розгляду апеляції його звільнили під домашній арешт. Що саме посприяло такому рішенню: розголос справи, масова підтримка побратимів, які прийшли до зали суду, чи робота адвоката, стверджувати не беремось. Єдине, на чому варто наголосити – до такої ситуації слід бути готовим юридично. І знати, де пролягає тонка «червона лінія», що відділяє твоє право від переходу межі кримінального судочинства.
АрміяInform вже порушувала тему доступності придбання, зберігання й носіння холодної та вогнепальної зброї як для діючих військовослужбовців, так і для тих, хто брав участь у відбитті ворожої агресії, але полишив службу. Виявляється, мати «ствол» можливо в цілковито законний спосіб. Інша справа – практичний аспект самозахисту. З точки зору юриспруденції, цей момент дещо складніший.
Коментує заступник начальника Західного територіального відділу юридичного департаменту Міноборони підполковник юстиції Вячеслав Гудима.
Кожна людина має право на самооборону
Згідно з положень статті 36 Кримінального кодексу України кожен має право на оборону свого життя, незалежно від того, чи має змогу уникнути посягання на нього, чи ні. Отже, якщо вас на темній вулиці перестріли суб’єкти з неоднозначними кримінальними намірами, у вас є два передбачених законом виходи: тікати або відбиватись. Закон у цьому випадку також передбачає можливість звернутися по допомогу до правоохоронних органів. Але поліція, зазвичай, тільки в телефоні. Тобто далеко. А ваші потенційні кривдники – поруч. Відтак обирайте, що вам більше до вподоби…
Від правомірності до перевищення – один рух!
Захищаючи себе, близьких і власність слід пам’ятати про надзвичайно важливий нюанс – межі необхідного самозахисту. Ст. 36 КК України говорить: необхідною обороною вважаються такі дії, коли особа захищає свої права й інтереси, інтереси іншої людини або держави від небезпечних посягань. У випадку загрози життю людини захист вважатимуть правомірним у тому випадку, якщо шкода завдана безпосередньо самому нападаючому й нікому іншому. Дуже важливо, щоб, умовно кажучи, дія дорівнювала протидії.
Кримінальна відповідальність за перевищення меж необхідної оборони наступає тоді, якщо скоєно вбивство чи нанесення тяжких тілесних ушкоджень. У кожному конкретному випадку, коли йдеться про перевищення меж необхідної оборони, слідству й судам доводиться уважно досліджувати цілий комплекс обставин. І один із головних моментів – правильна оцінка мотивів того, хто, як він вважає, оборонявся, але трохи «перегнув палицю».
У прикладі з вуличним пограбуванням, варто пам’ятати, що іноді достатньо просто всадити зловмисника на «п’яту точку». А не гамселити його, як боксерську грушу.
У такому випадку умисними вважатимуться такі дії, коли особа розуміла, що було достатньо одного удару для дезорієнтації нападника, але все ж таки продовжувала наносити удари, завдавши тяжких ушкоджень. У такому випадку буде явний факт перевищення меж самооборони.
Важливо пам’ятати, що закон передбачає ситуацію крайньої необхідності захисту свого життя від загрози. А саме – сукупності заходів, спрямованих на усунення суспільної небезпеки, якщо її в конкретній обстановці не можна було усунути в інший спосіб. І якщо при цьому не допущено перевищення меж крайньої необхідності. У ситуації крайньої необхідності застосовується принцип «меншого зла». Тобто шкода, спричинена нападаючому, має бути менше упередженої. Простою мовою: якщо злочинець розмахує ножем перед кимось з ваших близьких, а у вас в руках пістолет. То вам варто стріляти в руку з ножем, а не в голову нападника. А ще краще, знешкодити нападника без застосування зброї, що для людини з армійським досвідом, знайомої з боєм голіруч, не є чимось надзвичайним!
«Планка, що впала» – для суду не аргумент!
А от наслідки посттравматичного стресового розладу, на який часто страждають ті, хто бував у бою, суд можливо і сприйме як пом’якшувальну обставину перевищення меж необхідної самооборони. Але уповати на це не варто. Кожна подібна ситуація проходить крізь експертний аналіз фахівців, які визначають ступінь адекватності особи у момент протидії нападнику. Але… стан афекту, до якого іноді апелюють, до самооборони стосунку не має. Афект – ступінь реакції на подразники. Самооборона – реакція на загрозу. Якщо виникає загроза, людина сприймає її як реальну і вживає відповідних заходів. І тут слід оцінювати, наскільки ситуація насправді небезпечна. Якщо, припустимо, у вас у темному провулку запитали котра година, а ви у відповідь починаєте кидатись на того, хто запитує, – то йдеться про неадекватну реакцію на ситуацію і ймовірно про перевищення меж необхідної оборони. Так що, у кризовій обстановці опановуйте себе!
Мій дім – моя фортеця!
Водночас існують і передбачені законом винятки щодо встановлення меж необхідної оборони. Цими винятками є: напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення, що перебуває у вашій власності. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення нападника життя.
Тобто маєте право застосовувати зброю чи інші засоби, предмети для захисту себе, рідних, власності, якщо: на вас напала озброєна особа, група осіб; якщо до вашого помешкання протиправно проникли невідомі й становлять небезпеку вам та членам родини.
І це не буде перевищенням меж необхідної оборони й не матиме наслідки кримінальної відповідальності.
Але…з урахуванням єдиного нюансу: якщо застосовуєте вогнепальну зброю, вона має бути придбана чи отримана в користування абсолютно легально. Це випадки, коли учасники бойових дій отримували бойовий пістолет, як іменну вогнепальну зброю. Або коли зброя: пістолет, карабін, чи мисливська рушниця, офіційно придбана в крамниці й належно зареєстрована в правоохоронних органах!
Отже, шановні читачі, як бачимо, захищати своє життя в нашій державі доцільно розумно, з пересторогою й виваженням, аби з оборонця не перетворитись на злочинця. Краще, звісно, не втрапляти в такі ситуації. Втім, якщо вже діватися нікуди, варто слідувати наведеним вище правилам. І пам’ятайте: в будь-якому випадку, кінцевою метою відбиття нападу є не фізична ліквідація лиходія, а лише виведення його з ладу! Так стверджує Закон!
Підготував Володимир Скоростецький
